23.07.2019 Справа № 908/1791/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівавуд» про забезпечення позову
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівавуд», 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капушанська, буд. 82 А
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Філатової Юлії Валеріївни, АДРЕСА_1
про стягнення 69 691 грн. 35 коп.
Без виклику представників сторін
22.07.19 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява з вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Вівавуд» до Фізичної особи-підприємця Філатової Юлії Валеріївни в якій позивач просить суд стягнути 69691 грн. 35 коп.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1791/19 між суддями від 22.07.19 вказану позовну заяву визначено для розгляду судді Корсуну В.Л.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на розрахункові рахунки, все рухоме та нерухоме майно ФОП ОСОБА_1 співмірно до розміру заявлених позовних вимог та заборонити його відчуження в будь-який спосіб до розгляду даної справи по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1791/19 між суддями від 22.07.19 вказану заяву визначено для розгляду судді Корсуну В.Л.
В обґрунтування вимог вказаної заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що на виконання укладеного між сторонами Договору, ТОВ «Вівавуд» перерахував на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 грошові кошти за товар на загальну суму 69961 грн. 35 коп., в свою чергу відповідачем продаж товару не здійснено і покупцю не відвантажено. Позивач звертався до ФОП ОСОБА_1 з вимогою повернути борг, однак, як зазначив заявник, вона не бажає повертати кошти в добровільному порядку, уникає контактів, чим вказує на своє небажання виконувати взяті на себе зобов'язання. При цьому, як стало відомо позивачу, на даний час ФОП ОСОБА_1 вчинюються дії по відчуженню всього належного майна і цим самим, остання має намір ухилитись від повернення боргу та унеможливити звернення стягнення на майно. Отже, з метою недопущення порушення законних прав та інтересів позивача, на його думку, існує необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову.
Розглянувши матеріали заяви ТОВ «Вівавуд» про забезпечення позову з наданими до неї документами судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
За змістом ч. 1 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.
Питання про забезпечення позову може вирішуватись господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
В п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві на утруднення або неможливість виконання рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження виникнення у заявника підстав для того, щоб просити суд забезпечити позов, до матеріалів заяви про забезпечення позову позивачем не надано жодного доказу.
Судом враховано, що заявником взагалі не вказано, які саме дії (за наявності таких) вчиняються ФОП ОСОБА_1 по відчуженню всього належного майна (та якого саме) у зв'язку з чим остання має намір ухилитись від повернення боргу та унеможливити звернення стягнення на майно.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Між тим, із змісту заяви не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано належних доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Самі лише посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить виконання майбутнього рішення суду, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Приймаючи до уваги вищевикладене, заява ТОВ «Вівавуд» про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76, 77, 86, 136-141, 144, 234, 235 ГПК України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вівавуд» у задоволенні заяви про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на розрахункові рахунки, все рухоме та нерухоме майно ФОП ОСОБА_1 співмірно до розміру заявлених позовних вимог та заборони його відчуження в будь-який спосіб до розгляду даної справи по суті.
Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Статтею 235 ГПК України визначено, що ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Пунктом 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України закріплено, що окремо від рішення суду першої інстанції мажуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.
Згідно з вимогами ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом 10 днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складено 23.07.2019.
Суддя В.Л. Корсун