18 липня 2019 року Справа № 160/4130/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
за участі секретаря судового засіданняКлочек Д.Я.
за участі:
представника позивача представників відповідача Коваленко Д.П. Кудлач І.П., Нагорного Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро заяву Прокуратури Дніпропетровської області про вступ у розгляд адміністративної справи №160/4130/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про вивизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення про застосування штрафних санкцій, скасування вимоги, -
07.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11.04.2019 року № 0011971304 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 675 456,56 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11.04.2019 року № 0012011304 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 2 518 372,50 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 11.04.2019 року № 0012021304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податку на додану вартість на загальну суму 3 230,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Н" від 11.04.2019 року № 0012041304 про застосування штрафу за платежем податку на додану вартість на загальну суму 1 007 349,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 11.04.2019 року № 0011951304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем адміністративні та інші санкції на загальну суму 1020,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11.04.2019 року № 0012051304 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на загальну суму 49 932,62 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11.04.2019 року № 0012001304 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 12 445,25 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 11.04.2019 року № 0011991304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 340,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11.04.2019 року № 0012221304 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно на загальну суму 100 000,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2019 року № Ф-0000011304 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 207 587,28 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11.04.2019 № 0000011304 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 30 566 ,43 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 14.03.2019 року № 0007471304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем адміністративні та інші санкції на загальну суму 510,00 грн.;
- стягнути з бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.05.2019 року о 13:20 год. (а.с. 2).
11.06.2019 року усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.07.2019 року о 10:00 год. (а.с. 248-252).
18.07.2019 року до суду надійшла заява про вступ у розгляд справи від прокуратури Дніпропетровської області.
Заява обґрунтована тим, що прокуратурою Дніпропетровської області здійснюється процесуальне керівництво у досудовому розслідуванні кримінальних проваджень №320190000000003 та №320190000000004, порушених за фактом умисного ухилення від сплати податків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення є нарахованими податковим органом сумами грошових зобов'язань та штрафних санкцій, в тому числі податку на нерухоме майно, що є предметом досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях. Крім того, прокуратурою Дніпропетровської області здійснюється представництво інтересів держави у кількох справах, які розглядаються Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, де предметом спору є правомірність укладення правочинів купівлі-продажу того ж нерухомого майна, за які ОСОБА_1 податковим органом було нараховано податкові зобов'язання. Факти діяльності ОСОБА_1 щодо продажу збудованої ним та ОСОБА_2 нерухомості громадянам набули значного суспільного резонансу, широко висвітлювався в засобах масової інформації, супроводжувався неодноразовими зверненнями до правоохоронних органів громадян та громадських організацій, народних депутатів України.
Представник позивача проти вказаної заяви заперечувала, просила відмовити у її задоволенні.
Представники відповідача підтримали заяву про залучення прокуратури до участі у справі, просили задовольнити.
Заслухавши доводи представників сторін, ознайомившись із матеріалами адміністративної справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Згідно із ч. 3, 4 ст. 53 КАС, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави або конкретної особи (громадянина України, іноземця або особи без громадянства), якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.
Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.
Підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 року у справах №924/1237/17 від 23.10.2018 року, №906/240/18 року 01.11.2018 року, №910/18770/17 від 07.12.2018 року.
Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 року у справі №922/901/17.
У даній справі повноваження на здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері державної податкової політики покладено на орган Головного управляння ДФС у Дніпропетровській області, який є відповідачем у даній справі.
Поряд з цим, прокурором не доведено, що захист інтересів держави у сфері державної податкової політики не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності.
У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 923/560/18.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурором не обґрунтовано, в чому полягає інтерес держави, чим він порушений, а також в чому полягає не здійсннення або неналежним чином здійснення органом державної влади захисту інтересів держави, враховуючи, що у судовому засіданні присутні представники відповідача Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, щодо представництва у суді законних інтересів якого звернувся прокурор.
Крім того, суд зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 53 КАС, прокурор вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, при цьому з заявою про вступ у розгляд даної справи прокурор звернувся лише 18.07.2019 року, тобто коли судом вже закінчено підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.
Разом з тим, суд вважає, що посилання прокурора на представництво інтересів у справах, які перебувають у провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, де предметом спору є правомірність укладення правочинів купівлі-продажу того ж нерухомого майна, за які ОСОБА_1 податковим органом було нараховано податкові зобов'язання, не є передбаченою законом підставою для вступу у справу №160/4130/19.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява прокуратури Дніпропетровської області про вступ у справу №160/4130/19 є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 53, 54, 241-245, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Прокуратури Дніпропетровської області про вступ у розгляд адміністративної справи №160/4130/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення про застосування штрафних санкцій, скасування вимоги - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у розгляд справи не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 23 липня 2019 року.
Суддя Н.Є. Сліпець