22 липня 2019 р. № 400/1265/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом:Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79012
до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про:стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти, в сумі 1517,70 грн.,
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (надалі - позивач або Академія) звернулась з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач або ОСОБА_1 ) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти, в сумі 1517,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за ОСОБА_1 рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Академії за період з 23.07.2018 по 19.03.2019 в сумі 1517,70 грн. Оскільки відповідач в добровільному порядку кошти не відшкодував, позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою від 03.05.2019 суд відкрив провадження у справі в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, без виклику сторін. Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву. Копія ухвали та позовна заява з додатками яку суд направив відповідачу повернулась до суду без вручення адресату з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Копія ухвали та позовна заява з додатками направлялися судом за адресою місця реєстрації відповідача (ар. с. 60, 63). Частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідач відзив не подав.
Дослідивши письмові докази, суд
Відповідно до наказу начальника Академії від 23.07.2018 № 69-КС, ОСОБА_1 був зарахований на перший курс навчання до Академії.
Наказом начальника Академії від 03.08.2018 № 169 (по стройовій частині) відповідача зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з обіду 03.08.2018.
Між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії та солдатом ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов'язався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодовувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.
28.01.2019 відповідач подав рапорт про його відрахування з числа курсантів Академії у зв'язку з небажанням продовжувати навчання та зобов'язався відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.
Наказом начальника Академії від 19.03.2019 № 10-КС (по особовому складу) був розірваний контракт із солдатом ОСОБА_1 , останній був відрахований з числа курсантів та направлений в розпорядження начальника 184 Навчального центру для подальшого проходження строкової військової служби.
Наказом начальника Академії від 19.03.2019 № 70 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу Національної академії та знято з усіх видів забезпечення, зобов'язано відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Національній академії в сумі 1880,90 грн.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодував лише частину коштів, а саме 363,20 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовано нормами Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон № 2232).
Відповідно до Закону № 2232, зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2232, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Пунктом 1 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (надалі - Порядок № 964) визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом, згідно з нормами утримання курсантів та відповідно до Порядку розрахунку витрат, який установлюється Міноборони разом з Мінфіном, Міністерством внутрішніх справ України, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Відповідно до пункту 2.1 «Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах», затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 (надалі - Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Академії в сумі 1880, 90 грн. (грошове забезпечення), що підтверджується матеріалами адміністративної справи, зокрема довідкою-розрахунком від 19.03.2019 № 34. Враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 363,20 грн., що підтверджується довідкою від 02.04.2019 № 297, залишок боргу станом на 02.04.2019 складає 1517,70 грн.
Згідно з пунктами 7-8 Порядку № 964, у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку, а сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.
Суд наголошує, що курсанти, які навчаються в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними). Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Станом на час розгляду справи, відповідач не надав доказів про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для стягнення судових витрат відсутні, оскільки згідно із частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79012, ідентифікаційний код 08410370) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32, м. Львів, 79012, ідентифікаційний код 08410370, р/р 31257220102931 в ДКСУ м. Києві, МФО 820172) витрати, пов'язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 1517, 70 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна