11 липня 2019 року Справа № 160/4273/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
за участі секретаря судового засіданняКлочек Д.Я.
за участі:
представника позивача представника відповідача Пономаренка М.О . Панковської Є.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Моноліт» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -
10.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС Моноліт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС в Дніпропетровській області №1657-п від 15.03.2019 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СКС Моноліт»;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013261411 від 03.05.2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.06.2019 року о 16:00 год. (а.с. 2).
Усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 11.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у той самий день на підставі ч.7 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ № 1657-п від 15.03.2019 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СКС Моноліт» суперечить положенням Податкового кодексу України та має бути скасований, оскільки винесений податковим органом за відсутності передбачених законом обставин, оскільки ТОВ «СКС Моноліт» в повному обсязі виконало вимоги запиту та надало на адресу ГУ ДФС в Дніпропетровській області документи та пояснення по взаємовідносинам з контрагентами. Таким чином, посадові особи ГУ ДФС в Дніпропетровській області провели незаконну та безпідставну перевірку, на підставі якої зробили висновок про порушення ТОВ «СКС Моноліт» вимог податкового законодавства. Так, на підставі протиправного наказу Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СКС Моноліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Капітал Білд» за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ «Буд Старс» за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки №18281/04-36-14-11/39766763 від 02.04.2019 року, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що податковий орган протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «БК Капітал Білд» за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року та ТОВ «Буд Старс» за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, оскільки факт виконання договорів підтверджується податковими накладними, актами прийому виконаних робіт, платіжними дорученнями. Отже, прийнятим податковим повідомленням-рішенням неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 575 458,50 грн., з яких 383 639,00 грн. - основний платіж, 191 819,50 грн. - штрафні санкції. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позові.
04.06.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача встановлені взаємовідносини з ТОВ «БК Капітал Білд» та ТОВ «Буд Старс», однак аналізом податкової та фінансової звітності даних контрагентів встановлено, що в останніх відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів та отримання/надання послуг, відсутні основні фонди, транспортні засоби, що необхідні для здійснення господарських операцій з надання послуг та придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах, а відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювались. Крім того, ТОВ «БК Капітал Білд» та ТОВ «Буд Старс» є фігурантами кримінальних проваджень. У зв'язку з чим первинні документи не можуть належним чином підтверджувати реальність взаємовідносин позивача з контрагентами. Відповідач вважає, що перевірку проведено на законних підставах, висновки викладені в акті перевірки №18281/04-36-14-11/39766763 від 02.04.2019 року відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржувані наказ та податкове повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС Моноліт» зареєстроване як суб'єкт господарської діяльності 27.04.2015 року Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та перебуває на обліку в Шевченківській ДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
04.08.2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області направило на адресу ТОВ «СКС Моноліт» письмовий запит №17961/10/04-36-14-12-12 «Про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження)», в якому податковий орган, посилаючись на ст. ст. 72, 73, 74 Податкового кодексу України, просив надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження).
На виконання вимог даного запиту, листом від 06.10.2017 року № 45 позивачем були надані письмові пояснення стосовно фінансово-господарських взаємовідносин з «БК Капітал Білд» та ТОВ «Буд Старс», за листопад, грудень 2016 року разом з усіма підтверджуючими документами.
У подальшому, наказом від 15.03.2018 року № 1657-п Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СКС Моноліт».
Так, у період з 20.03.2019 року по 26.03.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, згідно з наказом від 15.03.2018 року № 1657-п, направлення від 15.03.2019 року №1895, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Моноліт» з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Капітал Білд» за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, ТОВ «Буд Старс» за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 02.04.2019 року №18281/04-36-14-11/39766763.
Перевіркою встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «СКС Моноліт» завищено податковий кредит на загальну суму 383 639,00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення (р.21), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2016 року у сумі 24 010,00 грн. та заниження податку на додану вартість за листопад 2016 року в сумі 164 490,00 грн., за грудень 2016 року в сумі 138 508,00 грн., липень 2017 року в сумі 56 631,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки від 02.04.2019 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0013261411 від 03.05.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 14010100 податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 575 458,50 грн., з яких 383 639,00 грн. - основний платіж, 191 819,50 грн. - штрафні санкції.
Отже, спір між сторонами виник з підстав законності проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0013261411 від 03.05.2019 року.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Підпунктом 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Підпунктом 78.1.1, пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності наступних обставин:
- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Пунктом 78.4 ст.78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Пунктом 73.3 ст.73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
- підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
- перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
- печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
- визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
- щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
- податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
- у разі проведення зустрічної звірки;
- в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2010 №1245 визначено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.
У запиті зазначаються:
- посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;
- підстави для надіслання запиту;
- опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
З аналізу норм вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
Разом з тим, підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало ненадання позивачем у обсязі, який був запитаний пояснень та їх документального підтвердження протягом 15 робочих днів з дня їх отримання, за фактами, що свідчать про порушення податкового законодавства.
За змістом даного запиту позивачу запропоновано надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу порушення позивачем норм пп. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, а також норм іншого податкового законодавства. При цьому необхідно надати копії документів та пояснення, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків із ТОВ «БК Капітал Білд» за листопад 2016 року, ТОВ «Буд Старс» за грудень 2016 року.
Судом встановлено, що на вказаний запит позивач листом № 45 від 06.10.2017 повідомив, що позивачем з ТОВ «БК Капітал Білд» 14.09.016 року було укладено договір підряду №14/09/СП, з ТОВ «Буд Старс» договори будівельного підряду.
Також, на виконання вимог запиту відповідача №17961/10/04-36-14-12-12 від 04.08.2017 року, позивач надав наступні документи: накази про прийняття на роботу, ліцензії на право виконання будівельних робіт, договір про відповідальне зберігання, договір суборенди нежитлових приміщень, штатний розклад, перелік основних фондів, договірні ціни, акти приймання-передачі матеріалів, довідки про вартість виконаних робіт, платіжні доручення, договір про відступлення права вимоги та інші документи.
За встановлених обставин, суд вважає, що інформація та документація стосовно господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків із ТОВ «БК Капітал Білд» за листопад 2016 року, ТОВ «Буд Старс» за грудень 2016 року позивачем була надана.
Суд також зазначає, що оскаржуваний наказ контролюючого органу не містить підстав для проведення перевірки, обов'язковість зазначення яких передбачено підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а посилання виключно на норми Закону без зазначення підстав, визначених у них, свідчить про порушення порядку призначення перевірки та прийняття наказу.
Крім того, суд зазначає, що письмовий запит про надання документів контролюючим органом направлено 04.08.2017 року, та відповідь отримано 06.10.2017 року, при цьому оскаржуваний наказ прийнято лише 15.03.2019 року.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Наведена позиція кореспондується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 року у справі №821/1173/17.
За положеннями частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ від 15.03.2019 року №1657-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СКС Моноліт» прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання протиправним та скасування даного наказу.
За таких обставин, враховуючи те, що наказ про проведення перевірки є протиправним, то податкове повідомлення-рішення №0013261411 від 03.05.2019 року, прийняте за результатами такої перевірки також є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, щодо обґрунтованості прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.
Позивач та його контрагенти на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).
Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Із зазначеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.
Із змісту статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «СКС Моноліт» мало взаємовідносини з ТОВ «БК Капітал Білд» у листопаді 2016 року, ТОВ «Буд Старс» у грудні 2016 року.
Так, між ТОВ «СКС Моноліт» та ТОВ «БК Капітал Білд» було укладено договір підряду №14/09/СП від 04.09.2016 року.
На підтвердження виконання умов даного договору позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано копії актів прийому виконаних робіт від 24.11.2016 року, платіжні доручення, податкові накладні.
Також, між ТОВ «СКС Моноліт» та ТОВ «Буд Старс» було укладено ряд договорів будівельного підряду, виконання яких підтверджено актами прийому виконаних робіт від 29.12.2016 року, податковими накладними, платіжними дорученнями.
Разом з тим, податковим органом зроблено висновок про нереальність господарських операцій з даними контрагентами, оскільки у останніх відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів та отримання/надання послуг, ТОВ «БК Капітал Білд» та ТОВ «Буд Старс» не відображають у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у них основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з надання послуг та придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах, а відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу не здійснювались. Крім того, контрагенти позивача є фігурантами ряду кримінальних проваджень.
Проте, суд не може погодитись з висновками податкового органу щодо нереальності господарської операції виходячи з наступного.
Щодо того, що у штаті підприємства ТОВ «БК Капітал Білд» станом на листопад 2016 року рахувалась 1 особа та щодо відсутності основних засобів, а у штаті ТОВ «Буд Старс» станом на грудень 2016 року лише 11 осіб, суд зазначає, що Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Також, суд зазначає, що відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому, підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.
Судом встановлено, що на момент здійснення договорів підряду позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.
Як вбачається з письмових документів, наявних в матеріалах справи, первинні бухгалтерські документи ТОВ «СКС Моноліт» в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, щодо отриманої податкової інформації слід зазначити, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.
Суд зазначає, що у позивача на час розгляду справи наявні первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагент на час здійснення операцій перебував на обліку в податкових органах та не припинений, має усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств». Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладеними між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.
Стосовно доводів відповідача щодо факту відкриття кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, суд зазначає, що в даному випадку відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження, не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в даній справі.
За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «СКС Моноліт» та ТОВ «БК Капітал Білд», ТОВ «Буд Старс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 року №0013261411, яке є предметом оскарження прийняте відповідачем не обґрунтовано, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 10554,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про не правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних наказу та податкового повідомлення-рішення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Моноліт» (49107, м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, буд. 26, код ЄРДПОУ 39766763) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1657-п від 15.03.2019 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СКС Моноліт».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.05.2019 року №0013261411 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 575458,50 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 383639,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 191819,50 грн.
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Моноліт» судовий збір у сумі 10554,00 грн. (десят тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 22 липня 2019 року.
Суддя Н.Є. Сліпець