23 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/7733/19
категорія 112030400
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Богунського району м.Житомира щодо припинення виплати їй з 26.06.2018 компенсації по догляду за інвалідом 1 групи та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Богунського району м.Житомира відновити з 26.06.2018 року їй виплати компенсації по догляду за інвалідом 1 групи та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
В обгрунтування позову зазначено, що позивач на утриманні має дитину-інваліда та доглядає за батьком ОСОБА_2 , який є інвалідом 1 групи. У зв'язку із вказаними обставинами позивач отримує від Управління соціального захисту населення компенсацію по догляду за батьком та допомогу, як малозабезпечена сім'я. Вказує, що соціальна допомога призначається строком па шість місяців, а компенсація по догляду - на один рік і після цього документи обновляються. Із заявою про призначення компенсації по догляду за батьком вона звернулася 23.05.2018, а за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям - 01.11.2018. У березні 2019 року дізналася з отриманих повідомлень, що їй з 26.06.2018 припиняється виплата компенсації по догляду за батьком і вона втрачає право на призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, а тому просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради просить відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до відповідача 23.05.2018 із заявою про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги (а.с.13-14).
01.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради із заявою про отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (а.с.15-16).
Зі змісту довідки ТОВ "Керуюча компанія "Домком Житомир" від 24.04.2019 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 до складу зареєстрованих осіб відносяться: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_5 (син), ОСОБА_2 (батько) (а.с.12).
Факт призначення вказаних виплат позивачу сторонами не заперечується.
Повідомленнями від 12.03.2019 та від 28.03.2019 ОСОБА_1 повідомлено про припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (а.с.9).
Повідомленням від 04.03.2019 позивача повідомлено про перерахунок компенсації фізичним особам за надання соціальних послуг. На підставі висновків перевірки, проведеної державними соціальними інспекторами УПСЗН у зв'язку з поданням невірної інформації та нездійсненням догляду позивач зобов'язана повернути 2289,25 грн (а.с.10).
Листом від 02.05.2019 №М-285 позивачу на звернення повідомлено, що за даними Держприкордонслужби 25.06.2018 вона перетинала кордон України, та з моменту виїзду не могла здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю гр. ОСОБА_2 . Таким чином, за її заявою на призначення компенсації від 23.05.2018 виплата допомоги припинена з 26.06.2018. Сума переплачених коштів з 26.06.2018 по 28.02.2019 складає - 2289,25 грн. Одночасно зазначено, що відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 (зі змінами) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям не призначається у разі, коли працездатні члени сім'ї не працюють, не служать, не навчаються за денною формою навчання протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім фізичних осіб, які надают соціальні послуги). Вказано, що про зазначені обставини та необхідність повернення до бюджету переплачених коштів в загальній сумі 8900,68 грн позивачу було неодноразово повідомлено (а.с.11).
Вважаючи дії Управління соціального захисту населення Богунського району м. Житомира з приводу припинення виплати компенсації по догляду за інвалідом 1 групи та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям протиправними, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним право відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначає, що державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про соціальні послуги" соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальні послуги" фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Серед основних принципів надання соціальних послуг, передбачених статтею 3 Закону України "Про соціальні послуги", зокрема, є принцип добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг.
Аналіз зазначених приписів законодавства свідчить про те, що законодавець в даному випадку не відносить компенсаційні виплати, визначені Порядком до соціальних виплат, які є основним джерелом існування. Виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, мають компенсаційний (заохочувальний характер) і не відносяться до соціальних гарантій, що унеможливлює застосування до неї положень частини третьої статті 46 Конституції України.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Так, на виконання вимог частини восьмої статті 7 Закону України "Про соціальні послуги", Кабінет Міністрів України Постановою від 29.04.2004 №558 затвердив "Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги" (далі - Порядок №558).
Відповідно до пункту 1 Порядку №558, непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).
Відповідно до пункту 5 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку.
Згідно з п.14 Порядку виплата компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, і покриття витрат на її доставку провадяться за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Відповідно до п.15 Порядку фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов'язані повідомити структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м.Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення та виплати. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв'язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної, районної у м.Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради надміру виплачені суми за весь період, коли фізична особа не мала права на одержання компенсації.
Якщо одержувачем компенсації приховано або подано недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на призначення компенсації та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м.Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради: визначає обсяг надміру виплачених коштів та встановлює строки їх повернення. Повідомляє отримувачу компенсаційної виплати про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення. У разі врахування надміру виплачених коштів під час виплати компенсації у наступних періодах проводить щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті.
Якщо фізична особа, якій надаються соціальні послуги, перебуватиме на санаторно-курортному лікуванні або ж на стаціонарному лікуванні самостійно без супроводу та догляду з боку фізичної особи, яка надає соціальні послуги, виплата компенсації тимчасово припиняється та відновлюється на підставі заяви фізичної особи про продовження надання соціальних послуг та довідок про закінчення перебування на санаторно-курортному лікуванні або на стаціонарному лікуванні.
Якщо фізична особа не повернула добровільно надміру виплачені суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м.Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначив компенсацію.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, як одержувач компенсації за надання соціальних послуг своєму батькові, інваліду першої групи, що підтверджується довідкою МСЕК Серія 12 ААБ №115767 (а.с.18) та допомоги, як малозабезпеченій сім'ї, у відповідності до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2003 №250.
Зі змісту довідки Прикордонної служби України від 25.03.2019 №184/М-4059 встановлено, що позивач 25.06.2018 перетнула державний кордон України та по 07.07.2018 перебувала за межами території України (а.с.8).
Відповідачем за результатами проведеної перевірки було встановлено факт перетину позивачем державного кордону за відсутності повідомлення про такі обставини. Відповідач вважає, що в період з 25.06.2018 по 07.07.2018 ОСОБА_1 не могла здійснювати постійно догляд за особою з інвалідністю гр. ОСОБА_2 .
Позивач на спростування доводів відповідача зазначає, що вимушена була на короткий час виїхати до Москви, де проживає її донька та мати померлого чоловіка. Причинами було те, що донька закінчила навчання в учбовому закладі, і позивачу терміново було необхідно придбати ліки, які не виробляються в Україні. Вказує, що в період, коли вона була відсутня 12 днів за батьком доглядала її рідна сестра ОСОБА_6 , яка на цей час взяла відпустку на роботі, про що свідчить довідка Житомирського дошкільного навчального закладу №41 від 19.03.2019 (а.с.27).
Водночас відповідач зазначає, що позивач з моменту виїзду за кордон жодним чином не мала можливості здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю у зв'язку з чим, вважає таку інформацію прихованою.
Як встановлено з матеріалів справи, повідомленнями від 12.03.2019 та від 28.03.2019 ОСОБА_1 повідомлено про припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям (а.с.9).
Повідомленням від 04.03.2019 повідомлено про перерахунок компенсації за надання соціальних послуг позивачу. На підставі висновків перевірки, проведеної державними соціальними інспекторами УПСЗН у зв'язку з поданням невірної інформації та нездійсненням догляду позивач зобов'язана повернути 2289,25 грн (а.с.10).
Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що обставин, які вплинули на умови призначення та виплати компенсації по догляду за батьком, не існувало і не існує, а Управління соціального захисту населення замість допомоги та захисту порушує її права і безпідставно позбавляє засобів до існування.
Як встановлено судом, виплата допомоги припинена з 26.06.2018, саме у зв'язку з виїздом заявниці за межі України.
Аналіз п.15 Порядку дозволяє зробити висновок, що ОСОБА_1 , як особа, що отримує компенсацію, зобов'язана у разі будь-яких змін обставин отримання такої компенсації повідомити структурний підрозділ з питань соціального захисту про настання таких обставин.
Таким чином, виїзд за кордон ОСОБА_1 26.06.2018 визнається судом як обставина, що мала вплив на отримання компенсації, про, що позивач зобов'язана була повідомити Управління соціального захисту населення Богунського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради.
Зі змісту заяв на отримання компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги та на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям встановлено, що ОСОБА_1 обізнана з обов'язком повідомляти будь-які зміни, про що свідчитать відмітки на заявах від 23.05.2018 та від 01.11.2018 (а.с.13-14, 15-16).
Наведені норми порядку вказують на те, що у разі одержання у зв'язку з наявністю вказаних обставин зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати надміру виплачені суми за весь період, коли фізична особа не мала права на одержання компенсації.
З огляду на наведене, відповідачем правомірно припинено виплату компенсації ОСОБА_1 з 25.06.2018.
Серед основних принципів надання соціальних послуг, передбачених статтею 3 Закону України "Про соціальні послуги", зокрема, є принцип добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг.
Законодавець в даному випадку не відносить компенсаційні виплати, визначені Порядком до соціальних виплат, які є основним джерелом існування. Виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, мають компенсаційний (заохочувальний характер) і не відносяться до соціальних гарантій, що унеможливлює застосування до неї положень частини третьої статті 46 Конституції України.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Наведене свідчить, що Європейський суд з прав людини не вбачає порушень Конвенції у ситуаціях, за яких розмір певної соціальної виплати на певний час зменшується підзаконним нормативно-правовим актом (за умови, що такі акти не будуть визнані неконституційними) або взагалі скасовується.
З приводу визнаня неправомірними дій відповідача щодо припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та зобов'язання відновити їх суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.1 п.10 Постанови КМУ від 24.02.2003 №250 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям" соціальна допомога не призначається у разі, коли працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо припинення позивачеві виплати компенсації фізичним особам за надання соціальних послуг та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , інд . код НОМЕР_1 ) відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено у повному обсязі: 23 липня 2019 року.
Суддя В.А. Панкеєва