Рішення
20.06.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/531/18
За позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Котнар-М”, с. Мужієво Берегівського району
про стягнення пені у розмірі 24 480 грн.,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
представники:
Позивача -
Відповідача -
СУТЬ СПОРУ: Антимонопольним комітетом України, м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Котнар-М”, с. Мужієво Берегівського району про стягнення пені у розмірі 24 480 грн.
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що 17.08.2017 року Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 4-р/тк-тв, яким встановлено, що ТОВ “Котнар-М” вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 21.11.2016 року № 127-26.4/09-12415 у встановлений ним строк, у зв'язку з чим на Товариство з обмеженою відповідальністю “Котнар-М” накладено штраф у розмірі 108 800 грн., який підлягав сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Наголошує на тому, що копію рішення № 4-р/тк-тв від 17.08.2017 року із супровідним листом Комітету від 31.08.2017 року № 127-26/09-9392 відповідачем було отримано 13.09.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303506477304. Відповідно строк сплати штрафу закінчився 13.11.2017 року. Відповідач у встановлений Законом України “Про захист економічної конкуренції” строк штраф не оплатив, так як такий був сплачений відповідачем після закінчення двомісячного строку, а саме, 29.11.2017 року, у зв'язку з чим позивачем на суму штрафу нараховано пеню в сумі 24 480 грн. за період з 14.11.2017 року по 28.11.2017 року (ч. 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції").
Відповідач заявою № 39/02 від 17.04.2019 року позовні вимоги визнав у повному розмірі та просить суд розстрочити виконання даного рішення суду терміном на дванадцять місяців рівними частинами у зв'язку з перебуванням підприємства у складному фінансовому становищі, що значно ускладнить виконання рішення суду.
Позивач подав суду письмові пояснення по суті поданої заяви про розстрочку виконання рішення, з яких вбачається, що вирішення такої заяви позивач залишив на розсуд суду.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи,
суд Встановив:
Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України 17.08.2017 року прийнято рішення № 4-р/тк-тв у справі № 127-26.13/14-17 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”.
Вказаним рішенням визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Котнар-М ”, вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 21.11.2016 року № 127-26.4/09-12415 у встановлений ним строк. За вчинене порушення Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України вказаним рішенням накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Котнар-М" штраф у розмірі 108 800 гривень, який підлягав сплаті у двохмісячний строк з дня одержання рішення.
Резолютивною частиною рішення зазначено, що відповідно до ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Як вбачається із матеріалів справи, копія рішення від 17.08.2017 року № 4-р/тк-тв, яке надіслано відповідачу із супровідним листом Комітету від 31.08.2017 року № 127-26/09-9392 (трек-номер відправлення № 0303506477304), відповідачем було отримано 13.09.2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303506477304.
В ході судового розгляду спору, відповідач позовні вимоги визнав повністю.
Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом (ч.ч. 1, 6 ст. 40 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет" до органів Антимонопольного комітету України віднесено Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.
Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб (ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Як стверджує позивач, відповідачем у даній справі не здійснено належним чином оскарження рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 17.08.2017 року № 4-р/тк-тв у справі № 127-26.13/14-17 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Частиною 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
При цьому ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
У частині 2 ст. 62 Закону України “Про захист економічної конкуренції” вказано, що строк, який обчислюється місяцями закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Отже, штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідач мав сплатити у двомісячний строк з дня отримання рішення, тобто до 13.11.2017 року включно, про що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу повинен був повідомити Антимонопольний комітет України шляхом надіслання документів, що підтверджують сплату штрафу (ч. 8 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції") .
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач накладений штраф у розмірі 108 800 грн. сплачував частково, остання проплата була здійснена 29.11.2017 року, тобто після закінчення двомісячного строку.
Позивач, посилаючись на ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції", просить стягнути з відповідача пеню за прострочення строку сплати штрафу у розмірі 24 480 грн. за період з 14.11.2017 року по 28.11.2017 року.
Згідно із ч. 5 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 56 Закону України „Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
З огляду на наведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 24 480 грн. за період з 14.11.2017 року (наступний день після спливу добровільної сплати штрафу) по 28.11.2017 року документально доведеними, обґрунтованими та відповідачем визнаними в повному обсязі. Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач позовні вимоги щодо сплати пені у розмірі 24 480 грн. визнав у повному обсязі.
Стосовно поданої відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі суд зазначає наступне.
За положеннями п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 239 ГПК України).
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
У відповідності до правової позиції, викладеної у п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь - якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013 за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання належать, окрім іншого, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Конституційний Суд України також зазначив, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Виходячи з аналізу положень статей 116, 121 Господарського процесуального кодексу України і статті 36 Закону України „Про виконавче провадження", Конституційний Суд України констатував висновки про наявність підстав вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає конкретного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем виявлено намір добровільно виконати рішення суду, однак, негайному погашенню заборгованості перешкоджають фінансові показники його підприємницької діяльності на підтвердження чого подано суду відповідні докази.
Беручи до уваги бажання відповідача погасити борг, його фінансовий стан, наявність дебіторської заборгованості, яка надасть можливість здійснити погашення заборгованості після надання розстрочки, відсутність ознак незбалансованості майнових інтересів обох сторін спору саме на цей період, таке клопотання може бути задоволеним частково, шляхом розстрочення рішення суду на чотири місяці рівними частинами.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та розстрочує виконання рішення рівними частинами в сумі 6 120 грн. протягом чотирьох місяців.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Котнар-М”, 90260, Закарпатська область, Берегівський район, с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца II, 274/А (код ЄДРПОУ 36210111) в дохід Державного бюджету України за місцем знаходженням відповідача по коду економічної класифікації доходів державного бюджету 21081100 пеню в розмірі 24 480 (Двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень) грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Котнар-М”, 90260, Закарпатська область, Берегівський район, с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца II, 274/А (код ЄДРПОУ 36210111) на користь Антимонопольного комітету України, 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, будинок 45 (код ЄДРПОУ 00032767) суму 1 762 (Одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Розстрочити виконання рішення терміном на чотири місяці згідно наступного графіку:
- 6 120 (Шість тисяч сто двадцять гривень) грн. пені та 1 762 грн. судового збору до 22.08.2019 року;
- 6 120 (Шість тисяч сто двадцять гривень) грн. пені до 22.09.2019 року;
- 6 120 (Шість тисяч сто двадцять гривень) грн. пені до 22.10.2019 року;
- 6 120 (Шість тисяч сто двадцять гривень) грн. пені до 22.11.2019 року.
5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 22.07.2019 року
Суддя Пригара Л.І.