Справа № 452/1293/19
Іменем України
"08" липня 2019 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Галина В.П.,
секретар Задорожна В.Б.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабинської сільської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, -
з участю позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_5 ,
ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бірчиці Самбірського району Львівської області померла її мати, ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалась, зокрема, із житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належав ОСОБА_6 , як голові колгоспного двору, на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданим на підставі рішення виконкому Самбірської міської ради від 21.06.1990 року.
При житті мати позивачки склала заповіт, за яким все майно, яке їй належало на момент смерті, заповіла ОСОБА_1 (позивачці по справі), тому після її смерті вона вступила у володіння та управління будинком та земельним паєм.
25 жовтня 2018 року як спадкоємець звернулася в Рудківську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, на яку 05 лютого 2019 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай). Проте, нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у частині житлового будинку, оскільки той належав заповідачеві та іншим членам колгоспного двору на праві спільної власності.
На даний момент фактично у будинку проживає позивачка та її чоловік, ОСОБА_2 . Їхні сини та чоловік, як члени колишнього колгоспного двору, не заперечують щодо оформлення права власності в цілому за позивачкою.
Враховуючи, що право позивачки на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 не може бути оформлено у державній нотаріальній конторі, і тим самим не визнається державними органами, просить суд із врахуванням поданих документів задовольнити поданий нею позов.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 у підготовчому засіданні позов підтримали, посилаючись на викладені в ньому обставини та просили задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у підготовче засідання не з'явились, подали відзиви на позов, в яких не заперечували щодо задоволення позову. Від своєї частки в майні колгоспного двору відмовляються. Просили проводити розгляд справи без їхньої особистої присутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Рудківської державної нотаріальної контори у підготовче засідання не з'явився, подав заяву, в якій просив розглядати справу у відсутності представника Рудківської державної нотаріальної контори.
Заслухавши пояснення учасників підготовчого засідання, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, виходячи із такого.
Згідно зі ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Бірчиці Самбірського району Львівської області померла мати позивачки, ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.11.2000 року. ( а.с. 15).
Із заповіту посвідченого секретарем виконкому Корницької сільської Ради народних депутатів 12.01.2000 року відомо, що ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого все свої майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 ( а.с. 16).
Згідно повідомлення Рудківської державної нотаріальної контори від 05.03.2019 року відомо, що причиною відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 , є той факт, що дане майно належало ОСОБА_6 та іншим членам колгоспного двору на праві спільної власності та рекоментовано звернутись в суд за визнанням права власності в порядку спадкування. ( а.с. 9).
Відповідно до виписки з погосподарської книги с. Бірчиці (по сім'ї ОСОБА_6 ) за 1986-1990рр. спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, членами якого, які станом на 15.04.1991р. не втратили та зберегли право на частку в майні такого, були: ОСОБА_6 (голова двору), ІНФОРМАЦІЯ_2 , її дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зять - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , онук - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , внук - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .. Частка кожного члена двору таким чином становила 1/5. ( а.с. 11-14).
Відповідно до ст.ст. 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР(у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР(у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Статтею 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Таким чином, з урахуванням наведених норм, представлених документів та визнання позову відповідачами, оскільки іншим чином, окрім звернення до суду, захистити своє право власності на належний позивачу житловий будинок не можливо, а також з метою забезпечення належної реалізації права власності на майно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 200, 206, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлій ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок НОМЕР_3 від 16.07.1996 року, виданого на підставі рішення виконкому Самбірської міської ради від 21.06.1990 року, в порядку спадкування за заповітом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст повного рішення буде складено 15.07.2019 року.
Суддя