справа № 1.380.2019.001145
про закриття провадження у справі в частині позовних вимог
17 липня 2019 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Коморного О.І.
секретар судового засідання Бабич Ю.Б.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Квасніцький О.В .
представник третьої особи не прибув
розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Кам'янкаводоканал".
Встановив:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 30;
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області від 29 січня 2019 року № 31.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником тимчасової споруди - торгового кіоску, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Підставою для розміщення позивачем Тимчасової споруди є Паспорт прив'язки, за реєстраційним № 1, виданим 08 травня 2014 року на ім'я позивача Відділом містобудування, архітектури та будівництва Кам'янка-Бузької райдержадміністрації. Паспорт прив'язки дійсний до 08 травня 2024 року. Оригінал Паспорта прив'язки знаходиться у позивача. Позивач вказує, що розміщення у 2014 році Тимчасової споруди відбулося за погодженням з Виконавчим комітетом Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області на підставі Рішення Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області № 229 від 28 листопада 2013 року. Зазначає, що тимчасова споруда використовується для продажу хлібобулочних та кондитерських виробів. Реалізація підакцизних товарів у Тимчасовій споруді не здійснюється. Позивачеві стало відомо, що відповідач 29 січня 2019 року прийняв рішення № 30 яким йому відмовлено у продовженні терміну дії дозволу, наданого на розміщення Тимчасової споруди у зв'язку з проведенням робіт по облаштуванню зупинки для шкільних автобусів та легкового автотранспорту. Цим же рішенням позивача зобов'язано в термін до 01 квітня 2019 року забрати Тимчасову споруду Також Рішенні від 29 січня 2019 року № 30 зазначено, що у разі невиконання позивачем п.2 цього рішення, КП "Кам'янкаводоканал" зобов'язане провести демонтаж Тимчасової споруди. Окрім того, 29 січня 2019 року відповідач прийняв рішення №31, яким вирішено влаштувати зупинку шкільних автобусів та легкового автомобільного транспорту з метою висадки та посадки учнів по АДРЕСА_1 (біля будівлі ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І.Франка). Цим же рішенням виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області вказано демонтувати Тимчасову споруду. Позивач не погоджується із Рішенням № 30 від 29 січня 2019 року та з Рішенням № 31 від 29 січня 2019 року, вважає ці рішенням протиправними, у тому числі й такими, що порушують право позивача на використання Тимчасової споруди за призначенням, прийнятими з грубим порушенням норм законодавства, а отже такими, що підлягають скасуванню, оскільки за умови чинності Паспорта прив'язки у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття Рішень № 30, № 31 від 29 січня 2019 року. Позивач вказує, що станом на час прийняття відповідачем Рішення № 30 від 29 січня 2019 року та Рішення № 31 від 29 січня 2019 року у розпорядженні відповідача була відсутня будь-яка проектна документація (затверджена та погодження у встановленому порядку), з якої б вбачалася можливість влаштування на місці, де знаходиться належна позивачу Тимчасова споруда, зупинки "шкільних автобусів та легкового автомобільного транспорту та необхідність у зв'язку з цим демонтажу такої Тимчасової споруди. Зазначає, що повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів, визначені також ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Згідно з частинами другою та третьою статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Якщо тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності є МАФом, її встановлення здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Частиною четвертою статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" установлено, що розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 633/211. На виконання повноважень, установлених законодавством, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 затвердило "Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності". Позивач вказує, що Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності. Позивач вказує, що відповідно до пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, установлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки. Звертає увагу, що відповідач не наділений Законом повноваженнями визначати строк, упродовж якого дозволено розміщення тимчасової споруди, адже таким органом є відділ містобудування, архітектури та будівництва Кам'янка-Бузької райдержадміністрації, який зреалізував ці повноваження шляхом оформлення Позивачу Паспорта прив'язки Тимчасової споруди. Зазначає, що відповідно до вимог п.п. 2.26. 2.28. Порядку, дія паспорта прив'язки призупиняється за таких умов: необхідність проведення планових ремонтних робіт на земельній ділянці, на якій розміщена тимчасова споруда, - з обов'язковим попередженням власника тимчасової споруди за 1 місяць та наданням тимчасового місця для розміщення такої тимчасової споруди; необхідність проведення аварійних ремонтних робіт на земельній ділянці, на якій розміщена тимчасова споруда, - без попередження. У разі проведення балансоутримувачем планових ремонтних робіт або аварійних ремонтних робіт на інженерних мережах власнику тимчасової споруди надається тимчасове місце для розміщення тимчасової споруди з перенесенням тимчасової споруди (у тому числі з перенесенням на попереднє місце) за рахунок балансоутримувача цих мереж у місячний строк (при аварійних роботах - тижневий строк) з дати прийняття рішення (розпорядження, наказу) виконавчим органом відповідної ради або районної державної адміністрації про призупинення дії паспорта прив'язки. На період до надання замовнику тимчасового місця розташування тимчасової споруди така тимчасова споруда розташовується в межах місця проведення ремонтних робіт. Відповідач, приймаючи Рішення № 30 від 29 січня 2019 року та Рішення № 31 від 29 січня 2019 року вказані вище вимоги Порядку не врахував та залишив їх поза увагою. Вказує, що належна позивачеві Тимчасова споруда розташована поруч із складним Т-подібним перехрестям, тому у випадку влаштування на місці, де знаходиться ця тимчасова споруда зупинки шкільних автобусів та легкового автомобільного транспорту вказані вимоги ДБН В.2.3-5:2018 "Вулиці та дороги населених пунктів" та Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (з наступними змінами та доповненнями) будуть порушені. Окрім того, відповідно до Правил розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 травня 1995 року N 21, розміщення та обладнання зупинок повинно здійснюватись за проектом, узгодженим з Державтоінспекцією (функціональним правонаступником, якої є Управління патрульної поліції ) і затвердженим виконкомом місцевої Ради народних депутатів. З відповіді на адвокатський запит Департаменту патрульної поліції Управління паралельно поліції у Львівській області від 12 березня 2019 року Департаменту патрульної поліції не надходило звернень щодо погодження влаштування зупинки для шкільних автобусів та легкового транспорту. У зв'язку з відсутністю проектної документації Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції не може підтвердити відповідність влаштування зупинки для шкільних автобусів та легкового транспорту вимогам безпеки дорожнього руху. Таким чином, рішення Відповідача про необхідність демонтажу належної позивачу Тимчасової споруди є необґрунтованим та прийнятим явно передчасно. Окрім того, з Рішення №30 від 29 січня 2019 року позивач вбачає, що це рішення прийняте відповідачем з врахуванням протоколу № 16 постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, архітектури та містобудування, охорони навколишнього середовища від 18 грудня 2018 року. Проте, як вбачається з протоколу № 16 від 18 грудня 2018 року постійної депутатської комісії Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області з питань регулювання земельних відносин, архітектури та містобудування, охорони навколишнього середовища від 18 грудня 2018 року вказана комісія не приймала рішень про демонтаж належної позивачу Тимчасової споруди та про влаштування зупинки шкільних автобусів та легкового автомобільного транспорту з метою висадки та посадки учнів по АДРЕСА_1 (біля будівлі ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І.Франка), тому покликання відповідача на те, що під час прийняття Рішення № 30 від 29 січня 2019 року відповідачем було враховано протокол № 16 постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, архітектури та містобудування, охорони навколишнього середовища від 18 грудня 2018 року не відповідає дійсності.
Ухвалою від 14.03.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою від 18.03.2019 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
Позивачем 03.04.2019 року подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач також просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Кам'янка-Бузької міської ради щодо не вирішення для ОСОБА_1 питання землекористування під встановленою тимчасовою спорудою площею 20 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 біля ЗОШ 1-ІІІ ст№1 в м. Кам'янка-Бузька;
- зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду у встановленому законом порядку вирішити для ОСОБА_1 питання землекористування під встановленою тимчасовою спорудою площею 20 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 біля ЗОШ І-ІІІ ст.№1 в м. Кам'янка-Бузька.
В обґрунтування збільшення позовних вимог позивач зазначає, що Рішенням виконавчого комітету №229 від 28.11.2013р. (зі змінами, внесеними рішенням №29 від 06.03.2014р.) йому дозволено розміщення кіоску по продажу продовольчих товарів по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. №1). Між позивачем та Кам'янка-Бузькою міською радою 16.12.2013р укладений договір про встановлення особистого сервітуту. Згідно П.1.1. Договору його предметом є особистий строковий платний сервітут відносно земельної ділянки комунальної власності площею 20 кв.м. Сервітут встановлений згідно із схемою розміщення тимчасової споруди (є невід'ємною частиною Договору) на умовах, визначених в Договорі. Грошова форма плати розрахована у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відділом містобудування та архітектури Кам'янка-Бузької РДА 08.05.2014р. згідно дозволу на розміщення кіоску та Договору сервітуту від 16.12.2013р. виданий Паспорт прив'язки тимчасової споруди (надалі ТС) торгового кіоску. Паспорт прив'язки дійсний до 08.05.2024 року. Вказує, що П.2.2. Договору особистого сервітуту передбачено продовження його дії шляхом оформлення додаткових угод. Зазначає, що з 2014 року строк дії договору щорічно продовжувався Кам'янка-Бузькою міською радою. Додатковою угодою 17.01.2018р. строк дії Договору продовжений до 01.01.2019р. Позивач вказує, що 30.11.2018р. відбулось виїзне засідання постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, архітектури та містобудування, охорони навколишнього середовища Кам'янка-Бузької міської ради щодо продовження терміну дії дозволу на розміщення ТС на 2019р. За результатом розгляду комісія рекомендувала встановити дорожні знаки на перехресті (протокол засідання постійної комісії №15 від 30.11.2018р). У подальшому 18.12.2018р. постійна депутатська комісія з питань регулювання земельних відносин, архітектури та містобудування, охорони навколишнього середовища Кам'янка-Бузької міської ради розглядала питання продовження терміну дії Договору. Вирішено продовжити термін дії Договору сервітуту до формування детального плану території для провадження підприємницької діяльності. «За» вказане рішення, як вказано у протоколі засідання комісії №16 від 18.12.2018р., проголосувало 4 особи із 4-х присутніх, отже одноголосно. Позивач стверджує, що Кам'янка-Бузька міська рада ухиляється від вирішення питання землекористування (сервітутного користування) щодо встановленої ним на законних підставах ТС по АДРЕСА_1 в м. Кам'янка-Бузька (біля ЗОШ І-Ш ст. № 1) чим допускає протиправну бездіяльність. Наслідком такої бездіяльності є безпідставні і незаконні рішення виконкому про демонтаж ТС, чим порушуються права позивача.
Від відповідача 03.04.2019 року надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю. Позиція відповідача полягає у тому, що відповідно до ст.80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Водночас згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування і в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідач вказує, що згідно із частиною 2 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Частиною 4 згаданого Закону встановлено, що розміщення тимчасових споруд провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Зазначає, що Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 22.10.2011, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/200068, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та не містить жодних положень щодо правових підстав набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки. Відповідач вказує, що згідно п.2.2. Порядку замовник, який має намір встановити ТС звертається до довідного виконавчого органу із відповідною заявою у письмовій формі про можливість встановлення ТС. До заяви додається вичерпний перелік документів, графічні матеріали з зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі та топографічній основі М 1:500 креслення контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості, реквізити замовника (п.2.3. Порядку). Пунктами 2.4 та п.2.5. Порядку визначено, що орган з питань містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності) будівельним нормам та повідомляє про результати відповідності замовника. Тобто на даному етапі відповідний орган з питань містобудування та архітектури визначає лише можливість розміщення ТС на певній території населеного пункту згідно будівельних норм даної місцевості та комплексної схеми розміщення певного населеного пункту. Подальші дії для розміщення ТС визначаються п. 2.6 Порядку, яким передбачено, для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань будування та архітектури із заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої з іншими документами надає схему розміщення ТС, що затверджено Додатком 1 Порядку. Додаток 1 Положення містить форму схеми розміщення ТС з вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування. Відтак відповідач стверджує, що перш ніж оформити паспорт прив'язки, суб'єкт господарювання має отримати документи землекористування, а (процедура їх отримання визначається іншими нормативно-правовими актами) і лише після їх отримання він може звертатися за оформленням портів прив'язки. Зазначає, що документи для отримання паспорта прив'язки, мають містити дані щодо розміру земельних ділянок, які вносяться на підставі отриманих суб'єктом господарювання документів на право користування земельною ділянкою (п.2.6. додаток 1 Порядку). Відповідно до п.2.27 Порядку внесення таких даних без наявних документів на право землекористування тягне за собою анулювання паспорта прив'язки. Відповідач вказує, що розміщення тимчасових споруд і оформлення земельних ділянок у користування є різними за містом питаннями, які регулюються різними нормативно-правовими актами. Відповідач зазначає, що Виконавчий комітет Кам'янка-Бузької міської ради рішенням від 28.11.2013 № 229 «Про надання дозволу на встановлення малої архітектурної форми» надав дозвіл позивачеві на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв.м. по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) терміном на 1 рік. У подальшому, 16.12.2013 між Кам'янка-Бузькою міською радою та позивачем укладено договір про встановлення особистого сервітуту строком до 28.11.2014. Рішенням Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 28.10.2014 №182 «Про продовження терміну дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» позивачеві продовжено термін дозволу на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв.м. по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) до 01.11.2015. Відповідно укладено додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16.12.2013, якою продовжено договір до 01.11.2015р. Відтак, щороку Виконавчий комітет Кам'янка-Бузької міської ради продовжував термін дії дозволу на розміщення тимчасової споруди та укладав додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16.12.2013, якою продовжував дію договору. В останнє, рішенням Виконавчого комітет Кам'янка-Бузької міської ради від 21.12.2017 № 202 «Про продовження терміну дії дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на території Кам'янка-Бузька» продовжено термін дії дозволу, наданого позивачеві на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (продаж продовольчих товарів) по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-Ш ст. №1 до 01.01.2019 року. Відповідно укладено додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16.12.2013, якою продовжено договір до 01.01.2019. Відтак, зазначений кіоск мав право розміщуватися на земельній ділянці комунальної власності по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. №1) до 01 січня 2019 року. Відповідач вказує, що у подальшому, рішенням Виконавчого комітет Кам'янка-Бузької міської ради від 29.01.2019 № 30 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » відмовлено позивачеві у продовженні терміну дії дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (продаж продовольчих товарів) біля будівлі Кам'янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І.Франка (АДРЕСА_1), у зв'язку проведенням робіт по облаштуванню зупинки для шкільних автобусів та легкового автотранспорту. Зобов'язано позивача в термін до 01 квітня 2019 року забрати тимчасову споруду, яка розміщена біля будівлі Кам'янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І.Франка (АДРЕСА_1). Вказує, що дане рішення прийняте у зв'язку із необхідністю облаштування належної схеми руху автотранспорту, оскільки, як зазначено у паспорті прив'язки, дана тимчасова споруда знаходиться на перехресті вулиць Незалежності, Панаса Мирного, поблизу входу в загальноосвітню школу №1 та дошкільний навчальний заклад. У зв'язку із значним збільшення транспортних засобів, власники яких привозять дітей до школи та садочку і забирають їх, а також, зважаючи що по вул. П. Мирного мешканці сусіднього села Забужжя в'їжджають в місто Кам'янка-Бузька, у пікові години на даному перехресті накопичується велика кількість автотранспортних засобів, які затримують дорожній рух та можуть спровокувати аварійну ситуацію. Окрім цього, виникає необхідність облаштування належним чином зупинки та стоянки шкільного автобуса. Відтак, рішенням Виконавчого комітет Кам'янка-Бузької міської ради від 29.01.2019р. №31 «Про влаштування зупинки автотранспорту біля ЗОШ І-ІІІ ст.№1 по АДРЕСА_1», керуючись підпунктом 1 пункту «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено влаштувати зупинку шкільних автобусів та легкового автомобільного транспорту з метою висадки та посадки учнів по АДРЕСА_1 (біля будівлі ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І.Франка). Виконавчому комітету міської ради замовити в ліцензованій організації схему руху автотранспорту на вищевказаній ділянці дороги на якій передбачити зупинки шкільних автобусів та легкових автомобілів для посадки та висадки дітей. Відповідач стверджує, що правовою основою для прийняття даного рішення є підпункт 71 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якого до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування.
Відповідач також вказує, що статтею 6 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами. Стверджує, що на виконання рішення Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 29.01.2019 № 31 міською радою 15.02.2019 укладено договір із ТзОВ «ТМГ-Консалт» на виготовлення схеми організації дорожнього руху на перехресті вулиць Незалежності-Павлова-Панаса Мирного м. Кам'янка-Бузька. На даний час дана схема розроблена та перебуває на погодженні у відповідному органі поліції. Відповідач також вказує, що з метою визначення порядку звільнення земельних ділянок, що зайняті без правових підстав та належать до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янка-Бузька, прийнято рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 06.12.2016 № 177, яким затверджено Положення про порядок звільнення земельних ділянок, що зайняті без правових підстав та належать до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янка-Бузька, яке затверджене рішенням сесії Кам'янка-Бузької міської ради від 29.12.2016 № 2. Відповідно до пункту 2.1 Положення про порядок звільнення земельних ділянок, що зайняті без правових підстав та належать до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янка-Бузька, демонтажу підлягають незаконно встановленні ТС, МАФ, а відповідна земельна ділянка підлягає приведенню у попередній стан та поверненню власнику у випадках: відсутність паспорта прив'язки ТС, МАФ, інших дозвільних документів; анулювання паспорта прив'язки ТС, МАФ, закінчення терміну його дії; самочинного розміщення ТС, МАФ; у разі невідповідності розташування ТС, МАФ, паспорту прив'язки, будівельним нормам; відсутність документа, що посвідчує право на земельну ділянку; за рішенням судових органів або поданням інших органів державної влади; в інших випадках, передбачених нормативно-правовими актами міської ради, її Виконавчого комітету, чинним законодавством України. Відповідач вважає позовну заяву безпідставною, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
У підготовчому судовому засіданні 03.04.2019 року судом залучено третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Кам'янкаводоканал". Від третьої особи письмових пояснень до суду не надійшло.
Ухвалою від 25.04.2019 року судом відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Позивачем 19.06.2019 року подано письмові пояснення у яких просить суд надати оцінку обставинам порушення відповідачем передбаченої Регламентом виконкому процедури прийняття рішень
Ухвалою від 19.06.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
Позивачем 17.07.2019 року подано до суду додаткові письмові пояснення з приводу пояснень відповідача та допитаних свідків та клопотання про здійснення судом окремого реагування.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа в судове засідання не прибула, повідомлялася належним чином про розгляд справи, правової позиції по суті спору суду не подала.
Судом з матеріалів справи встановлено, що Виконавчий комітет Кам'янка-Бузької міської ради рішенням від 28.11.2013 № 229 «Про надання дозволу на встановлення малої архітектурної форми» надав дозвіл позивачеві на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв.м. по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) терміном на 1 рік (а.с.16).
Між Кам'янка-Бузькою міською радою та позивачем 16.12.2013 укладено договір про встановлення особистого сервітуту строком до 28.11.2014 (а.с.17-18).
Відповідно до п.1.1. вказаного договору, особистий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею - 20 кв.м в м. Кам'янка-Бузька по вул. Незалежності (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1), яка належить Кам'янка-Бузькій міській раді в інтересах СЕРВІТУАРІЯ, на право розміщення малої архітектурної форми - кіоску про продажу продовольчих товарів, згідно рішення виконкому міської ради від 28.11.2013 року № 229, згідно з схемою розміщення та благоустрою тимчасової споруди (додаток, який є невід'ємною частиною цього Договору).
Рішенням Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 06.03.2014 № 29 «Про внесення змін і доповнень до рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради №229 під 28.11.2013 року надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці розміром 20 кв. м. по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. №1) терміном на 1 рік. Зобов'язано гр. ОСОБА_1 :
- в місячний термін з дня прийняття даного рішення укласти договір особистого строкового сервітуту,
- встановити плату за встановлення особистого сервітуту у грошовій формі в розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
звернутись у відділ регіонального розвитку та містобудування Кам'янка-Бузької РДА для виготовлення паспорту прив'язки тимчасової споруди та оформлення фасаду тимчасової споруди (а.с.54).
Рішенням Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 28.10.2014 № 182 «Про продовження терміну дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» позивачеві продовжено термін дозволу на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв.м. по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) до 01.11.2015р. (а.с.102).
Відповідно укладено додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16.12.2013, якою продовжено договір до 01.11.2015р. (а.с.95).
Рішенням Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 22.12.2015 № 166 «Про продовження терміну дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» позивачеві продовжено термін дозволу на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв.м. по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) до 01.01.2017р. (а.с.103).
Відповідно укладено додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16.12.2013, якою продовжено договір до 01.01.2017р. (а.с.96).
Рішенням Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 31.10.2016 № 157 «Про продовження терміну дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» позивачеві продовжено термін дозволу на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв.м. по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) до 01.01.2018р. (а.с.104).
Відповідно укладено додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16.12.2013, якою продовжено договір до 01.01.2018р. (а.с.97).
Рішенням Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 21.12.2017 № 202 «Про продовження терміну дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності» позивачеві продовжено термін дозволу на розміщення малої архітектурної форми - кіоску по продажу продовольчих товарів на земельній ділянці розміром 20 кв.м. по АДРЕСА_1 (біля ЗОШ І-ІІІ ст. № 1) до 01.01.2019р. (а.с.105).
Відповідно укладено додаткову угоду до договору про встановлення особистого сервітуту від 16.12.2013, якою продовжено договір до 01.01.2019р. (а.с.98).
У подальшому, рішенням Виконавчого комітет Кам'янка-Бузької міської ради від 29.01.2019 № 30 «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » відмовлено позивачеві у продовженні терміну дії дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (продаж продовольчих товарів) біля будівлі Кам'янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І.Франка (АДРЕСА_1) у зв'язку проведенням робіт по облаштуванню зупинки для шкільних автобусів та легкового автотранспорту. Зобов'язано позивача в термін до 01 квітня 2019 року забрати тимчасову споруду, яка розміщена біля будівлі Кам'янка-Бузької ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І.Франка (АДРЕСА_1, м. Кам'янка-Бузька) (а.с.23)
Рішенням Виконавчого комітет Кам'янка-Бузької міської ради від 29.01.2019 №31 «Про влаштування зупинки автотранспорту біля ЗОШ І-ІІІ ст.№1 по АДРЕСА_1 м. Кам'янка-Бузька», керуючись підпунктом 1 пункту «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено влаштувати зупинку шкільних автобусів та легкового автомобільного транспорту з метою висадки та посадки учнів по АДРЕСА_1 (біля будівлі ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І.Франка). Виконавчому комітету міської ради замовити в ліцензованій організації схему руху автотранспорту на вищевказаній ділянці дороги на якій передбачити зупинки шкільних автобусів та легкових автомобілів для посадки та висадки дітей (а.с.24).
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Згідно із частиною другою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічно-правовим спором відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 КАС України є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Позивачем збільшено позовні вимоги, і позивач просить суд визнати протиправними дії та бездіяльність Кам'янка-Бузької міської ради щодо не вирішення для ОСОБА_1 питання землекористування під встановленою тимчасовою спорудою площею 20 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 біля ЗОШ І-ІІІ ст №1 в м. Кам'янка-Бузька та зобов'язати Кам'янка-Бузьку міську раду у встановленому законом порядку вирішити для ОСОБА_1 питання землекористування під встановленою тимчасовою спорудою площею 20 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 біля ЗОШ І-ІІІ ст №1 в м. Кам'янка-Бузька.
Первинно спір у цій справі виник між позивачем (фізичною особою) та органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень з приводу оскарження протиправного, на думку позивача, рішення органу місцевого самоврядування про відмову у продовженні терміну дії дозволу, наданого на розміщення тимчасової споруди та демонтажу тимчасової споруди (торгового павільйону).
Збільшені позовні вимоги про зобов'язання відповідача вирішити для позивача питання землекористування під встановленою тимчасовою спорудою є фактично вимогами зобов'язати відповідача укласти (переукласти, продовжити) договір особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми на земельній ділянці яка належить Кам'янка-Бузькій міській раді.
Таким чином, предметом спору у цій частині є вимоги позивача зобов'язати відповідача укласти (переукласти, продовжити) з позивачем договору особистого строкового сервітуту.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 25 квітня 2018 року Справа № 495/2176/17 Провадження № 11-245апп18 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72506159 вказала, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Пунктами «а», «в» частини першої статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - органи які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки (ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України).
Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках, зокрема, закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; невиконання земельного сервітуту протягом трьох років (ст. 102 ЗК України).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст. 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже, суб'єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював.
Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01 жовтня 2013 року у справі № 21-345а13, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від неї.
Оскільки земельна ділянка на якій розміщується тимчасова споруда позивача перебуває у комунальній власності, відносини позивача з відповідачем щодо землекористування є цивільно-правовими.
Зазначене виключає відносини сторін у цій справі як такі, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, справа в частині збільшених позивачем позовних вимог не має визначених КАС України ознак адміністративного позову.
Відтак, якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду зокрема і у Постанові від 20 червня 2018 року Справа № 727/10968/17 Провадження № 11-524апп18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/75004215, де ВП ВС зазначила, що спір у справі, що розглядається, стосується права оренди позивача на земельні ділянки, які є комунальною власністю, а Міськрада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суди відповідно до ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи з приводу порушеного права позивача на земельну ділянку, на якій розміщена тимчасова споруда, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у аналогічних категоріях справ, суд дійшов висновку, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки її розгляд належить до юрисдикції загального суду в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Оскільки суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Водночас, згідно вимог ч.1 ст.239 КАС України, суд роз'яснює позивачеві про віднесення даної справи до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак судовий збір, сплачений позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог відповідно до квитанції від 02.04.2019 року в сумі 1536,80 грн (а.с.88), підлягає поверненню.
Керуючись статтями 238, 239, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
постановив:
1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень Виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача Комунальне підприємство "Кам'янкаводоканал" в частині вимог про визнання протиправними дії та бездіяльність Кам'янка-Бузької міської ради щодо не вирішення для ОСОБА_1 питання землекористування під встановленою тимчастовою спорудою площею 20 кв.м за адресою АДРЕСА_1, біля ЗОШ І-ІІІ ст№1 в м. Кам'янка-Бузька та в частині вимог про зобов'язання Кам'янка-Бузьку міську раду у встановленому законом порядку вирішити для ОСОБА_1 питання землекористування під встановленою тимчастовою спорудою площею 20 кв.м за адресою АДРЕСА_1, біля ЗОШ І-ІІІ ст №1 в м. Кам'янка-Бузька - закрити.
2. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з державного бюджету сплачений згідно квитанції від 02.04.2019 р. судовий збір сумі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддями.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений 22.07.2019р.
Суддя Коморний О.І.