пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
16 липня 2019 р. Справа № 903/285/19
Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Гущик Наталії Вікторівни
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес"
про стягнення 43137,84 грн.,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Тимофєєва І. В., ордер серія ВЛ № 000,050064 від 20.05.2019 року;
від відповідача: н/з.
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Встановив:
Позивач - Фізична особа - підприємець Гущик Наталія Вікторівн звернувся до господарського суду з позовом, уточненим заявою від 21.06.2019 року, про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П. Верес" 55137,84 грн., з них 43672,22 грн. - основного боргу, 6674,52 грн. пені, 3728,74 грн. інфляційних, 1062,36 грн. відсотків річних, а також витрати по судовому збору та витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.
При обґрунтуванні заявленої вимоги посилається на умови договору купівлі-продажу від 14.06.2018 року № 14/06/2018, на виконання якого відповідачу по видатковій накладній від 19.06.2018 року № ГУЩ-000095 було поставлено товару на суму 84672,22 грн., по п. б) п. 3.1 договору остаточний термін оплати товару складає 21 день з моменту його отримання по накладній; однак відповідач зобов'язання щодо оплати виконав частково, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 43672,22 грн., на яку нараховано пеню в сумі 6674,52 грн. (п. 6.2 договору) та на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні в сумі 3728,74 грн. та 3 % річних в сумі 1062,36 грн.
Ухвалою суду від 19.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2019 року, зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив.
Згідно довідки про неможливість проведення судового засідання від 20.05.2019 року судове засідання по справі № 903/285/19, призначене на 20.05.2019 року, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Костюк С. В. у відпустці, ухвалою суду від 06.06.2019 року підготовче засідання призначено на 25.06.2019 року.
20.05.2019 року відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзиві на позовну заяву № 417/1 від 10.05.2019 року в якому вказує, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення основного боргу, інфляційних та відсотків річних; позовні вимоги щодо стягнення пені, витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правову допомогу заперечує, при цьому вказує, що договір купівлі-продажу № 14/06/2018 від 14.06.2018 року, на який посилається позивач при обґрунтуванні позовних вимог, вважає не укладеним, оскільки на проекті договору зроблено застереження про складений відповідачем протокол розбіжностей, що свідчить про заперечення останнім окремих умов договору, однак позивачем не вжито жодних заходів для врегулювання розбіжностей, дане свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а купівля-продаж товару відбулася у спрощений спосіб на підставі видаткової накладної від 19.06.2018 року № ГУЩ-000095.
04.07.2019 року позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав відповідь на відзив в якій вказує, що доводи відповідача наведені у відзиві не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими; при цьому зазначає, що відповідач, в особі директора Мамченко А. І. , листом № 745 від 21.08.2019 року визнав та підтвердив факт укладення договору купівлі-продажу товару № 14/06/2018 від 14.06.2018 року та зазначив, що не відмовляється від виконання його умов; щодо протоколу розбіжностей, на який посилається відповідач у відзиві, вказав, що відповідач не надав жодного доказу про наявність та направлення позивачу даного протоколу.
15.07.2019 року позивач подав через відділ документального забезпечення та контролю, до початку розгляду спору по суті, заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою боргу та просить стягнути з відповідача 43137,84 грн., з них 31672,22 грн. - основного боргу, 6674,52 грн. пені, 3728,74 грн. інфляційних, 1062,36 грн. відсотків річних, а також витрати по судовому збору та 4000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, копія заяви надіслана відповідачу, що підтверджено квитанцією від 15.07.2019 року, суд в порядку ст. 207 ГПК України приймає дану заяву та розглядає спір на суму - 43137,84 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.07.2019 року та відповіді на відзив.
Відповідач в судове засідання 16.07.2019 року року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4301037518780.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглядаючи справу за відсутності представника відповідача, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,-
14.06.2018 року між Фізичною особою - підприємцем Гущик Наталією Вікторівною (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К.П.Верес" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товару № 14/06/2018 (а.с.12-13).
На виконання даного договору по видатковій накладній № ГУЩ-000095 від 19.06.2018 року позивачем поставлено відповідачу товар на суму 84672,22 грн. (а.с.14), який отримано представником відповідача - Королюком М. М. згідно довіреності № 168/2 від 15.06.2018 року (а.с.15).
З метою досудового врегулювання спору позивачем 09.08.2018 року направлено відповідачу претензію № 2 від 09.08.2018 року (а.с.16).
Відповідач 21.08.2018 року надав відповідь на претензію, в якій вказує, що жодним чином не відмовляється від сум отриманого товару, однак у зв'язку із скрутним матеріальним становищем не може погасити заборгованість у встановлені договором строки (а.с.18).
Станом на 15.04.2019 року відповідачем частково погашено заборгованість на суму 17000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням (а.с.19-22).
Після подачі позову відповідачем здійснено часткову оплату боргу на суму 36000,00 грн., у зв'язку з чим на день розгляду спору по суті сума боргу за поставлений товар складає 31672,22 грн.
За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору ,а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п.б) п.3.1 розділу 3 «Порядок розрахунків» договору, остаточний термін оплати товару складає 21 день з моменту отримання товару по накладній.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі затримки оплати товару, Покупець на вимогу Продавця сплачує йому суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь період прострочення платежу та штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої протягом заборгованості, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати.
За розрахунком позивача сума пені за прострочку платежів становить 6674,52 (а.с.6).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача сума інфляційних втрат за період з 02.10.2018 року по 10.04.2019 року складає 3728,74 грн., 3 % річних - 1062,36 грн.
Суд вважає, що матеріалами справи доведено заборгованість в сумі 31672,22 грн., на яку за умовами договору (п.6.2) нарахована пеня в сумі 6674,52 грн. та згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні в сумі 3728,74 грн. та 3 % річних в сумі 1062,36 грн., дані нарахування проведено з врахуванням строків оплати товару визначених п. 3.1 договору, а тому позов підставний та підлягає задоволенню.
Доводи відповідача про неукладення договору купівлі-продажу в зв'язку з протоколом розбіжностей не підтверджено доказами, тому не беруться судом до уваги, а як зазначив позивач у відповіді на відзив та в судовому засіданні даний протокол відсутній, на договорі купівлі-продажу зроблено відповідачем лише відповідний напис без оформлення протоколу.
Крім того, у відповіді на претензію відповідач визнав факт укладення договору, а як слідує з матеріалів справи поставка товару відбулась 19.06.2018 року, тобто в період дії договору, тому суд вважає, що товар було відпущено саме по договору купівлі-продажу від 14.06.2018 року і оплату товару відповідач зобов'язаний провести відповідно до умов договору (п.3.1)
Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн., то дана підлягає задоволенню з врахуванням наступного.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Представник позивача просить стягнути з відповідача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які оплачено на момент розгляду справи.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).
Оскільки відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, дані вимоги позивач підтверджує: договором про надання правової допомоги від 01.04.2019 року, додатком № 1 до договору від 01.04.2019 року, актом надання послуг до договору про надання правової допомоги від 01.04.2019 року, платіжним дорученням № 49 від 10.01.2019 року на суму 4000,00 грн., вимога позивача про їх стягнення обґрунтована і підлягає задоволенню.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1921,00 грн. в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К.П.Верес" (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул. Грушевського,79, код ЄДРПОУ 21742823) в користь Фізичної особи - підприємця Гущик Наталії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 43137,84 грн., з них 31672,22 грн. основного боргу, 6674,52 грн. пені, 3128,74 грн. інфляційних, 1062,36 грн. процентів річних, а також 1921,00 грн. витрат по судовому збору та 4000,00 грн. витрат на правову допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
23.07.2019 року.
Суддя С. В. Костюк