Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" липня 2019 р.м.ХарківСправа № 922/1157/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДЕПТ Фінанс", 01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33-Б, пов. 3, оф. 1, код 40254432
до Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під., 6 поверх, код 41430641
про скасування постанов
за участю представників:
позивача - Романченко О.М. (ордер ХВ № 743 від 10.04.2019)
відповідача - не з'явився
До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ "Фінансова компанія "ДЕПТ Фінанс" (позивач) до Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області (відповідач) згідно якої позивач просить суд:
1. Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийняту у виконавчому провадженні № 48430328 від 08.12.2015 р., видану Фрунзенським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, на підставі якої прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 26877377 від 08.12.2015 про арешт нежитлових приміщень 1-го поверху номери 62-67, загальною площею 193, 2 кв. м., що розташовані в літ. “А-5” по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
2. Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, прийняту у виконавчому провадженні № 31616409 від 21.08.2012 р., видану Фрунзенським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, на підставі якої 21.08.2012 р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна під реєстраційним номером 12897207 зареєстроване обтяження арештом нежитлових приміщень 1-го поверху номери 62-67, загальною площею 193, 2 кв. м., що розташовані в літ. “А-5” по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Витребувати у відповідача копії: постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 48430328 від 08.12.2015 р. та постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 31616409 від 21.08.2012 р., а також матеріалів згаданих виконавчих проваджень.
Судові витрати просить віднести на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.04.2019 було залишено позовну заяву без руху.
08.05.2019 позивач подав до господарського суду Харківської області заяву (вх. № 11141) про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.05.2019 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1157/19, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження по справі.
Відповідач 31.05.2019 надав відзив на позовну заяву, який долучено судом до матеріалів справи.
Також, 10.06.2019 відповідачем надані документи для залучення до матеріалів справи, витребувати які просив позивач у своїй позовній заяві.
Протокольною ухвалою від 10.06.2019 вказані документи були долучені до матеріалів справи.
Представник позивача в підготовчому засіданні, яке відбулося 10.06.2019, повідомив суд про те, що у зв'язку з наданням відповідачем документів, позивач не підтримує викладене в позовній заяві клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 10.06.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою від 01.07.2019 в судовому засіданні було оголошено перерву до 17.07.2019.
Представник відповідача в судове засідання 17.07.2019 не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справи суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
з матеріалів справи вбачається наступне.
ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» звернулось з позовом про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 48430328 від 08.12.2015 року, виданої Фрунзенським ВДВС ХМУЮ, номер обтяження 26877377; скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 31616409 від року Фрунзенського ВДВС ХМУЮ.
Обґрунтовуючи свої вимог, позивач вказує на те, що на підставі Договору кредитної лінії № 6/5/2007/840-КЛ/83 від 30.01.2007 з урахуванням всіх змін та доповнень до нього (надалі - Кредитний договір), укладеного між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» та позичальником ОСОБА_2 , виникла заборгованість станом на 23 січня 2019 року у загальному розмірі 180 215, 90 доларів США (еквівалент 5 027 273, 56 гривень), що складається з: 69 470, 73 доларів США - заборгованості за тілом кредиту (основний борг) еквівалент 1937 944, 24 гривень; 14 351, 38 доларів США (еквівалент 400 343, 77 гривень) відсотків за користування кредитом; 34 919, 96 доларів США (еквівалент 974 121, 55 гривень) прострочених відсотків; 1 714 864, 00 гривень пені.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором в іпотеку, відповідно до Договору іпотеки № 6/5/2011/840-3/9 від 29 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зінченко Р.П. за р. № 4116 (надалі іменується - Іпотечний договір) іпотекодавцем ОСОБА_1 передано нежитлові приміщення 1-го поверху № 62-67, загальною площею 193,2 кв. м. в літ. «А-5», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
23 січня 2019 року між ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «НАДРА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЬ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЕПТ ФІНАНС» укладено Договір № 6/5/2007/840-КЛ/83 купівлі - продажу (відступлення) прав вимоги за Кредитним договором, відповідно до умов якого ПАТ «КБ «НАДРА» відступив на користь Фінансової компанії своє право вимоги заборгованості за Кредитним договором у визначеній сумі та Договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.
Таким чином, суд дійшов висновку, що правовідносини що майно, на яке накладено арешт спірними постановами було передано в іпотеку майна громадянином ОСОБА_2 саме як фізичною особою (громадянином Україну), а не фізичною особою-підприємцем, з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявного в матеріалах справи, також вбачається, що власником майна на яке накладено арешт спірними постановами є саме громадянин ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, перед судом постало питання щодо визначення належної юрисдикції спору у цій справі - господарська або цивільна юрисдикція.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як звісно, критеріями розмежування судової юрисдикції можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з ч. 1 ст. 318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього кодексу. А відповідно до останньої учасниками цивільних відносин визнаються: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 325 цього ж кодексу суб'єктами права приватної власності є фізичні і юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Отже, наявність у ОСОБА_1 статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця він виступає в такій якості у спірних правовідносинах або втратив набуті ним цивільні права та обов'язки як фізичною особою.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ч. 6 ст. 3 названого Закону у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV «Про виконавче провадження» (чинного на час прийняття державним виконавцем оскаржуваних постанов, далі - Закон № 606-ХIV) про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди визначено, що в порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону №606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Даний позов про скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.12.2012 та від 21.08.2012 заявлений виходячи з тверджень про наявність у позивача пріоритетного права звернення стягнення на іпотечне майно перед іншими кредиторами, тобто наявний спір про право на майно, яке належить фізичній особі.
З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що для вирішення спору, що виник між сторонами по справі та для вирішення питання про скасування постанов відповідача, наслідком чого, відповідно буде зняття арешту з майна, яке належить фізичній особі, необхідно встановити наявність права позивача на визначене майно, тобто дослідити цивільні правовідносини, що склалися між позивачем та ОСОБА_1 саме як іпотекодавцем фізичною особою, щодо цього майна.
Право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зняття арешту з майна передбачено ч. 2 ст.114 та ст.152 ЦПК України.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС» є правонаступником ПАТ «КБ «НАДРА» у грошово- кредитних правовідносинах зі ОСОБА_2 та іпотечних відносинах зі ОСОБА_1 саме як з фізичною особою, такий спір є приватноправовим і за суб'єктом складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки саме фізичної особи.
Враховуючи вищенаведене, суд, зважаючи на суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, приходить до висновку, що оскільки позов слід розглядати за правилами цивільного судочинства, він не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
При цьому, суд роз'яснює сторонам, що ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Також ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
З даного питання суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем за розгляд його позову підлягає поверненню з державного бюджету після звернення до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Закрити провадження у справі №922/1157/19.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.07.2019.
Суддя С.А. Прохоров