м. Вінниця
22 липня 2019 р. Справа № 120/1591/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Гайсинського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, Гайсинського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, у якому просить суд (з урахуванням уточнюючої позовної заяви ):
- визнати протиправною відмову Гайсинського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки;
- зобов'язати Гайсинський районний відділ управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі та без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру;
- зобов'язати Гайсинський районний відділ управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в подальшому здійснювати облік громадянина ОСОБА_2 виключно за прізвищем, іменем, та по батькові, роком народження та місцем реєстрації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що в 16.02.2019 року ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 звернулися до Гайсинського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, повідомивши про те, що не бажає отримувати паспорт нового зразка. За наслідками розгляду заяви позивача Гайсинським районним відділом управління державної міграційної служби у Вінницькій області листом від 23.02.2019 року повідомлено про неможливість видати їй паспорт у формі книжечки, посилаючись при цьому на положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Не погоджуючись з територіальним органом, позивач звернулася до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року, а не у формі пластикової картки типу ID.
Однак, управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області листом від 12.04.2019 року за вих. № КО-47/6/0501-19, відмовлено видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки, посилаючись на положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
На думку позивача, такі відмови є протиправними, оскільки чинним законодавством не заборонено отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, у зв'язку із чим звернулася із цим позовом до суду.
Представником відповідача на адресу суду подано відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача вказав на неможливість видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки з огляду на те, що чинним Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачено такої можливості, а механізму реалізації Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року, не існує. Окрім того, у відзиві представником відповідача заявлено клопотання щодо розгляду справи за участі представника відповідача.
Ухвалою від 07.06.2019 року Вінницьким окружним адміністративним судом в задоволені клопотання представника відповідача про розгляд справи за участю уповноваженого представника управління відмовлено.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
16.02.2019 року ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 звернулися до Гайсинського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, повідомивши про те, що не бажає отримувати паспорт нового зразка у формі пластикової картки типу ID.
23.02.2019 року листом № 36 Гайсинський районний відділ управління державної міграційної служби України у Вінницькій області відмовив позивачеві у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, де вказав на відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року.
Не погоджуючись з територіальним органом, позивач звернулася до управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із заявою щодо оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року, а не у формі пластикової картки типу ID.
Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області листом від 12.04.2019 року за вих. №КО-47/6/0501-19, відмовило видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки, посилаючись на положення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Не погоджуючись з не погоджуючи з такими дія відповідачів, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 року N 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус" документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус" передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України, згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус" є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
У відповідності до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особи чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна»; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Водночас, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Положенням;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
У відповідності до п. 3 Постанови № 302 до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.
П. 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних» - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Обробка персональних даних, як зазначено в ч. 5, 6 ст. 6 ЗУ «Про захист персональних даних», здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Аналізуючи вищенаведені положення свідчать, що держава повинна гарантувати забезпечення прав та свобод усім без винятку громадянам. Таке гарантування є для усіх однаковим, не залежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану тощо. При чому, забороняється втручання в особисте та сімейне життя особи, а також збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, за винятком, якщо такі дії вчинюються в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Водночас, обробка персональних даних особи повинна ґрунтуватися на принципах відкритості і прозорості, відповідальності, адекватності та не надмірності їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних. Разом з тим, чинним законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неясність закону та порушення конституційних прав такої особи. Від так, держава має, в першу чергу, дбати про потреби громадян, утримуючись, за можливості, від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
На сьогодні передбачена можливість отримання особою паспорта громадянина України у формі ID-картки. Водночас, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 806/3265/17.
При чому, посилання відповідача на відсутність механізму для видачі паспорта у формі книжечки не є обґрунтованим, оскільки порушує права особи як громадянина, створюючи перешкоди для реалізації власних прав та свобод (зокрема, укладення цивільно-правових договорів, реалізації права на підприємницьку діяльність тощо).
Суд зазначає, що відсутність механізму виконання певних вимог Закону (ст. 14 Закону), не позбавляє суб'єкта владних повноважень від виконання таких вимог Закону, що також передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Більш того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
Дії відповідача щодо відмови в оформленні паспорта у вигляді книжечки фактично позбавляють позивача можливості отримати паспорт, оскільки паспорт у формі ID-картки суперечить його релігійним переконанням, так як містить в собі безконтактний електронний носій із персональними даними особи.
Разом з тим, суд критично ставиться до пояснень відповідача щодо того, що у позивача відсутнє порушене право чи законний інтерес, адже відповідач надав відповідь на його заяву у порядку, встановленому чинним законодавством, з огляду на те, що позивач у даному позові оскаржує не порядок надання відповіді відповідачем на його заяву, а відмову в оформленні видачі паспорта у формі книжечки.
З приводу зауважень позивача, що рішення у справі № 806/3265/17 (Пз 9901/2/18) не може бути підставою для видачі паспорта у вигляді книжечки, з мотивів того, що воно є актом індивідуальної дії, тому стосується прав та інтересів, визначеної у рішенні, особи, суд зазначає наступне.
Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 року у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 визначені ознаки типової справи, а саме: відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (територіальні підрозділи Державної міграційної служби України); спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з відмовою територіального підрозділу Державної міграційної служби України видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки після набрання чинності змін до Закону України від 20.11.2012 року «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», внесеними згідно із Законом України від 14.07.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України»); позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірною відмову відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки (або визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки) та зобов'язати відповідача видати позивачеві (чи особі, законним представником якої він є) бланк паспорта/паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року).
Таким чином, справи № 806/3265/17 та № 120/1028/19-а є типовими, а тому суд, у відповідності до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Що стосується посилання відповідача на окрему думку суддів Великої Палати, висловленої у зразковій справі № 806/3265/17, суд зазначає наступне. Окрема думка судді жодним чином не підміняє рішення суду, а служить лише для привернення значної публічної уваги до питання, що розглядалося у справі. Окрема думка судді виноситься суддею від власного імені, не має обов'язкового значення, відповідно не породжує юридичних наслідків та не може розглядатися як джерело права, отже має лише доктринальне значення. Зважаючи на це, у суду немає обов'язку слідувати приписам, викладеним у окремій думці судді.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що лист, яким позивачеві відмовлено у видачі паспорта не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки, у даному випадку, позивач не оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень, предметом спору по даній справі є саме дії суб'єкта владних повноважень.
Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що чинне законодавство не передбачає обов'язку відповідача здійснювати провадження щодо видачі документів на підставі рішення суду або в інший спосіб, ніж за результатами розгляду заяви особи, з огляду на наступне.
Ст. 129 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення здійснюється вказаними особами у добровільному порядку. Примусове виконання судових рішень здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, дії відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України позивачеві у формі паспортної книжечки є протиправними.
За таких обставин, зважаючи на пояснення та доводи сторін, беручи до уваги норми національного та міжнародного права, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України позивачеві у формі паспортної книжечки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача щодо оформлення та видання паспорта ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки є похідною від першої позовної вимоги. Адже задоволення першої позовної вимоги, має своїм наслідком задоволення другої.
З огляду на те, що дії відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України позивачу у формі паспортної книжечки визнані протиправними, а вимога про зобов'язання відповідача щодо оформлення та видання паспорта ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки є похідною від першої, суд доходить висновку про задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача щодо оформлення та видання паспорта ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки.
Крім цього, суд вважає, що задоволення цієї вимоги є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.
При цьому, суд з врахуванням конституційного принципу розподілу влад, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідачів здійснювати облік щодо ОСОБА_2 без передачі будь-яких даних про неї до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, а саме виключно за прізвищем, іменем, та по батькові, роком народження та місцем реєстрації.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Крім того, суд зазначає, що при видачі паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Висновки суду у даній справі узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в рішенні від 19.09.2018 у зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Гайсинського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки;
Зобов'язати Гайсинський районний відділ управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 37836770)
Гайсинський районний відділ управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Волонтерів, 20, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, код ЄДРПОУ 37836770)
Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 22.07.2019 року.
Суддя Мультян Марина Бондівна