18.07.2019 року Справа № 904/5553/18
м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Кузнецової І.Л.,
суддів Кощеєва І.М., Широбокової Л.П.,
при секретарі судового засідання Абадей М.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5553/18 (суддя Бєлік В.Г., повне рішення складено 07.03.2019)
за позовом підприємства об'єднання громадян "Інватех", м. Полтава
до Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 666 061грн.32 коп. за договором поставки №15-03/13 від 15.03.2013
-рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5553/18 позов підприємства об'єднання громадян (далі - ПОГ)"Інватех" задоволено частково, з Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на користь позивача стягнуто 646 061грн.32коп. основного боргу, в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 20 000грн. провадження у справі закрито;
-приймаючи рішення про часткове задоволення позову, господарський суд виходив з обставин стосовно несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 15-03/13 від 15.03.2013 в частині повної оплати вартості поставленого йому товару;
-при закритті провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення боргу в сумі 20 000,00 грн. господарський суд послався на те, що після звернення позивача з позовною заявою до суду відповідач частково оплатив заборгованість за поставлений товар, тобто спір в цій частині врегульовано сторонами;
-не погодившись з прийнятим рішенням, Дніпропетровське казенне експериментальне протезно - ортопедичне підприємство подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на його прийняття на підставі не повністю досліджених доказів, документів та обставин у справі, на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить це рішення скасувати та надати розстрочення залишкової суми заборгованості у зв'язку із скрутним матеріальним становищем на строк до 30.03.2022;
-у поданій скарзі йдеться про те, що 27.08.2018 підприємством було отримано претензію від позивача про сплату заборгованості за спірним договором поставки, на яку 19.09.2018 було надано відповідь стосовно необхідності розглянути можливість здійснення розстрочення заборгованості у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, при цьому відповідач просив позивача надати відповідь на вказану пропозицію, але останню не було отримано підприємством, про те, що 05.12.2018 відповідачем було отримано від позивача вимогу про оплату заборгованості в сумі 666061грн.32коп., в якій запропоновано протягом семиденного строку від дня її пред'явлення здійснити оплату за отриманий товар, про те, що згідно з нормами чинного законодавства термін оплати здійснюється не з моменту пред'явлення вимоги, а з моменту отримання вимоги відповідачем та відлік семиденного строку у даному випадку розпочинається з 05.12.2018, про те, що позивачем акт звірки розрахунків, який би підтверджував спірну суму заборгованості відповідачу не надсилався та взагалі не надавався до позовної заяви, про те, що судом не враховано, що відповідач намагався врегулювати даний спір мирним шляхом, надаючи позивачу пропозицію щодо укладення мирової угоди, про те, що згідно з п.3.1 договору поставки покупець вносить попередню оплату за оговорений сторонами товар розмірі 100 процентів вартості останнього, але позивач навмисно здійснював поставку товару без отримання передоплати та при наявності заборгованості, чим навмисно порушував умови договору, щоб довести підприємство відповідача до банкрутства, про те, що позивачем не було додано до позовної заяви рахунків-фактур на оплату товару, що ставить під сумнів їх отримання відповідачем, про те, що основним джерелом доходу підприємства є фінансування від органів соціального захисту населення за виконання державних програм реабілітації осіб з інвалідністю, поранених бійців антитерористичної операції та операції об'єднаних сил, яке тривалий час призупинено, а тому заборгованість в сумі 646061грн.32коп. є досить великою і сплата всієї суми може привести до зупинки діяльності підприємства;
- скаржником заявлено клопотання про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із здійсненням часткових оплат заборгованості 04. та 16.07.2019 в сумах по 56052грн. та 50009грн.32коп.;
- представник скаржника в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання скаржник повідомлений належним чином;
- позивач вважає рішення господарського суду обгрунтованим, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що поставка товару здійснювалася за заявками відповідача без отримання передоплати, а оплата здійснювалася відповідачем, починаючи з 2013 року за фактично отриманий товар, на те, що вимоги про оплату товару направлялися відповідачу 22.07. та 28.11.2018, на те, що спірна сума заборгованості повністю визнана відповідачем листом від 19.09.2018 №120/2009, на те, що строк оплати за товар настав 22.07.2018, на те, що заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 28.02.2016 по 31.03.2018, на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач повністю визнав наявність заборгованості, а також на те, що питання про розстрочення виконання рішення суду підлягає розгляду в суді першої інстанції і не відноситься до повноважень суду апеляційної інстанції .
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2013 ПОГ «Інватех» (постачальником) та Дніпропетровським казенним експериментальним протезно - ортопедичним підприємством (покупцем) укладено договір поставки №15-03/13, на підставі п.1.1 якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності (товар), а покупець у відповідності з асортиментом та в кількості, зазначеними у рахунках або видаткових накладних продавця, які є невід'ємною частиною цього договору оплатити та прийняти товар.
П. 3.1. договору передбачено, що покупець вносить попередню оплату за оговорений сторонами товар у розмірі 100 процентів вартості на поточний рахунок постачальника. Постачальник протягом 10 банківських днів з моменту отримання оплати зобов'язався передати згідно з рахунками та видатковими накладними товар покупцю.
Згідно з п. 3.5 договору загальна вартість товару, кількість та асортимент визначаються сумою цін, зазначених у рахунках або видаткових накладних на кожну партію товару у національній валюті України.
Відповідно до п.5.2 договору постачання товару здійснюється за домовленістю сторін зазначеними партіями та оформляється окремими накладними у рамках цього договору. На кожну партію товару, згідно з заявкою, покупцю виставляється рахунок.
П. 10.3 передбачено, що договір діє до 31.12.2021.
На виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару в період з 19.10.2017 по 26.09.2018 на загальну суму 666 061грн.32коп., що підтверджується представленими в матеріалах справи копіями видаткових накладних.
Обставини щодо отримання товару на вказану суму відповідачем не спростовуються.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань оплату товару не здійснив, станом на момент звернення з позовом заборгованість складала 666 061грн.32коп.
Викладені обставини були визначальними для звернення позивача з позовом до суду.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач надав докази часткової оплати за поставлений товар в сумі 20000грн.
Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.610 названого Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч.ч. 1, 2 ст.692 Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки 15-03/13 від 15.03.2013 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару і ненадання ним належних та допустимих доказів, які б спростовували таке невиконання позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 646 061грн.32коп. слід визнати обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У зв'язку із сплатою відповідачем в процесі розгляду справи заборгованості в сумі 20000грн., господарським судом правомірно закрито провадження у справі в цій частині.
З огляду на викладене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.
Посилання скаржника на навмисне здійснення позивачем поставки товару без отримання попередньої оплати та при наявності заборгованості, чим порушувалися умови договору колегією суддів визнані безпідставними тому, що не спростовують обставин з поставки цього товару та неоплати їх вартості скаржником.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність рахунків-фактур в матеріалах справи, колегія суддів зазначає, що рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів цього Кодексу, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений товар, що був прийнятий без зауважень (у тому числі, без зауважень щодо відсутності виставленого рахунку).
Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного суду від 28.03.2018 р. у справі № 910/32579/15 та від 22.05.2018 р. у справі № 923/712/17.
Що стосується вимог скаржника про розстрочення виконання рішення у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), ? встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Таке право, відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, надається суду, який ухвалює рішення.
Отже, відповідач не позбавлений права звернутися до господарського суду першої інстанції з відповідною заявою.
Інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Клопотання скаржника про зменшення позовних вимог задоволенню не підлягає, оскільки рішення господарського суду переглядається в апеляційному порядку виключно станом на момент його прийняття.
Часткова оплата стягнутої за рішенням суду суми заборгованості може бути врахована при виконанні останнього.
Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5553/18 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;
- повний текст постанови складений 23.07.2019
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя Л.П. Широбокова