Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"10" липня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/426/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Могильницький В.Ю. - адвокат, ордер серії ЖТ №065804 від 23.04.2019 та договір про надання правової допомоги від 23.04.2019,
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Еліол"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактік"
про стягнення 43451 грн.98 коп.
Позивач звернувся до суду з позовом про 42841,05 грн. основного боргу, 225,36 грн. 3% річних, 385,57 грн. інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач своєчасно не розрахувався за надані послуги з монтажу систем вентиляції та кондиціонування повітря з власних матеріалів на потужностях відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача 4500,00 грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, на підтвердження в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, згідно замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактік" (відповідач) та рахунку на оплату від 24.04.2018 року №166 (а.с.12-13), Приватне підприємство "Еліол" (позивач) здійснив монтаж систем вентиляції та кондиціонування повітря з власних матеріалів на потужностях відповідача на загальну суму 143105,85 грн., які включають вартість матеріалів 120605,85 грн. (а.с.15-16) та виконана робота 22 500, 00 грн.
Згідно виставленого рахунку на оплату №166 від 24.04.2018 сплатило 100264,80 грн. (а.с. 14).
Після виконання усіх робіт сторонами у справі підписано акт надання послуг №234 від 29.06.2018 (а.с.17).
04.01.2019 позивач направив відповідачу претензію про необхідність сплати суми боргу в розмірі 42841,05 грн., яка була вручена адресату 15.01.2019, однак залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с.18-20). І
15.02.2019 вчергове позивачем було направлено претензію з вимогою сплатити наявну заборгованість до 28.02.2019, яка як і попередня залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с. 21-22).
Оскільки в добровільному порядку вказану суму боргу відповідач не сплачує, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
За своєю правовою природою зазначені договірні відносини мають всі ознаки договору підряду щодо виконання робіт з матеріалу підрядника та його засобами.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Отже, як зазначалося раніше, між сторонами склалися правовідносини підряду.
Відповідно до припису ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В силу ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Крім цього, статтею 839 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Згідно з положенням ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не робить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Свої зобов'язання за договором підряду позивач виконав належним чином, що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2007 року, які підписані відповідачем без зауважень.
У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
В порушення норм закону відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за виконані роботи після отримання вимог від 04.01.2019 та 15.02.2019, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 42481,05 грн.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 225,36 грн. 3% річних та 385,57 грн. інфляційних.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки 3% річних та інфляційних (а.с. 6-7), господарський суд вважає останні вірними, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн., суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
23.04.2018 між Приватним підприємством "Еліол" (клієнт) та Адвокатським бюро "Могильницький та партнери" (адвокатське бюро) укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 30-35).
Згідно з п.1.1.4. договору предметом договору є представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, в органах ДВС, прокуратурі, органах досудового розслідування, оперативних підрозділах органів внутрішніх справ (поліції), підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, у тому числі органах місцевого самоврядування, банківських установах, реєстрацій службі, нотаріаті, відділеннях поштового зв'язку, в інших держаних органах, а також перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар - винагорода Адвокатського бюро за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги га умовах і в порядку, що визначені договором (п.п. 3.1. договору про надання правової допомоги).
Відповідно до п.п. 3.2. договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору.
Додатком 1 до договору про надання правової допомоги сторонами погоджено, що усна консультація з питання стягнення з ТОВ "Галактік", підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості в сумі 2500,00 грн. та представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Житомирської області в 1 судовому засіданні - 1000,00 грн.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті юридичних послуг, відповідач також надав до матеріалів справи акт наданих послуг від 03.05.2019 (а.с. 39) та платіжне доручення на підтвердження факту оплати наданих юридичних послуг (а.с. 41).
Разом з тим, згідно матеріалів справи адвокат Могильницький В.Ю. представляв інтереси позивача в судових засіданнях 25.06.2019 та 10.07.2019.
А також відповідно до повідомлення від 10.07.2019 адвокат просить суд стягнути з відповідача 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а саме: 2500,00 грн. за надання усної консультації та складання позовної заяви та 2000,00 грн. за участь у двох судових засіданнях.
Дослідивши подані представником позивача документи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн., суд вважає останні обґрунтованими.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактік" (12430, Житомирська область, Житомирський район, с. Станишівка, вул. Корольова, 28, ід. код 37997070)
- на користь Приватного підприємства "Еліол" (12431, Житомирська область, Житомирський район, с. Піски, пров. 1-й Шкільний, 7, ід. код 30455590) 42841,05 грн. - основного боргу, 225,36 грн. - 3% річних, 385,57 грн. - інфляційних, а також 1921,00 грн. судового збору та 4500, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.07.19
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2,3 - сторонам (рек. з повід.)