23 липня 2019 рокум. Ужгород№ 260/642/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді -Маєцька Н.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі - відповідач 1, Міжгірський РВ ГУДМС України в Закарпатській області), Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (далі - відповідач 2, ГУ ДМС України в Закарпатській області), якою просить: 1) Визнати протиправною відмову Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області та Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; 2) Зобов'язати Міжігірський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області та Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач разом із неповнолітнім сином особисто звернулась до керівника Міжгірського РВ ДМС України в Закарпатській області з метою оформлення дитині паспорту громадянина України. Позивачем були надані всі необхідні документи необхідні для оформлення паспорту. Однак, начальник Міжгірського РВ ДМС України в Закарпатській області відмовив у прийнятті зазначених документів. У зв'язку з цим, позивачем заяву про оформлення паспорту та доданими до неї документами було надіслано відповідачу 1 поштовим зв'язком. Листом від 28 березня 2019 року № 65 відповідач 1 відмовив у оформленні та видачі паспорту у формі книжечки та запропонував оформити паспорт громадянина України згідно із Законом України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус ", тобто у формі картки. У зв'язку з цим, позивач вважає, що відповідач 1 відмовив в оформленні та видачі дитині паспорта - книжечки чим порушив законні права та інтереси неповнолітньої дитини. У зв'язку з цим, позивач просить визнати таку відмову протиправною та просить зобов'язати відповідачів оформити та видати неповнолітньому сину паспорт громадянина України у формі книжечки.
В судове засідання позивач не з'явилася, однак в прохальній частині позовної заяви просила розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача 1 та 2 надав суду відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що позивач та її неповнолітній син не зверталися до відповідача із заявою встановленої форми та документами, згідно встановленого переліку, що є передумовою для розгляду питання про видачу паспорту у формі паспортної книжечки. За результатами розгляду звернення позивача, відповідачами надана відповідь в порядку та строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян". Таким чином, відповідачі вважають, що позивачу не відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки ним не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із заявою-анкетою про надання адміністративної послуги та необхідними документами. У зв'язку з цим, відсутні підстави для задоволення позову.
Представник відповідача 1 та 2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що позивачка є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 19 серпня 2002 року.
22 лютого 2019 року позивач, як законний представник ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку надіслала Міжгірському РВ ДМС України в Закарпатській області заяву щодо оформлення паспорта громадянина України від 19 лютого 2019 року. У вказаній заяві позивач просила оформити і видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Пади України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ без застосування засобів ЄДДР. Також у вказаній заяві позивач та її син повідомили, що не надають згоду на збір і обробку персональних даних дитини та батьків та забороняють передачу будь-яких даних про них до ЄДДР. До вказаної заяви було додано: заяву за формою встановленою МВС України, копія свідоцтва про народження дитини, дві фотокартки розміром 35 х 45 мм.
Листом від 28 березня 2019 року № 65 Міжгірський РВ ДМС України в Закарпатській області за результатами звернення позивача повідомив, що ним надано заяву, форму якої скасовано 17 квітня 2018 року у зв'язку з втратою чинності наказу МВС від 13 квітня 2012 року № 320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", яким таку заяву затверджено, а відтак працівником підрозділу міграційної служби не може прийматися недійсний або підроблений документ. Також, відповідач 2 вказав, що для оформлення паспорту громадянина України вперше заявнику необхідно особисто звернутися до територіального органу міграційної служби та надати виключно передбачену законодавством форму заяви з переліком необхідних документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492- VI (далі - Закон № 5492) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. При цьому, до документу, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону № 5492 форма кожного документа встановлюється цим Законом.
Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета (ч. 2 ст. 14 Закону № 5492).
Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації (ч. 4 ст. 14 Закону № 5492).
Відповідно до ч. 5 ст. 5492 Закону № 5492 персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 5492 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону № 5492 паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3 Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 року (далі - Положення № 2503) Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Згідно з п. 5 Положення № 2503 паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
Відповідно до п. 6 Положення № 2503 у верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт".
На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".
На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.
Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.
Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.
На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується (п. 8 Положення № 2503).
Водночас, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи .
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01 червня 2019 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2297 персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
У відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону № 2297 обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону № 2297 не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що норми Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-XII (також чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 по зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17), а відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Велика Палата Верховного Суду вирішуючи вказану справи дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, при вирішенні вказаного спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення особи до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.
Враховуючи вищенаведене суд приходить висновку, що неповнолітній ОСОБА_2 має право на оформлення паспорта у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503.
Відповідачі в обґрунтування правомірності своїх дій посилаються на те, що позивач звернулася із заявою, форма якої встановлена Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, що затверджений наказом Міністерства внутрішній справ України від 13 квітня 2012 року № 320 та який втратив чинність. Крім того, відповідачі у відзиві на позовну заяву вказують, що оскільки позивач та її неповнолітній син не зверталися із заявою встановленої форми та доданими до неї документами для оформлення та видачі паспорту у вигляді книжечки, у зв'язку з цим на їхні звернення надано відповідь в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідачів, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 13 Положення № 2503 для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Суд зазначає, що на виконання вказаного Положення № 2503 Міністерством внутрішніх справ України виданий виданий Наказ від 13.04.2012 року №320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", який встановлював форму заяви про видачу паспорта, однак вказаний наказ втратив чинність 01 березня 2018 року.
Разом з цим, втрата чинності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 року №320, на переконання суду, не позбавляє права особи звернутися до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, передбаченого Положенням № 2503.
Як вже встановлено судом, ОСОБА_2 звернувся до Міжгірського РВ ГУ ДСМС України в Закарпатській області із заявою про видачу паспорту та визначеними п. 13 Положення № 2503 документами для оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки.
Відтак, з поданої заяви чітко вбачається волевиявлення особи на видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що лист Міжгірського РВ ДМС України в Закарпатській області від 28 березня 2019 року № 65 обґрунтовано розцінений позивачем як відмова у оформленні і видачі паспорту у формі книжечки.
Відтак, оскільки ОСОБА_2 має право на оформлення паспорта у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України №2503, суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови Міжгірського РВ ДМС України в Закарпатській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді книжечки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на порушення прав та законних інтересів неповнолітнього ОСОБА_2 (оскільки наявними у матеріалах справи допустимими доказами підтверджені протиправні дії відповідача, що полягають у відмові в оформленні паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до положень чинного законодавств), суд приходить висновку, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є зобов'язання Міжгірського РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною відмови ГУ ДМС України в Закарпатській області в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорту громадянина України в формі книжечки та зобов'язання його оформити та видати такий паспорт, суд зазначає, що оскільки позивач та її неповнолітній син не зверталися із відповідною заявою до ГУ ДМС України в Закарпатській області, то право позивача на оформлення та видачу паспорту у формі книжечки відповідачем 2 не порушено. У зв'язку з цим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Міжгірський РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області не довів правомірності своєї відмови в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Міжгірського РВ ГУ ДМС у Закарпатській області в оформленні та видачі паспорту у вигляді книжечки та зобов'язати оформити та видати паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 . В той же час, в частині позовних вимог до ГУ ДМС України в Закарпатській області необхідно відмовити, оскільки позивач не звертався до ГУ ДМС України в Закарпатській області із заявою про видачу паспорту у формі книжечки та відповідно не отримував відмови у його видачі. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд не вирішує питання щодо судових витрат, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а інших витрат позивачем не понесено.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (Закарпатська область, Міжгірський район, смт. Міжгір'я, вул. Возз'єднання, буд. 1), Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грибоєдова, буд. 12 а, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Міжгірського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, оформлену листом № 65 від 28 березня 2019 року, в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
3. Зобов'язати Міжгірський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяН.Д. Маєцька