ЄУН № 336/1649/19
пр. № 2/336/1890/2019
Іменем України
22 липня 2019 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк О.І., розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
АТ «КБ «ПриватБанк», від імені та в інтересах якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_2 , направило поштою до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя позов до ОСОБА_1 , в якому просять стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 15.04.2013 року в сумі 40292,98 гривень та судовий збір.
Ухвалою суду від 22.03.2019 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її вимогам ЦПК України, а також відсутністю документів, які підтверджують повноваження представника позивача на підписання та подання позовної заяви.
Зокрема, судом зазначено про необхідність позивачеві подати уточнену позовну заяву з урахуванням положень ЦПК України, в якій зазначити:
докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Також позивачеві необхідно надати оригінал або нотаріально посвідчену копію довіреності представника позивача, посвідчені копії Статуту (повний текст), свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, витягу з ЄДРЮО станом на день звернення з позовом, документів, що підтверджують призначення на посаду та повноваження особи, якою видано довіреність.
Крім того у відповідності до положень ст. 177 ЦПК України суд звертав увагу, що усі вищевказані документи повинні бути надані у копіях також для відповідача.
Позивач направив до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, водночас недоліки, про які зазначав суд в ухвалі, не усунув.
Так, судом було вказано, що у відповідності до положень ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Як вказував Європейський суд з прав людини у рішенні «Креуз проти Польщі» за заявою № 28249/95 від 19.06.2001 «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Отже ЦПК України містить безумовний обов'язок особи, яка підписала та подала від імені позивача - юридичної особи позовну заяву, надати оригінал довіреності.
Саме в такий спосіб держава забезпечує можливість належної перевірки повноважень особи, яка звернулась з позовом до суду.
Натомість до позовної заяви додано ксерокопію довіреності, яка не має нотаріальної форми, а також і не засвідчена печаткою підприємства.
Оскільки довіреність не посвідчувалась нотаріусом, яким при її посвідчені перевірялись би повноваження особи, яка її видає, тож відповідність довіреності вимогам чинного законодавства та наявність у представника права підписувати та подавати від імені АТ «КБ «ПриватБанк» позови має перевірятись судом.
Суд ще раз звертає увагу на наступні положення чинного законодавства.
Відповідно до ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:
1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.
Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Вірність копій довіреностей та інших документів в Україні можуть засвідчуватись у відповідності до законів нотаріусами, до яких представник позивача очевидно не відноситься.
Статтею 246 ЦК України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Таким чином, для перевірки повноважень представника юридичною особи представником мають бути надані суду оригінал довіреності (або нотаріально посвідчена копія), а також документи, які підтверджують, що орган або інша посадова особа, яка видала довіреність від імені юридичної особи уповноважена на це установчими документами.
Враховуючи вищевикладене, суд позбавлений можливості перевірити повноваження представника на підписання та подання позовних заяв.
Посилання представника позивача на право засвідчувати копії своєї ж довіреності не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
З цього приводу суд звертає увагу представника позивача на наступне.
Доказами у відповідності до визначення, наведеного у ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 95 ч. 1, 2, 5 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Отже довіреність, якою представник позивача уповноважується на підписання та подання позовної заяви від імені позивача, доказом у справі не являється, оскільки на її підставі суд не встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі твердження представника позивача на положеннях закону не ґрунтуються та випливають з невірного розуміння правової природи доказів у цивільному процесі та перекрученого тлумачення норм ЦПК України.
При цьому на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху предстанвиком надані документи щодо іншого предстанвика та іншої довіреності ніж ті, що зазначені в позовній заяві.
Як вже роз'яснювалось судом, представник позивача може надати до суду довіреність, яка уповноважує його представляти інтереси позивача по конкретній справі, а також може звернутись до суду для посвідчення копії довіреності, надавши її оригінал, для долучення посвідченої копії до матеріалів справи, після чого оригінал довіреності міг бути повернутий представникові.
Однак, представник позивача таким своїм правом не скористався.
Статтею 185 ЦПК України визначено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем в установлений судом строк недоліки не усунуті, документів, які б у порядку, передбаченому чинним законодавством підтверджували повноваження представника позивача на підписання та подання позовної заяви від імені АТ «КБ «ПриватБанк» не надано, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, -
Позовну заяву Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором вважати неподаною та повернути позивачеві.
Надіслати копію ухвали позивачеві.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення через суд першої інстанції.
Суддя О.І. Дацюк