Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
22 липня 2019 р. Справа №200/9015/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Арестової Л.В. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги,
17 липня 2019 року на адресу суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 з позовними вимогами до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області № Ф-103647-43 від 07.02.2019 року в сумі 18 446,72 грн.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, набуваю висновку, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору № 55636 в розмірі 1 921,00 грн.
Суддя зазначає, що для зарахування до державного бюджету судового збору необхідно сплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів Слов'янське УК/м. Слов'янськ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37803368; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 34318206084034; код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: "Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 35099148 (суду, де розглядається справа)" та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, позивачем не сплачено суму судового збору за подання позовної заяви до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет" від 23.11.2018 № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу становить 1921,00 грн.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за позовні вимоги майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 768,40 грн.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява ОСОБА_1 підписана його представником - адвокатом Коваленко Віктором Вікторовичем, що підтверджується доданим до матеріалів справи ордером на надання правової допомоги від 10.07.2019 серії АН № 1001178, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно із частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
За змістом частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Частиною четвертою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Аналіз вказаних положень, дає підстави для висновку, що ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду Касаційного адміністративного суду, що висловлені у постанові від 25.02.2019 р. в адміністративному провадженні № К/9901/1269/19.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що представником позивача - адвокатом Іщенко Сергієм Валерійовичем у якості документу, що підтверджують його повноваження, у тому числі на підписання заяви та звернення до суду, окрім зазначеного ордеру, надана також копія договору "про надання юридичних послуг" від 09.07.2019, що укладений між адвокатом, та фізичною особою ОСОБА_2 , як "замовником", на представництво інтересів її сина - ОСОБА_1 .
У зазначеному договорі не містяться посилання на наявність повноважень у особи, що підписала договір від замовника - ОСОБА_2 , але, виходячи з того, що, до позовної заяви додана також засвідчена копія довіреності від 28.02.2019 р., що посвідчена тимчасово виконуючої обов'язки нотаріуса нотаріального округу Мурманск Мурманської області Російскої Федерації Єфимової Ольгою Валеріївною (бланк № 51 АА 1034695), суд робить висновок, що саме ця довіреність є документом, що підтверджують повноваження ОСОБА_2 на укладення договору "про надання юридичних послуг" від 09.07.2019.
З огляду на приписи статті 43 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (далі - Конвенція), підписану від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року, що ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 10.11.1994 № 240/94-ВР, суд приймає до уваги зміст зазначеної довіреності, що викладена російською мовою.
Виходячи зі змісту зазначеної довіреності, копію якої додано до позову адвокатом, що підписав позовну заяву, позивач - ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 бути його представником у (далі - дослівно, як це зазначено у довіреності) "всіх підприємствах, установах і організаціях, у тому числі Костянтинівського відділі Головного управління Державної міграційної служби Донецької області, житлових органах, паспортних столах, органах внутрішніх справ, міграційної службі, органах місцевого самоврядування" з питань зняття ОСОБА_1 з реєстраційного обліку (виписки) за адресою АДРЕСА_1 , а також на продаж належної позивачу квартири за вказаною адресою, для чого наділяє ОСОБА_2 певним обсягом повноважень, що необхідні для здійснення зазначених дій, а саме, зняття позивача з реєстраційного обліку та продажу належної позивачу квартири.
Вивченням змісту повноважень, що надані ОСОБА_2 довіреністю від 28.02.2019, копія якої додана до позову адвокатом Коваленко Віктором Вікторовичем, встановлена відсутність в ОСОБА_2 повноважень на укладення договору "про надання правової юридичних послуг" з адвокатом від імені позивача - ОСОБА_1 .
Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Згідно частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Таким чином, законодавство передбачає можливість укладення договору про надання правової допомоги на користь клієнта представником. Положеннями Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Законодавство не містить спеціальних вимог до довіреності на укладення договору про надання правової допомоги. Тому в цій частині застосовуються відповідні положення, які стосуються довіреності, передбачені ЦК України, Законом України «Про нотаріат». Довіреність, яка містить право повіреного на укладення договорів (правочинів) від імені довірителя або вчинення інших юридично значущих дій, включає право представника на укладення договору про надання правової допомоги і, в тому числі, вільний вибір контрагента (адвоката) за цим договором. Тому, якщо обмеження не передбачені в самій довіреності, наступне підтвердження згоди клієнта на надання йому правової допомоги цим адвокатом не передбачено.
У той же час, зміст довіреності від 28.02.2019, що видана ОСОБА_2 , свідчить, що, стосовно укладання договорів (правочинів) від імені довірителя ОСОБА_1 , повноваження повіреної особи зведені лише до укладання та підписання договору купівлі-продажу.
Відповідно до статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Таким чином, при необхідності надання правової допомоги у невідкладних випадках або коли обмежений доступ адвоката до клієнта, допускається укладення договору про надання правової допомоги з особою, яка діє від імені клієнта, в його інтересах, за його клопотанням за межами повноважень або з їх перевищенням (без спеціального письмового доручення) з наступним обов'язковим підтвердженням згоди клієнта на надання йому правової допомоги цим адвокатом (Рішення №65 від 04-05.07.2014 року - ст. 12 Вісника НААУ №4(5) 2014 року).
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
З огляду зазначене, суд констатує, що ані зі змісту поданої позовної заяви, ані з доданих неї документів, суд не може встановити, чи схвалене укладання договору "про надання юридичних послуг" від 09.07.2019, що укладений між адвокатом Коваленко Віктором Вікторовичем та фізичною особою ОСОБА_2 , як "замовником", на представництво інтересів її сина - ОСОБА_1 .
Положеннями частини п'ятої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
З огляду на зазначене, з метою уникнення можливих негативних наслідків для позивача, що можуть бути пов'язані зі встановленням відсутності повноважень в адвоката Коваленко Віктором Вікторовичем на представництво інтересів ОСОБА_1 , суд дійшов висновку саме про залишення позовної заяви без руху із наданням строку для усунення порушень, а саме, надання суду доказів схвалення укладання договору "про надання юридичних послуг" від 09.07.2019 ОСОБА_1 .
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Таким чином, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання квитанцію про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. та доказів схвалення укладання договору "про надання юридичних послуг" від 09.07.2019 ОСОБА_1 .
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Л.В. Арестова