про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 липня 2019 року м. Київ № 580/1948/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Відділу освіти і науки Таращанської районної державної адміністрації про відшкодування надміру виплаченої пенсії,
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу освіти і науки Таращанської районної державної адміністрації, в якому просить суд стягнути на його користь з відповідача надміру нараховану та виплачену пенсію ОСОБА_1 в сумі 18785, 45 грн.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 адміністративну справу № 580/1948/19 передано на розгляд Київському окружному адміністративному суду в порядку статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України. Провадження у справі судом не відкривалося.
Вказана справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду 16.07.2019, та після відповідної її реєстрації в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Панченко Н.Д.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у даній справі, з урахуванням положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом, суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із вступної та прохальної частини позову встановлено, що позивачем та відповідачем у справі виступають органи державної влади.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу статті 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.
За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
У статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, право на звернення до суду суб'єкта владних повноважень передбачено у таких випадках: спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункт 4 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом (пункт 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, право на звернення до суду суб'єкта владних повноважень, згідно із вимогами процесуального закону, є обмеженим та чітко регламентованим.
Як встановлено судом, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, який заявляє свої претензії до іншого суб'єкта владних повноважень - Відділу освіти і науки Таращанської районної державної адміністрації.
В Постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-493а14, від 09.12.2014 у справі № 21-308а14 зазначена наступна правова позиція: відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015 № К/800/14359/15.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори між суб'єктами владних повноважень в чітко визначених Кодексом адміністративного судочинства України випадках, про що зазначалося вище.
Предметом спору у цій справі є спірні правовідносини, які виникли внаслідок надмірної виплати суми пенсії ОСОБА_1 , що фактично є завданням матеріальної шкоди державі в особі Пенсійного фонду.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі породжує виникнення цивільних прав і обов'язків.
Водночас до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Так, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, само по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника.
Спір у справі, що розглядається, не є публічно-правовим, оскільки стосується правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на грошові кошти, отримані ним як пенсію, тобто цивільного права, а тому цей спір з урахуванням його суб'єктного складу повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 766/11611/17, яка в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України врахована судом під час ухвалення цього рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, у відкритті провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Відділу освіти і науки Таращанської районної державної адміністрації слід відмовити, оскільки вказаний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України господарським судом із дотриманням правил територіальної підсудності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 171, 240, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Відділу освіти і науки Таращанської районної державної адміністрації про відшкодування надміру виплаченої пенсії.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панченко Н.Д.