ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 липня 2019 року Справа № 906/140/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
без виклику сторін у справі
розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, м.Житомир
на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 13.05.19р. суддею Кравець С.Г. о 15:12 год. у м.Житомирі, повний текст складено 16.05.19р.
у справі № 906/140/19
за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", смт.Новогуйвинське, Житомирського району Житомирської області
до - Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, м.Житомир
- Управління державної казначейської служби України у м.Житомирі, м.Житомир
про відшкодування коштів у розмірі 102819,76 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.05.2019р. у справі №906/140/19 позов Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Управління державної казначейської служби України у м.Житомирі про відшкодування коштів у розмірі 102819,76грн. - задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" грошові кошти в розмірі 102819,76грн..
Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" 1921,00грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок, що стягнення спірної суми має відбуватися на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України у спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України (п.п.6.4, 7.1) (справа №910/23967/16). Однак, у повному обсязі з наведеними висновками не погоджується;
- вказує, що Господарським судом Житомирської області застосовано до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК України, при цьому посилалася на безпідставне стягнення Відділом примусового виконання виконавчого збору в сумі 102819,76грн.;
- покликається на те, що відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Не можна ототожнювати відносини відповідальності і норми про зобов'язання, які виникають з безпідставно набутого майна. Правовідносини відповідальності, виникають внаслідок цивільного правопорушення, делікту, тобто необгрунтованого відібрання чи збереження, а при кондиційних зобов'язаннях безпідставне набуття чи збереження майна має місце при пасивності суб'єкта такого набуття чи збереження. Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У ст.1173 ЦК України, яка передбачає відповідальність держави за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, яким у даному випадку є Відділ примусового виконання рішень. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 25.04.2018р., яка набрала законної сили та є чинною, визнано дії Відділу примусового виконання рішень неправомірними щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.02.2017р. та її скасовано. Зазначена ухвала є преюдиційною при вирішенні вказаного спору. Згідно з ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Тобто у даному випадку спірна сума (виконавчий збір) була зарахована до Державного бюджету України;
- зазначає, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч.2 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження"). Порядок №845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Відповідно до п.п.16, 17 зазначеного Порядку органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету. Стягувані, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;
- покликається на те, що вказані правовідносини не є такими, що виникають із безпідставного збереження майна та врегульовані у ст.1212 ЦК України, оскільки правовідносини виникли у результаті неправомірних дій органу виконавчої служби, тобто цивільного делікту, а питання про повернення надмірно та/або помилково сплачених коштів (у тому числі виконавчого збору) до бюджету на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи у судах урегульовано Порядком №845 (окрема думка суддів Великої Палати Верховного суду по справі №910/23967/16 від 19.06.2018р.).
Листом Північно - західного апеляційного господарського суду №906/140/19/2404/19 від 29.05.2019р. матеріали справи №906/140/19 витребувано з Господарського суду Житомирської області.
12.06.2019р. до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/140/19.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019р. апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2019р. у справі №906/140/19 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
01.07.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського судувід Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019р. надійшов супровідний лист з додатком, зокрема, платіжним дорученням від 25.06.2019р. №517 про сплату судового збору в сумі 960,50грн..
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.19р. у справі №906/140/19, постановлено розглянути апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2019р. у справі №906/140/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження та запропоновано учасникам справи подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тощо.
10.07.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Управління державної казначейської служби України у м.Житомирі надійшов письмовий відзив від 08.07.2019р. №06-10-3-06/918 на апеляційну скаргу, в якому зазначається про те, що відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Управління Казначейства не вступало у правові відносини з відповідачами та позивачем, а тому не може нести будь які зобов'язання перед останнім та бути відповідачем в даному спорі.
Згідно із ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Статтею 1172 ЦК України встановлено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Жодних доказів заподіяння шкоди управлінням казначейства і її посадовими та службовими особами позивачем не подано.
У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
Звертає увагу суду на те, що управління казначейства, виконуючи свої повноваження не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало. На підставі цього управління казначейства є неналежним відповідачем по даній справі. Отже, законні підстави для вирішення питання про взаємовідносини між позивачем та управлінням казначейства відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно п.п.35, 36 та п.6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011р. №845 (Порядок), управління казначейства здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень на підставі оригіналу виконавчого документа або судового рішення про стягнення коштів та оригіналу розрахункового документу, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Враховуючи викладене, управління казначейства здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду, а не, як вважає позивач, - є органом з якого підлягає стягнення.
У відповідності до пп.3 п.4 Положення про управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області, затвердженого Наказом Державної Казначейської служби України від 21.11.2011р.№111, управління казначейства здійснює в межах повноважень здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Так, відповідно до п.5 Порядку, повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 03.09.2013р. №787 зі змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013р. за №1650/24182 (Порядок), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Згідно Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011р. №106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету", із змінами та доповненнями (Постанова), контроль за справлянням надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22070000 "виконавчий збір (з призначенням: стягнення з ДП "Житомирський бронетанковий завод" виконавчого збору") покладено на органи юстиції (Мінюст).
Таким чином, управління Казначейства є неналежним відповідачем по даній справі та відсутні будь-які неправомірні дії та бездіяльність з боку управління казначейства, а отже і вина.
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. у справі №910/17552/15 позов заступника Генерального прокурора України, заявленого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про виконання умов договору та стягнення штрафних санкцій задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 2506550,76грн. штрафу та 2291703,68грн. пені.
21.12.2015р. на виконання вказаного рішення господарського суду видано накази.
24.02.2016р. ДП "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. у справі №910/17552/15.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. у справі №910/17552/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р., заяву ДП "Житомирський бронетанковий завод" задоволено частково. Розстрочено виконання рішення від 30.09.2015р. у справі №910/17552/15 строком на 21 (двадцять один) місяць згідно встановленого графіку, а саме з 30.05.2016р. по 30.12.2017р. платежами по 57122,00грн. та 30.01.2018р. 57123,61грн..
Надалі, постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. залишено без змін (в реєстрі №59620710).
Постановою про відкриття виконавчого провадження №50260121 від 24.02.2016р. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/17552/15 від 21.12.2015р., встановлено боржнику (ДП "Житомирський бронетанковий завод") строк для самостійного виконання виконавчого документа - до 02.03.2016р..
В подальшому, 02.02.2017р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 119956,36грн. у зв'язку з невиконанням боржником розстроченого рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. у справі №910/17552/15 (а.с.17-18).
12.04.2018р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №50260121 в якій зазначено, що рішення суду виконано фактично; боржником кошти на рахунок стягувача перераховані в повному обсязі відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. по справі №910/17552/15 про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. у справі №910/17552/15; виконавчий збір в сумі 17136,60грн. не стягнуто, у зв'язку з наявністю у матеріалах виконавчого провадження ухвали Київського апеляційного господарського суду №906/17552/15 від 05.03.2018р., якою задоволено скаргу ДП "Житомирський бронетанковий завод" в частині стягнення виконавчого збору (а.с.20-21).
Таким чином, враховуючи встановлений державним виконавцем в постанові ВП №50260121 від 02.02.2017р. розмір виконавчого збору у сумі 119956,36грн., а також те, що виконавчий збір в сумі 17136,60грн. не було стягнуто у зв'язку з наявністю у матеріалах виконавчого провадження ухвали Київського апеляційного господарського суду №906/17552/15 від 05.03.2018р., якою задоволено скаргу ДП "Житомирський бронетанковий завод" в частині стягнення виконавчого збору, то здійснені ДП "Житомирський бронетанковий завод" проплати виконавчого збору за постановою про стягнення виконавчого збору від 02.02.2017р. становлять 102819,76грн. (119956,36грн. - 17136,60грн.).
Факт стягнення Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з ДП "Житомирський бронетанковий завод" виконавчого збору у виконавчому провадженні №50260121 на загальну суму 102819,76грн. підтверджується платіжними дорученнями: №2077 від 03.11.2017р. на суму 16274,77грн., №1814 від 26.09.2017р. на суму 5712,20грн., №1352 від 14.07.2017р. на суму 5712,20грн., №1010 від 26.05.2017р. на суму 5712,20грн., №803 від 27.04.2017р. на суму 5712,20грн., №615 від 11.04.2017р. на суму 5712,20грн., №482 від 28.03.2017р. на суму 5712,20грн., №230 від 21.02.2017р. на суму 5712,20грн., №38 від 20.01.2017р. на суму 862,59грн., №39 від 20.01.2017р. на суму 45697,00грн. (а.с.122-126) та довідкою Управління державної казначейської служби України у м.Житомирі Житомирської області №02-12/623 від 28.02.2019р. (а.с.132).
В подальшому, 20.03.2018р. ДП "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до Господарського суду міста Києва у справі №910/17552/15 з скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, в якій просило суд визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо винесення постанови від 02.02.2017р. про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадження №50260121 та скасувати постанову державного виконавця від 02.02.2017р..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р. у справі №910/17552/15, яка набрала законної сили з моменту прийняття, задоволено скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області; визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.02.2017р. у виконавчому провадженні №50260121; скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про стягнення виконавчого збору від 02.02.2017р. у виконавчому провадженні№50260121 про виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/17552/15 від 21.12.2015р. (а.с.14-16).
Надалі, 25.07.2018 ДП "Житомирський бронетанковий завод" звернулось до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з вимогою за №01-11/2217 про повернення протягом п'яти днів з моменту отримання даної вимоги безпідставно сплаченого виконавчого збору в розмірі 102819,76грн., у зв'язку з визнанням незаконними дій та скасуванням постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про стягнення виконавчого збору від 02.02.2017р. у виконавчому провадженні №50260121 (а.с.23-24).
Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області листом №3.2/5583/10925 від 31.08.2018р. повідомило позивача, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р. по справі №910/17552/15 не встановлено факт повернення стягнутого виконавчого збору в сумі 102819,76грн., тому відділ ДВС звернення щодо повернення виконавчого збору залишив без розгляду, а інформацію прийняв до відома (а.с.25).
За вказаних обставин, Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулося до Господарського суду Житомирській області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та Управління державної казначейської служби України у м.Житомирі Житомирської області про відшкодування шкоди у розмірі 102819,76грн., завданої незаконними діями Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.02.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №906/140/19 та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.03.2019р. відкладено підготовче засідання на 04.04.2019р..
28.03.2019р. на адресу Господарського суду Житомирської області від Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" надійшла заява №02-01/1192 від 25.03.2019р. про зміну підстав позову, до якої додано уточнену позовну заяву №02/1193 від 25.03.2019р. про стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на підставі ст.1212 ЦК України грошових коштів в розмірі 102819,76грн. та судових витрат, а також копію постанови Великої палати Верховного Суду у справі №910/23967/16 від 19.06.2018р. та докази направлення вказаних документів на адреси відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.04.2019р., зокрема, прийнято до розгляду заяву позивача №02/1193 від 25.03.2019 про зміну підстав позову; вирішено розгляд справи здійснювати з урахуванням поданих змін; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.05.2019р..
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у заяві №02/1193 від 25.03.2019, відповіді на відзив №02-01/1037 від 13.03.2019 та просив позов задовольнити. Також повідомив суд, що розгляд справи №910/17552/15 здійснювався у закритому судовому засіданні, тому процесуальні документи у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні. Водночас вказав, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі №910/17552/15 викладено хронологію подій щодо розгляду даної справи.
Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву №3.2/4573 від 18.03.2019р. (а.с.91-93).
Управління державної казначейської служби України у м.Житомирі в судовому засіданні 13.05.2019р. проти позову заперечило, просило у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву №06-12/592 від 28.02.2019 (а.с.40-43), відзиві на уточнену позовну заяву №06-10/198 від 03.04.2019 (а.с.128-131). Також вказало, що позивачем не подано жодних доказів заподіяння шкоди управлінням казначейства і її посадовими чи службовими особами. Крім того, зазначило, що казначейство є неналежним відповідачем по даній справі.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.05.2019р. у справі №906/140/19 позов задоволено.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
Як встановлено судом, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р. у справі №910/17552/15, визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.02.2017р. у виконавчому провадженні №50260121 та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 02.02.2017 у виконавчому провадженні №50260121.
Тобто, вказане вище свідчить про безпідставне стягнення Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області виконавчого збору в сумі 102819,76грн..
За приписами ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Тобто, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,ст.1212 ЦК може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, внаслідок скасування ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р. у справі №910/17552/15 постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про стягнення виконавчого збору від 02.02.2017р. у виконавчому провадженні №50260121, відпала й правова підстава, на якій було стягнуто Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" виконавчий збір у розмірі 102819,76грн..
Отже наведене свідчить, що після скасування ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018р. у справі №910/17552/15 постанови від 02.02.2017р. у виконавчому провадженні №50260121 та отримання письмової вимоги від позивача (вимога про повернення безпідставно сплаченого виконавчого збору №01-11/2217 від 25.07.2018), Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області зобов'язаний був повернути Державному підприємству "Житомирський бронетанковий завод" безпідставно стягнуті до державного бюджету кошти у розмірі 102819,76грн..
За приписами ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Таким чином, відповідно до наведених вище норм набувачем сплаченого боржником (позивачем у даній справі) виконавчого збору є Державний бюджет України, такий виконавчий збір підлягає стягненню саме з Державного бюджету України.
Водночас, кошти державного бюджету належать на праві власності державі, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Тобто, у спорах такої категорії відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади.
Водночас, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступає Управління державної казначейської служби України у м.Житомирі.
З врахування вище викладеного слід дійти висновку, що належними відповідачами у даній справі є орган ДВС (дії якого призвели до безпідставного стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету). Наведеним спростовуються доводи, зокрема, Управління державної казначейської служби України у м.Житомирі стосовно того, що казначейство є неналежним відповідачем у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16.
Зокрема, у вказаній справі Великою палатою також зроблено висновок про те, що у спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України; резолютивні частини рішень у вказаних спорах не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Отже, враховуючи вище викладене, а також, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з вірним висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову.
Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2019р. у справі №906/140/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 247-252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, м.Житомир залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 13.05.2019р. у справі №906/140/19 - без змін.
2. Справу №906/140/19 повернути до Господарського суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "22" липня 2019 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.