16 липня 2019 року ЛуцькСправа № 140/743/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Масюк Г. С.,
за участю представника позивача Бурди Д. П. ,
представника відповідача Федорчук І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Експериментально-дослідного господарства «Еліта» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство «Експериментально-дослідне господарство «Еліта» (надалі - ДП «ЕДГ «Еліта», підприємство, позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2018 року №0465671303 та №0465631303.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2018 року позивачем поштою отримано акт ГУ ДФС у Волинській області від 26.10.2018 року №22496/03-20/13- 03/35495203 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства «Експерементально-дослідного господарства «Еліта» Волинської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства західного полісся національної академії аграрних наук України» (код за ЄДРПОУ 35495203) з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне та військового збору за період з 01.10.2015 року по 30.06.2018 року».
Перевіркою встановлено порушення ДП ЕДГ «Еліта»: підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України (надалі - ПК України), у результаті чого не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни податок на доходи з фізичних осіб (надалі - ПДФО) на загальну суму 575445,28 грн.; підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 ст. 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України, у результаті чого не сплачено (не перераховувало) до бюджету у встановлені ПК України терміни (своєчасно не перераховувало до бюджету) військовий збір за період, що перевірявся, на загальну суму 38849,06 грн.; частини п'ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI), у результаті чого своєчасно не нараховано, не сплачено (не перераховано) єдиний соціальний внесок у визначений Законом № 2464-VI термін за період, що перевірявся, на загальну суму 2042,92 грн.
На підставі вказаного акту, ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомленні - рішення від 18.12.2018 року №0465671303 та №0465631303.
Позивач вважає, що дані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки контролюючий орган вправі визначити у податковому повідомленні-рішенні суму основного грошового зобов'язання з ПДФО лише у випадку, коли податковий агент порушив правила нарахування та декларування податку (тобто, не нарахував або занизив у податковому розрахунку суми ПДФО). У випадку повного та достовірного нарахування та декларування податковим агентом сум ПДФО у податковому розрахунку контролюючий орган не вправі самостійно визначати такому платнику суму основного зобов'язання з ПДФО. Разом з тим, податковий орган, констатуючи зазначене правопорушення, не взяв до уваги, що ДП ЕДГ «Еліта» податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 575445,28 грн. та військовий збір на суму 38849,06 грн. нарахувало та відобразило зазначену суму грошового зобов'язання протягом періоду, що підлягав перевірці (з 01.10.2015 року по 30.06.2018 року), щоквартально подавало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ, у якій декларувало суми нарахованого та виплаченого доходу, суми утриманого податку. При цьому, актом перевірки порушень щодо достовірності та повноти декларування сум ПДФО не було виявлено, а встановлено факт несплати ПДФО у строки, встановлені ПК України.
Крім того, позивач зазначає, що згідно акту перевірки, податковим органом констатовано, що позивачем не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 575445,28 грн., однак до вказаної суми включений борг у розмірі залишку не сплаченого ПДФО на початок проведення перевірки (01.10.2015 року) 128315,17 грн. у термін 30.10.2015 року, а також констатовано, що не сплачено (не перераховувало) військовий збір за період, що перевірявся, на загальну суму 38849,06 грн., до якої включено залишок не сплаченого ВЗ на початок проведення перевірки (01.10.2015 року) - 11200,29 грн. у термін 30.10.2015 року. Вказує на подвійне донарахування зазначених сум, які були вже донараховані згідно податкових повідомлень-рішень №0011781304 та №0011791304, винесених на підставі акту перевірки від 21.03.2015 року №972/03-18-13-04.
Також, позивач вважає протиправним застосування до нього відповідальності, передбаченої статтею 127 ПК України, оскільки ДП ЕДГ «Еліта» 529624,65 грн. ПДФО нарахувала в повному об'ємі, подавши відповідні декларації та розрахунки. Крім того зазначає, що податкового агента можна притягнути до відповідальності, передбаченої пунктом 127.1 статті 127 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі відповідно 50 та 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, лише у тому випадку, якщо протягом 1095 днів податковий агент повторно вчинив дії, передбачені абзацом першим цього пункту, будучи притягнутим за такі дії до відповідальності; штрафні санкції у розмірі 25, 50 та 75 відсотків суми податку неможливо застосувати одночасно за наслідками однієї податкової перевірки. Однак, будь-якого притягнення до відповідальності ДП ЕДГ «Еліта» передбаченої пунктом 127.1 статті 127 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі відповідно 25 відсотків протягом зазначених строків не відбувалося. Відтак, у відповідача були відсутні правові підстави накладати за оскаржуваним у даній справі податковим повідомленням-рішенням зі сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору відразу штраф у розмірі 75 відсотків у розмірах 387988,31 грн. та 35999,09 грн. відповідно, а не 25%, як того вимагає закон.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується із вимогами викладеними в позовній заяві, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки на підставі поданих ДП «ЕДГ «Еліта» податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ нарахування податкових зобов'язань по ПДФО та військового збору в інтегрованій картці позивача не здійснювалося. Зазначає, що залишок суми не перерахованого ПДФО на кінець проведення перевірки в розмірі 575445,28 грн. та військового збору в розмірі 38849,06 грн., оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено нарахування основного платежу по ПДФО та військового збору у відповідних розмірах.
Крім того, заперечує твердження позивача щодо подвійного нарахування сум 128315,17 грн. та 11200,29 грн. як залишку станом на 01.10.2015 року, оскільки перевіркою встановлено не перерахування ПДФО з жовтня 2015 року по червень 2018 року в сумі 529624,65 грн.,тоді як залишок несплаченого станом на 01.10.2015 року ПДФО в розмірі 128315,17 грн., був включений в загальну суму не перерахованого ПДФО на кінець перевіряємого періоду з урахуванням того, що такий залишок був частково погашений в періоді, що перевірявся в сумі 82494,54 грн., а тому сума нарахованого, але не сплаченого до бюджету ПДФО на кінець перевіряємого періоду склала 575445,28 грн. У свою чергу, залишок несплаченого станом на 01.10.2015 року військового збору в сумі 11200,29 грн., з урахуванням того, що протягом 2015-2016 років була здійснена сплата в розмірі 22091,20 грн. взагалі не був включений в загальну суму не перерахованого військового збору на кінець перевіряємого періоду в розмірі 38849,06 грн. При цьому зазначає, що суми залишку не сплаченого ПДФО та військового збору на початок проведення перевірки були взяті до уваги контролюючим органом виключно при визначенні основного платежу за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 18.12.2018 року №0465671303 та №0465631303, у свою чергу податковими повідомленнями-рішеннями від 04.04.2016 року №0011781304 та №0011791304, на які посилається позивач, нарахування основного платежу ні з ПДФО, ні по військовому збору взагалі не здійснювалося.
Також, відповідач вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що підприємство не вчиняло порушення передбаченого статтею 127 ПК України, оскільки диспозиція статті 127 ПК України передбачає три форми її вчинення - не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків при виплаті доходів, тоді як податковим повідомленням-рішенням від 18.12.2018 року №0465671303 нарахування ПДФО здійснено не у зв'язку із не нарахуванням податку, а у зв'язку із несплатою податку при виплаті доходу на користь іншого платника.
Крім того, відповідач не погоджується з твердженнями позивача щодо відсутності правових підстав накладати за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями штрафу у розмірі 75%, а не 25%, оскільки не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків позивачем до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків було встановлено актом перевірки від 21.03.2015 року №972/03-18-13-04 та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 04.04.2016 року №0011781304 та №0011791304, виявлення актом перевірки від 26.10.2018 року №22496/03-20/13-03/35495203 тих самих порушень вчинених протягом 1095 днів втретє і більше мало наслідком накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/бо сплаті до бюджету.
Відтак, з наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
22.05.2019 року представником позивача було подано заяву про доповнення підстав заявленого позову, в якій останній зазначив, що на момент проведення перевірки 28.11.2018 року минули передбачені законом 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій з ПДФО, а тому включення до податкового повідомлення-рішення від 18.12.2018 року №0465671303 залишку заборгованості не сплаченого ПДФО, яка виникла у термін до 30.10.2015 року у сумі 128315,17 грн. є незаконним та проведеним поза межами строків давності. Аналогічна ситуація стосується залишку несплаченого військового збору у сумі 11200,29 грн., розмір якої включався до суми зобов'язання 38849,06 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням від 18.12.2018 року №0465631303 теж поза межами строків давності.
У додаткових поясненнях від 11.06.2019 року відповідач заперечив проти тверджень позивача про те, що на момент проведення перевірки 28.11.2018 року минули передбачені законом 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій з податку на доходи з фізичних осіб, оскільки граничним строком подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за ІІІ квартал 2015 року було 09.11.2015 року , наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки датований 12.09.2018 року, відтак відповідач вваж є, що нарахування було здійснено в межах 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Ухвалою суду від 18.06.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що на підставі наказу від 12.09.2018 року №3223 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки» ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати ПДФО, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору за період з 01.10.2015 року по 30.06.2018 року (а.с.140).
За результатами проведення даної перевірки складено акт від 26.10.2018 року №22496/03-20/13-03/35495203, яким встановлено порушення:
- підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України, у результаті чого не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 575445,28 грн. (в тому числі: залишок не сплаченого ПДФО на початок проведення перевірки (01.10.2015 року) - 128315,17 грн. у термін 30.10.2015 року, у термін 30.11.2015 року - 6312,51 грн.(ПДФО за жовтень 2015 року), у термін 30.12.2015 року - 5994,40 грн.(ПДФО за листопад 2015 року), у термін 30.01.2015 року - 5153,68 грн. (ПДФО за грудень 2015 року), у термін 02.03.2016 року - 7042,98 грн. (ПДФО за січень 2016 року), у термін 30.03.2016 року - 7162,70 грн. (ПДФО за лютий 2016 року), у термін 30.04.2016 року - 7673,73 грн. (ПДФО за березень 2016 року), у термін 30.05.2016 року - 9486,20 грн. (ПДФО за квітень 2016 року), у термін 30.06.2016 року - 9277,72 грн. (ПДФО за травень 2016 року), у термін 30.07.2016 року - 8151,15 грн. (ПДФО за червень 2016 року), у термін 30.08.2016 року - 13308,61 грн. (ПДФО за липень 2016 року), у термін 30.09.2016 року - 12883,60 грн. (ПДФО за серпень 2016 року), у термін 30.10.2016 року - 10067,22 грн. (ПДФО за вересень 2016 року), у термін 30.11.2016 року - 10433,80 грн. (ПДФО за жовтень 2016 року), у термін 30.12.2016 року - 9098,73 грн. (ПДФО за листопад 2016 року), у термін 30.01.2017 року - 8473,46 грн. (ПДФО за грудень 2016 року), у термін 02.03.2017 року - 14579,24 грн. (ПДФО за січень 2017 року), у термін 30.03.2017 року - 16434,72 грн. (ПДФО за лютий 2017 року), у термін 30.04.2017 року - 18263,74 грн. (ПДФО за березень 2017 року), у термін 30.05.2017 року - 18894,14 грн. (ПДФО за квітень 2017 року), у термін 30.06.2017 року - 20615,48 грн. (ПДФО за травень 2017 року), у термін 30.07.2017 року - 21404,15 грн. (ПДФО за червень 2017 року), у термін 30.08.2017 - 22626,78 грн. (ПДФО за липень 2017 року), у термін 30.09.2017 року - 34196,80 грн. (ПДФО за серпень 2017 року), у термін 30.10.2017 року - 24489,76 грн. (ПДФО за вересень 2017 року), у термін 30.11.2017 року - 25785,61 грн. (ПДФО за жовтень 2017 року), у термін 30.12.2017 року - 23561,02 грн. (ПДФО за листопад 2017 року), у термін 30.01.2018 року - 20612,76 грн. (ПДФО за грудень 2017 року), у термін 02.03.2018 року - 20646,87 грн. (ПДФО за січень 2018 року), у термін 30.03.2018 року - 17920,20 грн. (ПДФО за лютий 2018 року), у термін 30.04.2018 року - 20010,94 грн. (ПДФО за березень 2018 року), у термін 30.05.2018 року - 24610,19 грн. (ПДФО за квітень 2018 року), у термін 30.06.2018 року - 29304,45 грн. (ПДФО за травень 2018 року), у термін 30.07.2018 року - 25147,31 грн. (ПДФО за червень 2018 року).
- підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України, у результаті чого не сплачено (не перераховувало) до бюджету у встановлені ПК України терміни (своєчасно не перераховувало до бюджету) військовий збір за період, що перевірявся, на загальну суму 38849,06 грн. (в тому числі: залишок не сплаченого ВЗ на початок проведення перевірки (01.10.2015 року) - 11200,29 грн. у термін 30.10.2015 року, у термін 30.11.2015 року - 888,12 грн.(ВЗ за жовтень 2015 року), у термін 30.12.2015 року - 853,06 грн.(ВЗ за листопад 2015 року), у термін 30.01.2015 року - 796,61 грн. (ВЗ за грудень 2015 року), у термін 02.03.2016 року - 822,79 грн. (ВЗ за січень 2016 року), у термін 30.03.2016 року - 808,75 грн. (ВЗ за лютий 2016 року), у термін 30.04.2016 року - 861,71 грн. (ВЗ за березень 2016 року), у термін 30.05.2016 року - 965,58 грн. (ВЗ за квітень 2016 року), у термін 30.06.2016 року - 965,74 грн. (ВЗ за травень 2016 року), у термін 30.07.2016 року - 913,17 грн. (ВЗ за червень 2016 року), у термін 30.08.2016 року - 1313,32 грн. (ВЗ за липень 2016 року), у термін 30.09.2016 року - 1327,92 грн. (ВЗ за серпень 2016 року), у термін 30.10.2016 року - 1044,21 грн. (ВЗ за вересень 2016 року), у термін 30.11.2016 року - 1058,17 грн. (ВЗ за жовтень 2016 року), у термін 30.12.2016 року - 962,74 грн. (ВЗ за листопад 2016 року), у термін 30.01.2017 року - 873,41 грн. (ВЗ за грудень 2016 року), у термін 02.03.2017 року - 1298,96 грн. (ВЗ за січень 2017 року), у термін 30.03.2017 року - 1405,56 грн. (ВЗ за лютий 2017 року), у термін 30.04.2017 року - 1574,32 грн. (ВЗ за березень 2017 року), у термін 30.05.2017 року - 1650,51 грн. (ВЗ за квітень 2017 року), у термін 30.06.2017 року - 1849,96 грн. (ВЗ за травень 2017 року), у термін 30.07.2017 року - 1889,21 грн. (ВЗ за червень 2017 року), у термін 30.08.2017 року - 2017,60 грн. (ВЗ за липень 2017 року), у термін 30.09.2017 року - 2921,73 грн. (ВЗ за серпень 2017 року), у термін 30.10.2017 року - 2148,83 грн. (ВЗ за вересень 2017 року), у термін 30.11.2017 року - 2256,79 грн. (ВЗ за жовтень 2017 року), у термін 30.12.2017 року - 2095,41 грн. (ВЗ за листопад 2017 року), у термін 30.01.2018 року - 1849,74 грн. (ВЗ за грудень 2017 року), у термін 02.03.2018 року - 1862,73 грн. (ВЗ за січень 2018 року), у термін 30.03.2018 року - 1651,99 грн. (ВЗ за лютий 2018 року), у термін 30.04.2018 року - 1799,78 грн. (ВЗ за березень 2018 року), у термін 30.05.2018 року - 2209,49 грн. (ВЗ за квітень 2018 року), у термін 30.06.2018 року - 2574,25 грн. (ВЗ за травень 2018 року), у термін 30.07.2018 року - 2227,81 грн. (ВЗ за червень 2018 року).
- частини п'ятої статті 8 Закону № 2464, у результаті чого своєчасно не нараховано, не сплачено (не перераховано) єдиний соціальний внесок у визначений Законом № 2464 термін за період, що перевірявся, на загальну суму 2042,92 грн. (а.с.13-32).
На даний акт перевірки позивачем подано заперечення, які листом від 13.12.2018 року Головним управлінням ДФС у Волинській області залишені без задоволення (а.с.33-36).
На підставі акта перевірки від 26.10.2018 року №22496/03-20/13-03/35495203 ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.12.2018 року №0465671303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДФО, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 980507,30 грн. (у тому числі: 575445,28 грн. - основний платіж; 387988,31 грн. - штрафні санкції та 17073,71 грн. - пеня) (а.с.37); від 18.12.2018 року №0465631303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в загальному розмірі 77130,65 грн. (в тому числі: 38849,06 грн. - основний платіж; 35999,09 грн. - штрафні санкції та 2282,50 грн. - пеня) (а.с.38).
26.12.2018 року позивач подав скаргу на дані податкові повідомлення-рішення, яка рішенням ДФС України від 21.02.2019 року залишена без задоволення (а.с.57-60).
Позивач, не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пунктом 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом п. 16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України встановлено обов'язок по сплаті військового збору. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту
Пунктом 168.1 статті 168 ПК України урегульовано порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Зокрема, згідно з підпунктами 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України).
Згідно з абзацом першим пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.10.2015 року по 30.06.2018 року позивач щоквартально подавав податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплачено) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ, у яких відображав суми нарахованого та виплаченого доходу і суми податку, який підлягав утриманню, та військового збору.
Відповідно до п. 1.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, податковий розрахунок - документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов'язання не проводиться.
З інтегрованої картки по податку з доходів фізичних осіб встановлено, що суми утриманого податку та військового збору, зазначені позивачем у податкових розрахунках, не відображаються як податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та військовому збору, оскільки згідно вищевказаних вимог Порядку нарахування податкового зобов'язання у податковому розрахунку не проводиться.
Відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
Зважаючи на встановлення перевіркою порушень при сплаті податку з доходів фізичних осіб та військового збору, суд вважає, що відповідачем правомірно визначено податкові зобов'язання оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Щодо розміру податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 575445,28 грн. суд зазначає наступне.
Актом перевірки від 26.10.2018 року №22496/03-20/13-03/35495203 встановлено, що залишок несплаченого податку з доходів фізичних осіб станом на 01.10.2015 року становив 128315,17 грн.
Також при перевірці встановлено, що у період з 01.10.2015 року по 30.06.2018 року позивачем не сплачено до бюджету 529624,65 грн.
Враховуючи часткове - у розмірі 82494,54 грн. погашення суми грошових зобов'язань, на думку відповідача, розмір податку з доходів фізичних осіб, який підлягає до сплати становить 575445,28 грн., який складається із 529624,65 грн. податку не сплаченого у період, що перевірявся, та 45820,53 грн. залишку, що рахувався станом на 01.10.2015 року, а саме: 6843,62 грн. за вересень 2015 року, 11161,83 грн. за серпень 2105 року, 8819,24 грн. за липень 2105 року, 6152,13 грн. за червень 2015 року, 5784,56 грн. за травень 2105 року, 5418,43 грн. за квітень 2015 року та 1540,82 грн. за березень 2015 року.
Відповідно до п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, 49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Наказ про проведення перевірки відповідачем було прийнято 12.09.2018 року, перевірки розпочалася 28.09.2018 року, акт перевірки датований 26.10.2018 року.
Як зазначено вище податковим органом при винесенні оскаржуваного включено до податкового зобов'язання 45820,53 грн. залишку по сплаті податку з доходів фізичних осіб, що рахувався станом на 01.10.2015 року, а саме: 6843,62 грн. за вересень 2015 року, 11161,83 грн. за серпень 2105 року, 8819,24 грн. за липень 2105 року, 6152,13 грн. за червень 2015 року, 5784,56 грн. за травень 2105 року, 5418,43 грн. за квітень 2015 року та 1540,82 грн. за березень 2015 року.
З урахуванням вимог статті 49 Податкового кодексу України граничний термін для подачі податкового розрахунку за ІІІ квартал 2015 року (липень-вересень) - 09.11.2015 року, а для подачі податкового розрахунку за ІІ квартал 2015 року (квітень-червень) - 09.08.2015 року, за І квартал 2015року (березень)- 09.05.2015 року.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що відповідачем при включенні до податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб сум за період з березня по червень 2015 року у розмірі 18895,94 грн. порушено 1095 денний строк встановлений, статтею 102 Податкового кодексу України, для визначення грошових зобов'язань, а тому податкове повідомлення-рішення від 18.12.2018 року № 0465671303 в цій частині підлягає скасуванню як протиправне.
Суд не бере до уваги доводи позивача про неправомірне включення до суми грошового зобов'язання залишку платежів у розмірі 26924,59 грн. з податку з доходів фізичних осіб та 11200,29 грн. військового збору, розміри яких було встановлено попередньою перевіркою, оскільки як вбачається з податкових повідомлень-рішень від 04.04.2016 року № 0011781304 та № 0011791304 суми грошових зобов'язань по основному платежу взагалі не були визначені, вказаними податковими повідомленнями-рішеннями було засновано штрафні санкції та пеню.
Також суд не погоджується з твердженнями позивача про неправомірне застосування штрафних санкцій, зважаючи на наступне.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлена статтею 126 ПК України, в той час як стаття 127 ПК України визначає відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, встановлених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовуються у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.
Положення статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі № 820/3562/17.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем ні до, ні під час виплати заробітної плати не сплачувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, відтак ним порушено вимоги саме статті 127 ПК України.
Відповідно до п.127.1 ст. 127 ПК України не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Диспозиція статті 127 ПК України передбачає три форми її вчинення - не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків при виплаті доходів. Таким чином, податкове правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, за своїм характером полягає у не нарахуванні та/або неутриманні та/або несплаті податку при виплаті доходу на користь іншого платника.
Таким чином, порушення, передбачене ст. 127 Кодексу є вчиненим (закінченим) саме з моменту виплати доходу на користь іншого платника без нарахування (утримання або сплати) податку незалежно від того, яка саме із вказаних дій була вчинена під час проведення виплати доходу щодо одного чи кількох платників податку або ж такі дії були вчинені сукупно.
В подальшому, під час проведення інших виплат, таке не нарахування (неутримання або несплата) є іншими діями, які містять ознаки складу податкового правопорушення, передбаченого ст. 127 Кодексу.
Тобто, елементом, який повинен бути досліджений під час проведення перевірки є саме проведення виплати доходу іншим платникам податків.
Законодавцем встановлені підстави для застосування більших розмірів штрафів (50 % та 75 %), якими є вчинення таких дій повторно та втретє.
Граматичне та змістовне тлумачення абз. 2,3 статті 127 ПК України свідчить про те, що кваліфікуючою ознакою для застосування збільшеного розміру відповідальності є саме вчинення таких дій (не нарахування, неутримання або несплата при виплаті доходів) повторно (втретє) протягом 1095 днів.
При цьому законодавець не обумовлює існування (факту) повторності дій з їх виявленням та (або) визначенням такому платнику суми грошового зобов'язання.
Тобто, виявлення під час проведення перевірки та фіксація в акті декількох (двох і більше) таких саме протиправних дій, передбачених ст. 127 ПК України вчинених платником на протязі 1095 днів, є підставою для застосування санкції за першу таку протиправну дію у розмірі 25 %, за дію вчинену повторно - 50 %, за дію вчинену втретє та в подальшому - у розмірі 75%.
Суд зазначає, що розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу. Кваліфікуючою ознакою (повторюваністю) застосування збільшених розмірів штрафів, визначених статтею 127 Податкового кодексу, є допущення податковим агентом декількох правопорушень, передбачених диспозицією цієї статті, протягом 1095 днів, а не факт їх виявлення (визначення) контролюючим органом.
Оскільки позивачем не спростовано доказами наявність порушень щодо сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору протягом 1095 днів, суд вважає правомірним застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 75 % від суми несплачених зобов'язань.
Відповідно до підпункту 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Підпунктом 129.1.1 встановлено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження.
Із розрахунків повноти та своєчасності перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору вбачається, що нарахування пені розпочалося з листопада 2015 року на суми несплачених грошових зобов'язань, тобто в межах строків, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, відтак підстави для скасування оскаржуваних рішень в цій частині також відсутні, зважаючи на доведений при розгляді справи факт несплати зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб та військовому збору.
Суд також не бере до уваги доводи позивача, викладені у позовній заяві, щодо несплати єдиного соціального внеску по взаємовідносинах з ОСОБА_2 , оскільки вимога про сплату внеском не оскаржується підприємством у даній справі.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та необхідність визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2018 року № 0465671303 в частині збільшення суми грошового зобов'язання на суму 18895,94 грн. по сплаті податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, як передбачено частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 283,96 грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення від 14.03.2019 року №46.
Керуючись статтями 243 ч. 3, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 18 грудня 2018 року № 0465671303 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податків і зборів на суму 18895,94 грн. по сплаті податку з доходів фізичних осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Державного підприємства «Експериментально-дослідного господарства «Еліта» (45626, Волинська область, Луцький район, смт. Рокині, вулиця Шкільна, будинок 2, ідентифікаційний код 35495203) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) судовий збір у розмірі 283,96 (двісті вісімдесят три грн. 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко
Повний текст судового рішення складено 23.07.2019 року.