Справа № 440/1317/15-ц
15 липня 2019 року м. Броди
Бродівський районний суд Львівської області в складі судді Бородійчук О.І., з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б., позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Петролюка А.М., третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи ОСОБА_2 , Буська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Дячик А.В., Відділ державної реєстрації Буської районної державної адміністрації Львівської області про визнання права спадкування на обов'язкову частку та про визнання права власності в порядку спадкування,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суд з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог просить визнати за нею право власності всього на 23/32 частин спадкового майна - житлових будинків, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та 2а разом із приналежними до нього господарськими будівлями: сіньми, двома погребами, крильцем, підвалом, сараєм, гаражем, вбиральнею; земельною ділянкою площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 29.11.1996 року.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримали, просить суд його задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час слухання справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомила.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 про визнання права спадкування на обов'язкову частку та про визнання права власності в порядку спадкування підтримала, не заперечує щодо його задоволення.
Представник третьої особи Буської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, судом отримано заяву в.о. завідувача Буської державної нотаріальної контори Парфенюка О.В., в якій просить слухання справи проводити у відсутності представника нотаріальної контори.
Третя особа приватний нотаріус Буського районного нотаріального округу Дячик А.В. в судове засідання не з'явилася повторно, про причини неявки суд не повідомила.
Представник третьої особи Відділу державної реєстрації Буської районної державної адміністрації Львівської області в судове засідання не з'явився.
Враховуючи те, що позивач та представник позивача не заперечують проти проведення заочного розгляду справи, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги надані суду докази та дослідивши їх, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, виходячи з наступного.
Як передбачено ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Позивач суду повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24.09. 2014 року, яка була матір'ю позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_2 роки у помер ОСОБА_7 , що підтверджується, копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 28.05.2014 року, який був батьком позивача.
Свідоцтвом про одруження від 12.12.1956 року, виданим Олеським райбюро ЗАГС Львівської області підтверджується факт реєстрації шлюбу 04.12.1956 року між батьками позивача.
Позивач стверджує, що під час перебування у шлюбі батьками, протягом 1978-1987 років було побудовано та набуто у власність житловий будинок з приналежними до цього будівлями за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок, виданим виконавчим комітетом Олеської селищної ради народних депутатів Львівської області від 07.09.1987 року та земельну ділянку під цим будинком площею 0.15 га за адресою смт АДРЕСА_1 області згідно державного акту про право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 29.11.1996 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України від 20 06.1969 року, в редакції, чинній на момент реєстрації права власності на спірний житловий будинок, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Згідно ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
З пояснень позивача, зазначених в позовній заяві, вбачається, що спірний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розташований цей будинок, належали батькам як подружжю на праві спільної сумісної власності, не зважаючи на те, що були зареєстровані на одного з них, а саме, на батька. Також батькам належав ще один житловий будинок, який згідно інвентаризаційної справа зображено на абрисі від 11.02.1987 року і станом на 29.12.2012 року право власності на нього не зареєстровано.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
18.12.2011 року після смерті матері відкрилась спадщина на майно, що належало їй на момент смерті згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України, тобто на належну їй 1/2 частку в праві власності на спірний житловий будинок та на земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок, що належала померлій, як другому з подружжя на підставі закону.
Згідно ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування визначається в порядку черговості. За ст. 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив.
На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування після смерті матері здійснювалось за законом спадкоємцями першої черги, а саме, її чоловіком ОСОБА_7 та позивачем на підставі ст. 1261 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Також позивач зазначила, що її мати заповіту не складала, а відтак батько та вона прийняли спадщину, оскільки постійно проживали разом із матір'ю, а її брат ОСОБА_8 жив окремо в іншому будинку. Ні позивач, ні її батько ОСОБА_7 не заявляли протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, про відмову від спадщини після смерті матері, а брат не прийняв спадщину, так як проживав окремо в іншому будинку, а тому вона і батько прийняли спадщину в рівних частках згідно ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1278 ЦК України, тобто по 1/4 частки в праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті батька на підставі ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст. 1220 Цивільного кодексу України відкрилась спадщина на належні померлому 3/4 ідеальну частку в праві власності на вищевказане спадкове майно, а також право постійного користування земельною ділянкою для ведення підсобного господарства площею 0,20 га за адресою АДРЕСА_1 Львівської області згідно державного акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_4 від 29.11.1996 року.
Отже, після смерті дружини батькові належала успадкована 1/4 ідеальна частка у праві власності на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та ідеальна частка розміром 1/2 права власності в цьому ж майні, що було спільною сумісною власністю подружжя, що разом становило ідеальну частку в розмірі 3/4 права власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку.
04.09.2013 року батько склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів своєму сину ОСОБА_8 . Даний заповіт було посвідчено державним нотаріусом Буської державної нотаріальної контори Парфенюком О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 499.
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).
26 червня 2014 року в Буську державну нотаріальну контору надійшла заява № 184 ОСОБА_8 про прийняття спадщини за заповітом (спадкова справа № 56/2014).
Позивачу ОСОБА_1 присуджено пенсію за віком з 15.05.2013 року довічно, тобто на момент смерті батька та відкриття спадщини, вона відносилась до категорії непрацездатних осіб згідно з абзацом сімнадцятим частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV з наступними змінами (далі - Закон N 1058), який визначає, що до непрацездатних належать, зокрема, особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку.
Відповідно до ч. 3 ст. 1235 ЦК України заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
За наведених вище обставин, позивачу незалежно від заповіту батька має належати відповідно до ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України право на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилась після смерті батька в розмірі половини частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкова частка), тобто на 3/16 права власності на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку під цим будинком площею 0,15 га за адресою смт АДРЕСА_1 .
Тобто, позивачу повинні належати на праві власності 1/4 права власності після смерті матері та 3/16 після смерті батька, всього 7/16 права власності на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку під цим будинком площею 0,15 га за адресою смт АДРЕСА_1 області.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивача ОСОБА_8 , який не оформив права на свою частку 9/16 на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку під цим будинком площею 0,15 га за адресою смт АДРЕСА_1 .
Його спадкоємцями є дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 . Вони подали заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Буського районного нотаріального округу Дячик Алли Володимирівни, де відкрита спадкова справа № 53/17.
Отже, обом його спадкоємцям повинно належати по 9/32 права власності на спірний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку під цим будинком площею 0,15 га за адресою АДРЕСА_1 . За цією адресою знаходиться два будинки.
Відповідно до рішення виконкому Олеської селищної ради за № 15 від 17.08.2018 року старому житловому будинку площею 60-70 кв.м. присвоєно будинковий номер 2а, а відтак, він може бути предметом спадкування.
Третя особа ОСОБА_2 відмовилася від своєї частки в користь ОСОБА_1 .
За таких обставин суд погоджується із позивачем, що частка ОСОБА_1 повинна становити всього 23/32 права власності на спірні житлові будинки за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку під цими будинками площею 0,15 га, що за адресою смт АДРЕСА_1 Львівської області.
Керуючись ст. 4, 7, 12, 13, 43, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності всього на 23/32 частин спадкового майна - житлових будинків, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та 2а разом із приналежними до нього господарськими будівлями: сіньми, двома погребами, крильцем, підвалом, сараєм, гаражем, вбиральнею, земельною ділянкою площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою : АДРЕСА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 29.11.1996 року.
Повне рішення суду складено 23 липня 2019 року.
Заочне рішення може бути переглянуте Бродівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О. Бородійчук