1Справа № 335/7253/19 1-кс/335/4534/2019
17 липня 2019 року слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника заявника адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Запоріжжя скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність відповідальних осіб СУ НПУ ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудовим розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність відповідальних осіб СУ НПУ ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудовим розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Скарга мотивована тим, що 05.06.2019 року ОСОБА_4 звернувся із письмовою заявою про злочини від 21.05.2019 року до ГУНП в Запорізькій області, в якій просив прийняти заяву про кримінальне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 та вжити заходів для притягнення до кримінальної відповідальності за зазначеними у листі фактами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
27.06.2019 року заявником отримано листа від СУ ГУНП в Запорізькій області за вих. № 5337/6/04-2019 від 06.06.2019 року за підписом заступника начальника ОСОБА_7 , з якої вбачається фактична відмова органів СУ ГУНП в Запорізькій області із вчинення дій щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Посилаючись на вимоги ч. 4 ст. 214 КПК України, відповідно до якої відмова у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення не допускається, заявник адвокат ОСОБА_3 просив зобов'язати відповідальних службових осіб СУ НПУ ГУНП в Запорізькій області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням ОСОБА_4 від 21.05.2019 року про кримінальні правопорушення, яке надійшло до СУ НПУ ГУНП в Запорізькій області.
У судовому засіданні, заявник адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
Слідчий або прокурор в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності слідчого та прокурора
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає відмовити у задоволенні скарги з таких підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
При цьому, виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення наділені слідчий, прокурор.
Як вбачається з матеріалів скарги, та встановлено в судовому засіданні, 05.06.2019 року ОСОБА_4 звернувся до ГУНП в Запорізькій області із письмовим повідомленням про злочини від 21.05.2019 року в порядку ст. 214 КПК України, в якій просив прийняти заяву про кримінальне правопорушення у відношенні ОСОБА_4 та вжити заходів для притягнення до кримінальної відповідальності за зазначеними у листі фактами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
ГУНП в Запорізькій області в Запорізькій області отримано заяву ОСОБА_4 та зареєстровано у відповідному вхідному журналі, про що свідчить копія повідомлення.
Відповідно до листа заступника начальника СУ ГУНП в Запорізькій області від 06.06.2019 року за № 5337/6/04-2019, слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області було розглянуто повідомлення ОСОБА_4 від 21.05.2019 року та не встановлено достатніх підстав для притягнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. За результатами розгляду було встановлено, що за вказаними у повідомленні фактами досудові розслідування вже закінчені та кримінальні провадження з обвинувальними актами направлені до суду. Крім того, за фактом вимагання ОСОБА_8 долі від бізнесу, заявника було визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12014080000000242, де останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27-ч. 4 ст. 28-ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27-ч. 4 ст. 28-ч. 3 ст. 209, ч.ч. 2, 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 263-1 КК України. 29.03.2019 року прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 було складено та підписано обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 у зазначеному кримінальному провадженні, який разом з іншими документами в той же день скерований до суду.
Підставами вважати заяву такою, що містить відомості про злочин, є наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то обставини викладені в них не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язковими для внесення до ЄРДР.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, і вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Згідно з п. 2 розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України 06.04.2016 року № 139, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.2016 року за № 680/28810, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зазначені положення кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність свідчать про те, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення (злочин).
Отже, критерієм, що дає змогу вважати заяву про злочин такою, що підлягає внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, є наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ст. 7 КПК України, в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, заявником в поданому повідомленні наводяться виключно власні міркування та припущення щодо вчинення злочинів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , оскільки злочинність таких дій не підтверджується достатніми об'єктивними даними, обґрунтованими та допустимими доказами.
В даному контексті варто враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Більш того, у своїй заяві заявник зазначає про обставини, які стосуються процедури судових розглядів справ (обвинувальних актів) Комунарського районного суду м. Запоріжжя, Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та Апеляційного суду Запорізького суду (назва змінена Запорізького апеляційного суду).
Відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Як зазначено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всі території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийняті позовів та заяв з таким предметом.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 року у справі № 21-319во07 зазначив: «законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв'язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання (пункти 10 і 11).
Заявник, звернувшись із заявою до ГУНП в Запорізькій області, та оскаржуючи бездіяльність посадових осіб вказаного органу, фактично намагається втручатися у відповідні процесуальні дії (рішення) суддів (суду), вчиненні при здійсненні правосуддя, поза передбаченим процесуальним законом порядком, що може мати наслідком втручання у діяльність суддів (суду), з використанням механізму оскарження бездіяльності слідчого, передбаченого ст. 303 КПК України, оскільки судовий розгляд у кримінальних провадженях на теперішній час досі триває або є вже завершеним.
Крім того, доводи заяви зводяться до непогодження із процесуальними рішеннями суду, що не може слугувати підставами для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а порядок оскарження таких судових рішень передбачений КПК України.
Таким чином, доводи заявника у заяві від 21.05.2019 року є його особистою оцінкою дій суддів (суду) і ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливої протиправності дій, а тому не відповідають вимогам ст. 214 КПК України.
Таким чином, незважаючи на те, що заявник вважає заяву від 21.05.2019 року повідомленням про злочини , проте остання за своїм змістом не містить фактичних даних, які вказують на ознаки складу вищезазначеного злочину. А тому така заява, з огляду на її зміст, в даному випадку не є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що, в свою чергу, унеможливлює автоматичне внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про що просить заявник.
Також слід зауважити, що посилання заявника на вимоги ч. 4 ст. 214 КПК України, відповідно до якої відмова у прийнятті та реєстрації заяви про кримінальне правопорушення не допускається, не є підставою для обов'язкового внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань якщо така заява не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки ця норма стосується лише процедури прийняття такої заяви.
Отже, згідно наведених вище норм законодавства за таким повідомленням про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань ГУНП в Запорізькій області, не порушено вимог кримінального процесуального законодавства, що регламентують порядок розгляду заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).
Згідно з вимогами ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для внесення повідомлення ОСОБА_4 від 21.05.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому в задоволенні скарги на бездіяльність відповідальних осіб СУ НПУ ГУНП в Запорізькій області, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303-307, 372 КПК України, слідчий суддя
Скаргу скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність відповідальних осіб СУ НПУ ГУНП в Запорізькій області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудовим розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 19.07.2019.
Слідчий суддя ОСОБА_1