справа № 336/2453/19
2/336/2179/19
м. Запоріжжя 23 липня 2019 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,
при секретарі Чернишовій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про надання тимчасового дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, -
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, за яким зазначила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.04.2010 року по 13.04.2017 року, шлюб розірваний між сторонами. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини зареєстрований відповідач по справі.
З часом розірвання шлюбу відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не приймає, розвитком дитини не цікавиться.
Відповідач безпідставно чинить позивачу перешкоди у здійсненні заходів, спрямованих на покращення здоров'я дитини, її фізичного, духовного та морального розвитку.
Зокрема, відповідач відмовляється надати у передбаченому законодавством України порядку дозвіл на виїзд дитини за кордон для відпочинку та оздоровлення.
На підставі викладеного позивач просить суд надати їй тимчасовий дозвіл на виїзд ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до окупованої Автономної Республіки Крим без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2 , терміном з 01.06.2019 року по 31.08.2019 року.
Вищевказана справа була призначена до судового розгляду, проте у судове засідання сторони не явились, при цьому відповідач своєю письмовою заявою проти позову не заперечує та просить справу розглянути без його участі.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебули у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на теперішній час постійно мешкає разом з позивачем та знаходяться на її утриманні та вихованні.
Обстоюючи свою позицію позивач посилалася на те, що на території Автономної Республіки Крим проживають її родичі, крім того місцевий клімат дуже корисний для здоров'я дитини, однак відповідач безпідставно відмовляється надати згоду на оформлення необхідних документів.
Відповідно до ст.141 ЦК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно вимог статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Статтею 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи у супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до п.2 ст.4 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в України громадян України", оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Проїзний документ дитини видається органами внутрішніх справ за місцем проживання дитини. Проїзний документ на дитину оформляється терміном на три роки або до досягнення нею 18-річного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 932 від 11 липня 2007 року, затверджені Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі - Правила).
За правилами, передбаченими пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (далі - Правила), виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: - за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; - без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Таким чином, чинним законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.
Чинним законодавством передбачено можливість ухвалення судом рішення на виїзд без згоди батька, не позбавленого батьківських прав. Такі поїздки можуть мати разовий характер з визначенням відповідного часового проміжку перебування у відповідній державі. Надання судом дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків, без визначення при цьому конкретного місця її перебування, суперечить положенням чинного законодавства.
Крім того, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить надати дозвіл на виїзд дитини в Автономну республік Крим, яка має статус тимчасово окупованої території України, а тому до правовідносин щодо дачі згоди одного з батьків на виїзд дітей в Автономну республіку Крим підлягає застосуванню Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який встановлює особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території України.
Міністерством закордонних справ України надано рекомендації щодо поїздок громадян до тимчасово окупованої АР Крим від 11.08.2016 року, що опубліковані на офіційній веб-сторінці МЗС України та на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України згідно яких громадянам України та іноземцям рекомендовано тимчасово утриматися від поїздок до окупованої території АР Крим, враховуючи неможливість Української сторони забезпечити належну безпеку наших співвітчизників на території окупованого півострова.
Відтак, з врахуванням неможливості Української сторони забезпечити безпеку громадян України на окупованій території АР Крим, суд вважає, що виїзд дитини сторін на тимчасово окуповану територію АР Крим не відповідає її інтересам, оскільки такий виїзд становить загрозу для її життя та здоров'я.
На підставі викладеного, ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 258, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Відмовити у позові ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про надання тимчасового дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя П.В. Зарютін