Єдиний унікальний номер: 448/143/18
Провадження № 2/448/66/19
19.06.2019 Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Шегинській Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Відділ Держгеокадастру у Мостиському районі та Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубара Олександра Степанівна, про визнання права на середню земельну частку (пай) в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що його діду ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належало право на земельну ділянку (земельну частку (пай)) площею 2,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до рішення Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №14 від 13.04.2000р.
Стверджує, що ОСОБА_2 працював в колгоспі ім.Кірова, котрий згодом був реорганізований в КСП «Нове життя» та ПА «Нове життя» с.Мишлятичі Мостиського району Львівської області, фактично мав право на середню змелену частку (пай) із земель КСП «Нове життя», однак за життя не отримав відповідного документу на таке право (сертифікату про право на середню земельну частку).
Зазначає, що ОСОБА_2 за життя своїм майном розпорядився та заповів таке йому (позивачу). Стверджує, що у встановленому законом порядку прийняв вказану спадщину та як у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубари О.С. із заявою про прийняття спадщини, де отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна, належного спадкодавцю ОСОБА_2 . Однак, через відсутність правовстановлюючого документу про право на зазначену земельну ділянку (земельну частку (пай)) позбавлений можливості в повній мірі реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.
З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку (земельну частку (пай)) площею 2,28 га в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься його письмова заява, в якій такий зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить розглядати справу без його участі за наявними матеріалами.
Представник відповідача - Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає, просить розглядати дану справу у його відсутності.
Третя особа - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубара Олександра Степанівна в судове засідання не з'явилася, проте надіслала копію сторінок спадкової справи №14/2017, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник третьої особи - Відділу Держгеокадастру у Мостиському районі був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надсилав.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року (561-12), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995року за №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельний пай одержали всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю. Згідно із п.2 вказаного Указу, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами. Крім того, право на земельний пай мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа про це право, а саме - земельного сертифіката ( Указ Президента України від 10 листопада 1994року №666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва»).
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснив, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК (2768-14).
Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК (435-15), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство» держава гарантує додержання прав і законних інтересів підприємства та його членів.
Статтею 3 Указу Президента України за №666/94 від 10.11.1994року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом успадкування.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Судом встановлено, що дід позивача - ОСОБА_2 працював в колгоспі ім.Кірова, а в подальшому в господарстві «Нове життя» с.Мишлятичі Мостиського району та відповідно був членом такого.
Колгосп ім.Кірова перейменовано в колгосп-кооператив «Нове життя» згідно протоколу зборів №1 від 12.02.1991р., в подальшому колгосп-кооператив «Нове життя» перейменовано в КСП «Нове життя» відповідно до протоколу зборів №1 від 18.02.1993р., а КСП «Нове життя» - в ПА «Нове життя» згідно розпорядження держадміністрації №732-р від 15.12.1997р.
Щодо процесу роздержавлення і приватизації земель КСП «Нове життя» на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, то ОСОБА_2 не був в включений в списки осіб, які мають право на середню земельну частку. Рішенням Мишлятицької сільської ради Мостиського району №14 від 13.04.2000р. внесено доповнення до списків осіб на середню земельну частку (пай), зокрема ухвалено включити ОСОБА_2 в список таких осіб. Однак, незважаючи на ухвалене рішення, ОСОБА_2 за життя не отримав сертифікату на право на земельну частку (пай).
Згідно проекту роздержавлення і приватизації земель КСП «Нове життя» розмір земельної частки (паю) на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області становив 2.63 га, однак згідно рішення сесії вказаної ради від 26.08.2003р. розмір земельної частки зменшився і становив 2,28 га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 .
До складу спадщини ОСОБА_2 входило наступне майно: приватизована земельна ділянка кадастровий номер № НОМЕР_1 , площею 0,4290 га, розташована на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області; приватизована земельна ділянка кадастровий номер № НОМЕР_2 , площею 1,6476 га, розташована на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області; 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а також право на середню земельну частку (пай) площею 2,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель, які перебували в колективній власності КСП «Нове життя» на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області.
Спадкодавець ОСОБА_2 за життя своїм майном розпорядився, зокрема склав 25.03.2009р. заповіт, яким усе належне йому майно заповів позивачу ОСОБА_1 .
У встановлений законом строк та порядок позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 .
З копії спадкової справи за №14/2017, заведеної приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубарою О.С., відомо, що саме позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем в цілому майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується виданими нотаріусом на ім'я позивача свідоцтвами про право на спадщину за заповітом.
В той же час, через відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку (земельну частку (пай)) позивач не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв'язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією трудової книжки ОСОБА_2 ; копією рішення Мишлятицької сільської ради Мостиського району №14 від 13.04.2000р.; довідками, виданими виконавчим комітетом Мишлятицької сільської ради Мостиського району №1608 від 28.12.2017р., №6 від 10.01.2018р.; довідкою ПА «Нове життя» №3 від 05.02.2018р.; копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_2 ; копією заповіту спадкодавця ОСОБА_2 від 25.03.2009р.; копією спадкової справи за №14/2017, заведеної приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубарою О.С.; копіями паспорта та свідоцтва про народження позивача по справі; іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).
Оскільки у зв'язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивача на спірне майно (земельну ділянку (земельну частку) не може бути вирішено в позасудовому порядку, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за ним (позивачем) права на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Положення ст.ст.81, 131 ЗК України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.
Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 фактично мав право на середню земельну частку (пай) із земель КСП «Нове життя», хоча і не отримав відповідного документу на таке право; право на земельну частку (пай) може бути об'єктом успадкування та таке після смерті ОСОБА_2 успадкував його внук - позивач ОСОБА_1 ; позивач є спадкоємцем за заповітом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_2 ; він у передбачений законом спосіб (строк і порядок) прийняв дану спадщину, однак правовстановлюючі документи на спірне майно відсутні, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за ним права на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом.
Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за ОСОБА_1 права на спірну земельну ділянку (права на земельну частку (пай)) в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 206 ч.4, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Відділ Держгеокадастру у Мостиському районі та Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубара Олександра Степанівна, про визнання права на середню земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на середню земельну частку (пай) площею 2,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель, які перебували в колективній власності КСП «Нове життя» на території Мишлятицької сільської ради Мостиського району Львівської області.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , уродженець, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Мишлятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: с.Мишлятичі, вул.Миру, 2 Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04371986.
Третя особа - Відділ Держгеокадастру у Мостиському районі, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області.
Третя особа - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Кубара Олександра Степанівна, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Будзиновського, 4 Львівської області.
Суддя Ю.В.Кічак
Рішення набрало законної сили «___» ______________ 20 р.
Суддя Ю.В.Кічак