Єдиний унікальний номер: 448/1858/18
Провадження № 2/448/208/19
22.05.2019 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Штендер М.В. звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що після смерті батька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилося спадкове майно - земельна ділянка площею 1,86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області. Зазначена обставина підтверджується довідкою №262 від 20.02.2017 року, виданою Мишлятицькою сільською радою Мостиського району, згідно якої 22.08.1996 року ОСОБА_2 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 323.
Зазначає, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , успадкувала його дружина (мати позивача по справі) - ОСОБА_3 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . До складу спадщини, що відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3 , входить земельна ділянка площею 2,63 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП «Нове життя», що розташоване на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 , виданого 26.07.1996 року Мишлятицькою сільською радою Мостиського району Львівської області та зареєстрованого 22.08.1996р. в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №324, а також земельна ділянка площею 1,86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
Стверджує, що саме позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги спадкування за законом фактично прийняла спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_3 , однак через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів про право власності на зазначені земельні ділянки, вона позбавлена можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.
З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за позивачем право власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак в матеріалах справи міститься Ордер про надання правової допомоги, згідно якого її інтереси представлятиме представник - адвокат Штендер М.В. Також в матеріалах справи міститься заява адвоката Штендера М.В., в якій такий зазначає, що підтримує позовні вимоги свого довірителя, просить розглядати справу за наявними матеріалами та без його (представника) участі.
Представник відповідача - Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності та проти позову не заперечує.
Представник третьої особи - завідувач Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву-повідомлення від 16.01.2019р. №01-16/12 та інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 14.01.2019р. №54731341 та №54731336, з яких слідує, що спадкові справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в нотаріальній конторі не заводилися. Просив розглядати дану справу у його (представника) відсутності.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат"; Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно ст.524 ЦК УРСР від 18.07.1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно із ст. 534 ЦК УРСР від 18.07.1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР від 18.07.1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до ст.548 ЦК УРСР від 18.07.1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.ст.548, 549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, за ст.549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.
Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.
До складу спадщини ОСОБА_2 входить право на земельну ділянку площею 1,86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області. Зазначена обставина підтверджується довідкою №262 від 20.02.2017 року, виданою Мишлятицькою сільською радою Мостиського району, згідно якої 22.08.1996 року ОСОБА_2 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 323.
Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_2 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Саме дружина спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги спадкування за законом у відповідності до ЦК УРСР від 18.07.1963 року вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини після смерті чоловіка.
Як убачається з матеріалів справи, зокрема довідки, виданої виконавчим комітетом Мишлятицької сільської ради Мостиської міської ради Мостиського району Львівської області, за № 267 від 20.02.2017 року після смерті ОСОБА_2 в управління його спадковим майном вступила саме ОСОБА_3 . Тобто, в силу ЦК УРСР від 18.07.1963 року, ОСОБА_3 вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, що належало спадкодавцеві.
Як вбачається із повідомлення Мостиської державної нотаріальної контори від 16.01.2019р. №01-16/12 та з повідомлення Львівського державного нотаріального архіву від 04.04.2019р. №840/01-30 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась; заповіт від імені ОСОБА_2 не виявлений.
Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_2 право на спірну земельну ділянку (середню земельну частку (пай) успадкувала саме ОСОБА_3 , матір позивача по справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", ;Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , то на вказані правовідносини поширюється дія ЦК України 2003 року.
До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить право на земельну ділянку площею 2,63 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель КСП «Нове життя», що розташоване на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 , виданого 26.07.1996 року Мишлятицькою сільською радою Мостиського району Львівської області та зареєстрованого 22.08.1996р. в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №324, а також право на земельну ділянку площею 1,86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, яке вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Позивач ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця ОСОБА_3 та у відповідності до вимог ст.1261 ЦК України - спадкоємцем першої черги спадкування за законом спадщини, що відкрилась внаслідок її смерті.
Як убачається з матеріалів справи, зокрема акту ЛКП «БАЛАТОН-409» від 22.10.2018 року, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На час смерті ОСОБА_3 разом з нею за вказаною адресою проживала її дочка - ОСОБА_1 .
Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, ОСОБА_1 не заявила про відмову від даної спадщини.
Тобто, в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, позивач ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_3 .
З повідомлення Мостиської державної нотаріальної контори від 16.01.2019р. №01-16/12 слідує, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилась.
Матеріалами справи встановлено, що інші можливий спадкоємець спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , не вчинив жодних дій, спрямованих на прийняття даної спадщини, на спадкове майно не претендує. Зазначена обставина стверджується письмовою заявою ОСОБА_4 , адресованою компетентним нотаріальним органам.
Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом не встановлено.
В той же час, через відсутність правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки позивач не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв'язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; листом-повідомленням з Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області від від 16.01.2019р. №01-16/12; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 14.01.2019р. №54731341 та №54731336; повідомленням з Львівського державного нотаріального архіву від 04.04.2019р. №840/01-30; копіями свідоцтва про народження та паспорта ОСОБА_1 , позивача по справі; копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища; копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 ; копією акту ЛКП «БАЛАТОН-409» від 22.10.2018 року; копією письмової заяви ОСОБА_4 ; довідками, виданими виконавчим комітетом Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області за № 262 від 20.02.2017 року та за №267 від 20.02.2017 року; іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).
Оскільки у зв'язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивача на спірне майно (земельні ділянки (середні земельні частки) не може бути вирішено в позасудовому порядку, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за нею (позивачем) права на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Положення ст.ст.81, 131 ЗК України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.
Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3 ; вона у передбачений законом спосіб (строк і порядок) прийняла дану спадщину; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить право на зазначені земельні ділянки (середні земельні частки (пай), одну з яких така успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 ; право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки було посвідчене Сертифікатами на право на земельну частку (пай), виданими і зареєстрованими у встановленому законом порядку, однак оригінали таких втрачено, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за нею права на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом.
Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем права на спірні земельні ділянки (права на земельну частку (пай)) в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 200 ч.3, 206 ч.4, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на:
- земельну ділянку площею 1,86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Нове життя» на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого 22.08.1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №323;
- земельну ділянку площею 2,63 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Нове життя» на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 , виданого 26.07.1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №324.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , уродженка с.Тамановичі Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Мишлятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: с.Мишлятичі, вул.Центральна, 80 Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04372034.
Третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області.
Суддя Ю.В.Кічак
Рішення набрало законної сили «___» ______________ 20 р.
Суддя Ю.В.Кічак