Справа № 464/2861/19
пр.№ 2/464/1201/19
(заочне)
18.07.2019 року
Сихівський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Теслюка Д.Ю.,
за участі секретаря судових засідань Чуби Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 23.05.2019 р. звернулась в суд із позовом, в якому просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є одноосібним власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26.10.2018 р. ОСОБА_3 продала, а вона купила вказану квартиру. На час посвідчення договору, у квартирі була зареєстрована попередній власник та її брат - відповідач ОСОБА_2 , які зобов'язались знятись з реєстрації за вказаною адресою. Продавець ОСОБА_3 знялась з реєстрації і передала квартиру у її власність, однак її брат - відповідач по справі з реєстрації не знявся, місце його проживання невідоме. Відповідач у квартирі не проживає понад два роки, що підтверджується актами ЛКП «Хуторівка», відтак порушуються її права власника квартири.
Ухвалою від 06.06.2019 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач у судове засідання не з'явилась, 18.07.2019 р. звернулась в суд із заявою про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує, просить такий задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин своєї неявки не повідомив та не подав до суду відзив на позовну заяву.
Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 26.10.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кміть Л.І. Відповідно до п.13 вказаного Договору купівлі-продажу квартири продавець зобов'язується звільнити квартиру і передати її покупцеві 26.10.2018 р., зняти з реєстраційного обліку зареєстрованих у квартирі осіб не пізніше 29.10.2018 р. включно та сплатити вартість комунальних платежів.
З наведеного слідує, що позивач ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу квартири в повному обсязі, сплативши визначену продавцями вартість квартири та набула права власності на дану квартиру.
Проте, як вбачається із довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописки від 18.05.2019 р., виданої ЛКП «Хуторівка» №1691, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Окрім цього, у довідці зазначено, що дана квартира належить ОСОБА_1 .
Згідно із актами ЛКП «Хуторівка» від 30.11.2018 р. та 15.05.2019 р. відповідач ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований, проте не проживає близько двох років.
За ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно, тимчасово. Статтею 310 вказаного Кодексу передбачено, що фізична особа має право на місце проживання.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 346 ЦК України в разі відчуження майна у попереднього власника припиняється право власності на нього. Таким чином, права володіння, користування та розпорядження майном на власний розсуд переходять до нового власника.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, є підставними та обґрунтованими, а відтак позов слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 76, 81, 258, 259, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та №паспорту НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.Ю. Теслюк