17 липня 2019 року Справа № 808/2751/16 Провадження №СН/280/4/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Новікової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача - Козарик Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29 червня 2016 №2439-13.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду 02 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29 червня 2016 №2439-13, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» в сумі 25 000, 00 грн.
15 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду з Верховного суду України надійшла адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №2439-13.
Постановою Верховного суду від 23 листопада 2018 року касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі №808/2751/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 справу передано на розгляд головуючому судді Артоуз О.О.
Ухвалою суду від 21.01.2019 (суддя Артоуз О.О.) адміністративну прийнято за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19.02.2019.
Ухвалою суду від 21.01.2019 витребувано від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України: розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля марки AUDI, модель Q7, рік випуску 2015 року, об'єм двигуна 2967 куб.см., тип палива «дизель», станом на 01 січня 2016 року.
Ухвалою суду від 19.02.2019 судове засідання відкладено на 20.03.2019.
Розпорядженням керівника апарату Запорізького окружного адміністративного суду №28 від 15.04.2019 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №808/2751/16, у зв'язку з відпусткою по вагітності та пологам судді Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О.
Після повторного перерозподілу справи, проведеного в порядку КАС України, справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Новіковій Інні Вячеславівні.
Ухвалою суду від 22.04.2019 (суддя Новікова І.В.) адміністративну справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 20.05.2019.
Ухвалою суду від 20.05.2019 замінено відповідача - Пологівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області на належного - Головне управління ДФС у Запорізькій області. Ухвалою суду від 20.05.2019 відкладено підготовче провадження на 19.06.2019.
Ухвалою суду від 19.06.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 №2439-13, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку в сумі 25000,00 грн., оскільки вид та розмір транспортного податку в 2016 році, встановлено Законом України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень в 2016 році», яким внесено ряд змін до Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно з якими змінився критерій відбору легкових автомобілів, які будуть обкладатись транспортним податком - з 01.01.2016 об'єктом оподаткування транспортним податком будуть легкові автомобілі, з року випуску яких пройшло не більше п'яти років (включно) і середня ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (1 033 500,00 грн.), при цьому, об'єм циліндрів двигуна відповідного транспортного засобу не матиме значення. Пунктом 7 Прикінцевих положень зазначеного Закону рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України. Зазначає, що на території м. Оріхова транспортний податок з власників транспортних засобів, вартість яких перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати встановлено Рішенням №52 від 04.02.2016, яке оприлюднене в газеті «Оріхів» 05.02.2016. Таким чином, вважає, що оскільки транспортний податок з власників легкових автомобілів, вартість яких перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, на території міста Оріхова був встановлений пізніше 1 липня 2015 року, то його справляння відповідно до норм Податкового та Бюджетного кодексів України повинно розпочатись лише з 1 січня 2017 року і ніяк не раніше, у зв'язку із чим дане спірне рішення підлягає скасуванню. На підставі вищевикладеного, просить адміністративний позов задовольнити.
Відповідач заперечень зазначив, що контролюючим органом отримано інформацію про суб'єкта та об'єкт оподаткування від ДФС України, відповідно до якої було встановлено, що позивач є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування транспортним податком. Відповідно до приписів статті 267 ПК України позивачу було визначено податкове зобов'язання з транспортного податку та винесено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №2439-13, без встановлення порушень податкового законодавства. Щодо посилання позивача на відсутність інформації про Рішення Оріхівської міської ради Запорізької області повідомив, що Рішенням №2 від 14.07.2015 сімдесят першої сесії шостого скликання Оріхівської міської ради Запорізької області затверджено Положення про податок на майно на території м. Оріхова на 2016 рік, рішенням №52 від 04.02.2016 Оріхівської міської ради Запорізької області до Положення про транспортний податок на 2016 рік внесено зміни. Визначений у рішенні об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи відповідають критеріям, встановленим розділом XII Податкового кодексу України для обчислення транспортного податку з фізичних осіб, рішення оприлюднене на офіційному сайті та в газеті «Оріхів» 05.02.2016 №52. Отже, на думку представника відповідача, якщо рішення органу місцевого самоврядування щодо встановлення транспортного податку (з урахуванням прийнятих змін) прийнято у 2016 році, таке рішення є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно проживають на відповідній території, обов'язок щодо застосування ставок транспортного податку у платника виникає з урахуванням строків, визначених таким рішенням органу місцевого самоврядування.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену у відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.11.2015 є власником транспортного засобу AUDI Q7, державний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2967, рік випуску 2015, тип пального - дизель, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
29 червня 2016 року Пологівською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення - рішення №2439-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Головного управління ДФС у Запорізькій області (скарга від 12.07.2016 №125/07), але рішенням від 08.09.2016 №851/14/08-01-10-01-13 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення №2439-13 від 29.06.2016 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.41.1 ст.41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон №71, яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України введено новий місцевий податок у складі податку на майно - транспортний податок.
Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України в редакції Закону № 71 визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп.267.6.1, 267.6.2 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України).
Підпунктом 267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що транспортний податок сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон №909, який набрав чинності з 01.01.2016, та яким внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.
В редакції Закону №909 у пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» установлено з січня 2016 року мінімальну заробітну плату на рівні 1378,00 грн.
Тобто, об'єктом оподаткування транспортним податком протягом 2016 року були легкові автомобілі середньоринкова вартість яких перевищувала 1 033 500,00 грн. (1378,00 мінімальна заробітна плата станом на січень 2016 х 750 = 1 033 500,00 грн.).
Щодо твердження позивача про те, що транспортний податок не може справлятися раніше у 2016 році, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Також пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України задекларовано принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Згідно із п.4.4 ст.4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Таким чином, оскільки установлення і скасування податків та зборів є виключною компетенцією зазначених державних органів та органів місцевого самоврядування, то визначений принцип стабільності стосується діяльності саме цих органів.
При цьому, Податковий кодекс України не містить положень, які б зобов'язували контролюючи органи утримуватися від визначення податкових зобов'язань або звільняли б платників податків від сплати податків, у разі прийняття повноважним органом рішення про зміни будь-яких елементів податків пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.
У спірному випадку предметом спору є правомірність рішення податкової служби щодо визначення податкових зобов'язань, а не законність прийняття Верховною Радою України правового акту, яким змінено об'єкт оподаткування транспортним податком чи порядку введення в дію нормативно-правового акту.
З огляду на те, що Податковий кодекс України не містить таких застережень для визначення контролюючим рішення податкових зобов'язань, як несвоєчасне прийняття повноважним органом рішення про зміну, зокрема, об'єкта оподаткування, то підстав для висновків щодо неправомірності саме податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, з наведених позивачем підстав, не існує.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що рішенням №2 від 14.07.2015 сімдесят першої сесії шостого скликання Оріхівської міської ради Запорізької області затверджено Положення про податок на майно на території м. Оріхова на 2016 рік, рішенням №52 від 04.02.2016 Оріхівської міської ради Запорізької області до Положення про транспортний податок на 2016 рік внесено зміни.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.
Водночас, 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспорн6им податком.
Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а, відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Вищевказана правова позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові від 05.06.2018 у справі №803/85/17 (провадження №К/9901/41938/18).
Суд зазначає, що об'єктом оподаткування транспортним податком на момент виникнення спірних правовідносин були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Тобто, об'єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі середньоринкова вартість яких перевищувала 1 033 500,00 грн. (1378,00 мінімальна заробітна плата станом на січень 2016 х 750 = 1 033 500,00 грн.).
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
Враховуючи те, що матеріали справи не містять достатньо документів, якими користувався контролюючий орган під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та з метою надання належної оцінки обрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка впливає на віднесення такого автомобіля до об'єкта оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, ухвалою суду від 21.01.2019 витребувано від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України докази по справі, а саме - розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля марки AUDI, модель Q7, рік випуску 2015 року, об'єм двигуна 2967 куб.см., тип палива «дизель», станом на 01 січня 2016 року.
На виконання вимог ухвали суду Міністерством економічного розвитку і торгівлі України листом від 13.02.2019 №3805-05/6405-05 надана інформація про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики.
Дослідивши інформацію надану Міністерством економічного розвитку і торгівлі України судом встановлено, що розрахована за допомогою Калькулятора середньоринкова вартість легкового автомобіля AUDI Q7, з об'ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель, автоматичною коробкою передач, 2015 року випуску з урахуванням нормативного середньорічного пробігу 27 тис. кілометрів становила 1 218 163,60 гривень (з ПДВ).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що автомобіль AUDI Q7, державний номер НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2967, рік випуску 2015, тип пального - дизель, підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, оскільки його середньоринкова вартість є більшою ніж 1 033 500,00 грн.
Щодо відсутності інформації про пробіг транспортного засобу на момент прийняття спірного рішення, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (далі - Методика).
Відповідно до пункту 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою:
Сср = Цн х (Г / 100),
де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального;
Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576).
Відповідно до пункту 12 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 10 квітня 2013 №403, коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.
У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.
Тобто, пробіг транспортного засобу має значення для визначення середньоринкової вартості транспортного засобу.
Проте, суд звертає увагу на те, що відповідно до примітки до Додатку 2 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 №66), для транспортних засобів із строком експлуатації до 1 року, а також транспортних засобів, різниця між фактичним та нормативним середньорічним пробігом яких становить до 2 тис. кілометрів, коефіцієнт не визначається.
Суд зазначає, що легковий автомобіль AUDI Q7, 2015 року випуску (поставлений на облік з 21.11.2015), на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення перебував у користуванні менше одного року, а тому коефіцієнт по пробігу до такого транспортного засобу не визначається та не застосовується.
Зазначена позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові суду від 13 березня 2018 року №826/12427/16.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується той факт, що вартість легкового автомобіля AUDI Q7 перевищувала 1 033 500,00 грн., що свідчить про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду адміністративної справи доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2 ) - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.07.2019.
Суддя І.В. Новікова