Справа №461/5117/19
23 липня 2019 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представників Львівської митниці ДФС - Дунаса М.О., Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника Львівської митниці управління ПМП та МВ начальника відділу ОР про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Хмельницький, місце проживання - АДРЕСА_1 ,
за ст.472 Митного кодексу України,
встановив:
26.03.2019 року близько 14 години 01 хвилин громадянин України ОСОБА_1 транспортним засобом особистого користування р.н. НОМЕР_1 прямував з України в Республіку Польща через м/п «Краковець» Львівської митниці ДФС. Громадянином України ОСОБА_1 було заповнено митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, у відповідних графах якої було заявлено про відсутність товарів, які підлягають обов'язковому письмовому декларуванню та/або оподаткуванню митними платежами, товарів, переміщення яких через державний кордон України заборонено (обмежено) або здійснюється за дозвільними документами. Під час огляду ручної поклажі, багажу громадянина ОСОБА_1 було виявлено пристрій для кип'ятіння води - самовар (відноситься до посуду) з ознаками старовини, темно-жовтого кольору, металевий, висотою близько 47 сантиметрів, з двома ручками по боках (одна ручка з деревним елементом інша без нього), із знімною кришкою круглої форми діаметром близько 23 сантиметрів, з викарбуваними написами «Устьв ВЬІСОЧАЙШЕ утв 10Апр.1898г.» «ТОВАРИЩЕСТВО ПАРОВОЙ САМОВАРНОЙ ФАБРИКИ НАСЛЕДНИКОВЬ ОСОБА_2 ОСОБА_3 » «ВЬГ.ТУЛІЬ», також викарбуваними двома емблемами розміром близько 4 х 3 сантиметри та 2,5 х 4 сантиметри та шість пар зображень круглої форми розміром 1,5 х 1,5 сантиметрів (кожна пара розташована таким чином, що друге коло ховається за першим).
Відповідно до ст.526 МК України, вважаю можливим провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не з'явилася в судове засідання, хоча належним чином повідомлялась про час і місце розгляду справи(скеруванням рекомендованої кореспонденції, телефоногорамою).
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши представників Львівської митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
Статтею 472 МК України, передбачена відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація.
Товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі (п.57 ч.1 ст.4 МК України).
Статтею 257 МК України, визначено, що декларування здійснюється шляхом з'явлення за встановленою формою точних відомостей про товари, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ч. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03 червня 2005 року №8, підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.
Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.
Згідно ЗУ "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей", культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 МКУ, у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та їх митне оформлення здійснюються контролюючими органами на підставі документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів контролюючим органам передбачено законами України. Переліки товарів, на які встановлені обмеження щодо переміщення через митний кордон України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 436.
Документом, який підтверджує дотримання встановлених обмежень щодо переміщення через митний кордон України культурних цінностей, зазначених у дод. 5 до вказаної постанови, є свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей, що подається контролюючому органу при вивезенні за межі митної території України.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, а саме останній вчинив недекларування предмета, який підлягає обов'язковому письмовому декларуванню та переміщення якого через державний кордон України здійснюється за дозвільними документами, що видаються відповідними органами виконавчої влади у разі їх переміщення через митний кордон України, що підтверджується протоколом про порушення митних правил №1433/209000/2019 від 26.03.2019 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , копією паспорта ОСОБА_1 , копією контрольного талону, митною декларацією ОСОБА_1 , актом про проведення огляду товарів та фототаблицею до нього, описом предметів, вилучених ОСОБА_1 , висновком державної експертизи від 13.06.2019 року, згідно якого самовар, попри незадовільний стан збереження предмета, становить музейну, історичну та культурну цінність. Вартість переміщуваного самовара, згідно даного висновку, становить 10 000,00 гривень.
Відтак, встановлено, що виявлений пристрій для кипятіння води - самовар (відноситься до посуду) не включений до Переліку сувенірних виробів, предметів культурного і ужиткового призначення серійного і масового виробництва, на вивезення (тимчасове вивезення), яких дозвіл Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України не потрібен, у відповідності до переліку наведеного у додатку 1 до Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2002 року за № 571/6859.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України доведена повністю.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, приходжу до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару, а товар, який був предметом порушення митних правил, підлягає конфіскації в дохід держави.
Окрім цього, у відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, ст.40-1КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384,20 гривень.
Також, з особи, яка притягається до відповідальності, на підставі ч.1 ст.519 МК України, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил на складі митниці.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 472, 486, 527, 528 МК України, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару, який був предметом порушення митних правил - 10 000 гривень 00 копійок.
Вилучений згідно протоколу №1433/209000/2019 від 26.03.2019 року товар - конфіскувати в дохід держави.
Стягнути зі ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, що були предметом порушення митних правил в сумі 205,34 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави в особі Державної судової адміністрації України 384,20 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.