16 липня 2019 року Справа № 160/4491/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
за участі секретаря судового засіданняКлочек Д.Я.
за участі:
представника позивача представника відповідача Войтенко К.В. Свида Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСТАЛЬПОСТАЧ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -
16.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСТАЛЬПОСТАЧ" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2138/1752/АВ/МГ-ФС/442 від 07.05.2019 року;
- стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
20.05.2019 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є. було відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с. 2).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами інспекційного відвідування було складено акт №ДН2138/1752/АВ від 19.04.2019 року згідно висновків якого було встановлено наступні порушення: протягом січня-березня 2019 року не було нараховано та не виплачено індексацію за фактично відпрацьований час 1-му працівнику; порушено термін виплати заробітної плати; порушено термін виплати заробітної плати при звільненні. На підставі зазначених висновків посадовою особою відповідача було винесено постанови про накладення штрафу №ДН2138/1752/АВ/МГ-ФС/442 від 07.05.2019 року у розмірі 41 730,00 грн. за недотримання вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України щодо своєчасного нарахування та виплати індексації заробітної плати та №ДН2138/1752/АВ/ІП-ФС/443 від 07.05.2019 року у розмірі 4 173,00 грн. за порушення строку, передбаченого ч. 1 ст. 116 КЗпП України в частині невиплати компенсації та індексації на день звільнення працівника. Позивач не погоджується із застосуванням штрафних санкцій у розмірі 41 730,00 грн., посилаючись на те, що індексація була нарахована 24.04.2019 року в сумі 172,88 грн. та виплачена в той же день після утримання обов'язкових платежів, а тому, на думку позивача, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позові та поясненнях.
04.06.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову представник відповідача просила відмовити повністю, посилаючись на те, що перевіркою, проведеною шляхом співставлення штатних розкладів ТОВ «УКРСТАЛЬПОСТАЧ» (до інспектування надані штатні розклади станом на 01.01.2018 року та по 19.03.2019 року), наказів про прийняття працівників, відомостей нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства за 2018 - березень 2019 року встанволено, що для ОСОБА_1 травень 2018 року є базовим місяцем, оскільки посадовий оклад протягом 2018 року і по березень 2019 року не змінювався, а тому індексація по найманому працівнику настає у січні - березні 2019 року, однак індексація не нараховувалась та не виплачувалась.
Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСТАЛЬПОСТАЧ" 09.04.2002 року зареєстровано як юридичну особу за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 26, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ (а.с. 11).
Згідно наказу першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 17.04.2019 року №484-І на підставі інформації, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.02.2019 року №4715/05-05/26 щодо роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної, було призначено інспекційне відвідування зв здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю "УКРСТАЛЬПОСТАЧ" (а.с. 81).
У період з 18.04.2019 року по 19.04.2019 року інспектором праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Капінус В.П. було проведено інспекційне відвідування ТОВ "УКРСТАЛЬПОСТАЧ" за результатами якого складено акт №ДН2138/1752/АВ (а.с. 12-16).
Так, згідно висновків вказаного акту в ході перевірки встановлено наступні порушення:
1) ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України №413, що виразилось у не повідомленні до Державної фіскальної служби за місцем обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не подано повідомлення про прийняття ОСОБА_2 на посаду директора;
2) ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України №108, що виразилось у здійсненні виплати заробітної плати пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;
3) ч. 1 ст. 116 КЗпП України в частині здійснення остаточного розрахунку з працівником при звільненні;
4) ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України №108 щодо несплати ОСОБА_1 заробітної плати у листопаді 2018 року в неповному обсязі;
5) пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №1078, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України №108 щодо не нарахування та не виплати індексаціії.
02.05.2019 року інспектором праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Капінус В.П. було винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН/2138/1752/АВ/П (а.с. 18-21).
Також, 07.05.2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН/2138/1752/АВ/МГ-ФС/442, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 41 730,00 грн. (а.с. 22-23).
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення посадовими особами відповідача постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН/2138/1752/АВ/МГ-ФС/442 від 07.05.2019 року.
Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"» від 26 квітня 2017 р. №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).
Відповідно до п. 1 Порядку №295, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Згідно з п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.
Пунктом 5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, зокрема за інформацією ДФС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
За приписами п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
При цьому, абз. 2 вказаного пункту передбачено, що про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Відповідно до п. 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Пунктом 19 Порядку №295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Відповідно до п. 24 Порядку №295 припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що на Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області покладено обов'язок щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема у формі проведення інспекційних відвідувань.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Отже, аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що на підставі акту перевірки на суб'єкта господарювання за порушення вимог трудового законодавства застосовують штрафи, у розмірах передбачених законодавством.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, за результатами проведення перевірки було прийнято постанову про застосування штрафу.
Так, представник позивача наполягала на тому, що виплата сум індексації грошових доходів громадян, навіть і несвоєчасна, не є підставою для застосування штрафних санкцій за недотримання мінімальних державних гарантій, в обґрунтування чого зазначила, що індексація була нарахована та виплачена 24.04.2019 року, тобто до прийняття постанови про застосування штрафу.
На підтвердження здійснення розрахунку та виплати індексації працівнику було надано копії розрахункових відомостей від 24.04.2019 року, платіжні доручення від 24.04.2019 року та відомості нарахування коштів на карткові рахунки співробітників (а.с. 24-41).
Проте, суд вважає необґрунтованими доводи представника позивача про те, що у відповідача відсутні підстави для накладення штрафу за несвоєчасне проведення індексації, оскільки це не є недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Згідно частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Приписами ст. 9 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості.
Статтею 2 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів громадян - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом ст. 2 вищевказаного закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Частиною 5 ст. 95 Кодексу законів про працю України також зазначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Отже, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.
При цьому, відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Тобто, зазначена норма має імперативний характер і передбачає відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці не залежно від факту усунення такого порушення.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 року по справі №816/2325/16 (адміністративне провадження №К/9901/3914/17).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно було прийнято постанову про застосування до позивача штрафу, у зв'язку із недотриманням мінімальних державних гарантій.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСТАЛЬПОСТАЧ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 22 липня 2019 року.
Суддя Н.Є. Сліпець