79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" липня 2019 р. Справа №909/230/19
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Матущака О.І.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Михайлишин С.В.,
явка учасників справи:
від позивача - Легін В.Б. (довіреність б/н від 11.03.2019);
від відповідача-1 - Савчук О.Е. директор (паспорт серія НОМЕР_1 );
від відповідача-2 - не з'явився;
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія» б/н від 25.06.2019
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2019, суддя: Максимів Т.В. м. Івано-Франківськ,
про скасування заходів забезпечення позову
у справі № 909/230/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія», м. Калуш Івано-Франківська область
до відповідача-1 Акціонерного товариства «Оріана», м. Калуш Івано-Франківська область
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана-Еко», м. Калуш Івано-Франківська область
про визнання недійсним пункту 2 рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом №3 від 17.04.2018
та визнання розмірів часток ТОВ «Калуська соляна компанія» і ВАТ «Оріана» у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко»,
13.03.2019 в Господарський суд Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія» (далі по тексту ТОВ «Калуська соляна компанія») з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оріана» (АТ «Оріана») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана-Еко» (далі по тексту ТОВ «Оріана-Еко») про (1) визнання недійсним пункту 2 рішення загальних зборів учасників ТОВ «Оріана-Еко», оформленого протоколом №3 від 17.04.2018 в частині збільшення статутного капіталу на суму 31 291 947,00 грн., що складає суму податку на додану вартість (ПДВ), та (2) визнання статутного капіталу ТОВ «Оріана-Еко» в розмірі 336 851 286,00 грн., з яких частка ВАТ «Оріана» 156 461 102,00 грн., що становить 46% статутного капіталу, а частка ТОВ «Калуська соляна компанія» 180 390 184,00 грн., що становить 54% статутного капіталу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Оріана-Еко», оформлене протоколом №3 від 17.04.2018 є незаконним, оскільки збільшення статутного капіталу товариства за рахунок податку на додану вартість, який належить до бюджетних коштів суперечить законодавству та призвело до штучного збільшення частки ВАТ «Оріана» в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко», чим порушило корпоративні права ТОВ «Калуська соляна компанія».
Правовою підставою позову зазначено ст.ст. 13, 51 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів).
Після проголошення рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2019 в справі №909/230/19 про відмову в задоволені позовних вимог, судом прийнято ще ухвалу від 06.06.2019, якою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 15.04.2019, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2019 в справі №909/230/19 про скасування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що місцевий господарський суд всупереч ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України безпідставно прийняв окремо від рішення суду, ухвалу, якою скасував заходи забезпечення позову, чим порушив процесуальне право позивача на зберігання дії заходів забезпечення позову до набрання рішенням законної сили.
Відповідачі згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
В судове засідання 11.07.2019 з'явились представники позивача (ТОВ «Калуська соляна компанія») та відповідача-1 (АТ «Оріана).
Представник відповідача-2 (ТОВ «Оріана-Еко) в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2019, якою розгляд апеляційної скарги призначено на 11.07.2019, направлена ТОВ «Оріана-Еко» 05.07.2019, однак не вручена (за інформацією пошти «з інших причин»), що підтверджується інформацією про відстеження поштового відправлення №7901010431967.
При цьому, апеляційний господарський суд виконав зазначену процесуальну дію не менше ніж п'ять днів до дати слухання справи, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 120 ГПК України.
Окрім того, вищезазначена ухвала суду направлена на адресу ТОВ «Оріана-Еко» « 77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, вулиця Євшана, будинок 9», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана адреса співпадає з адресою відповідача-1 (АТ «Оріана»), який є його засновником та представник якого в судове засідання з'явився.
Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» суди безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З вищенаведеного вбачається, що ухвала суду апеляційної інстанції, в якій призначено справу до розгляду в судовому засіданні надіслана ТОВ «Оріана-Еко» за належною адресою та в строки визначені процесуальним законом.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2019, якою розгляд апеляційної скарги призначено на 11.07.2019, опублікована на веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82885997 .
Отже, ТОВ «Оріана-Еко» не було позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи, що розглядається, користуючись засобами поштового зв'язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо, однак наданим їй процесуальним правом не скористалася.
Зважаючи на вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що відповідач-2 належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, що в силу ч. 12 ст. 270 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Представники учасників справи, які в судове засідання з'явились не заперечили проти можливості слухання справи за відсутності представника відповідача-2.
Таким чином, враховуючи наведене, апеляційний господарський суд на підставі п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України розглядає справу за відсутності відповідача-2, який в судове засідання не з'явився без поважних причин.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що після проголошення рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2019 в справі №909/230/19 про відмову в задоволені позовних вимог, судом прийнято окремий процесуальний документ -ухвалу від 06.06.2019, якою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою цього ж суду від 15.04.2019.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про скасування заходів забезпечення позову до набрання рішенням законної сили.
Частиною 9 статті 145 ГПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Зміст цієї норми свідчить про те, що процесуальний закон пов'язує необхідність застосування та існування заходів забезпечення позову із процесуальними наслідками вирішенням спору.
Отже, лише після набрання рішенням законної сили наступають процесуально-правові наслідки у вигляді зникнення процесуальної необхідності збереження заходів забезпечення позову.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 06.06.2019 Господарським судом Івано-Франківської області в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі №909/230/19, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Однак, в порушення вимог ч. 9 ст. 145 ГПК України у відповідному судовому рішенні судом першої інстанції не вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 15.04.2019 з часу набрання рішенням законної сили.
Водночас, Господарський суд Івано-Франківської області окремим процесуальним документом ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2019 скасував з власної ініціативи заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 15.04.2019 у справі №909/230/19. В пункті 2 резолютивної частині якої вказано, що дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Частиною другою та третьою статті 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Статтею 235 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Апеляційний господарський суд зазначає, що частина перша статті 235 Господарського процесуального кодексу України пов'язує набрання законної сили ухвалою з її оголошенням в судовому засіданні. Оголошення судового рішення - це спеціальна стадія його оприлюднення та підстава для набрання законної сили ухвалою.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції оголошена в судовому засіданні 06.06.2019, що підтверджується відображенням явки учасників справи у вступній частині ухвали.
Отже, оскільки ухвала від 06.06.2019 у справі №909/230/19 була оголошена в судовому засіданні у присутності представників ТОВ «Калуська соляна компанія» (позивач) та АТ «Оріана» (відповідач-1), то вона набула законної сили саме 06.06.2019.
З цих підстав вказівка місцевого господарського суду про те, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання ґрунтується на неправильному застосуванні вимог процесуального закону, а саме ст. 235 ГПК України.
Водночас, апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідно до ч. 10 ст. 145 ГПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Прийнявши оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд в такий спосіб не виконав вимоги нор процесуального закону, які носять імперативний характер, що потягло за собою прийняття ухвали суду, що суперечить вимогам процесуального законодавства.
Частиною 1 статті 256 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду у даній справі ухвалено 06.06.2019, складено у повному обсязі - 18.06.2019. Апеляційна скарга подана 08.07.2019, тобто в межах встановленого процесуального строку.
Отже, відповідне рішення не набрало законної сили, а тому відповідно до приписів ч.10 ст.145 ГПК України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, в даному випадку суд першої інстанції виніс ухвалу (після прийняття рішення про відмову в позові) тим самим скасував дію заходів забезпечення позову, яка набула законної сили негайно чим порушив процесуальні права позивача на існування забезпечення позову до набрання рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2019 законної сили.
Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання.
Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду є процесуальною формою.
В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоби забезпечити захист існуючих прав суб'єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов'язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу.
Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.
Здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господарським процесуальним законодавством. У протилежному випадку відповідна процесуальна дія учасника господарського процесу чи суду не породжує ті правові наслідки, на які вона спрямована.
Разом з тим, статтею 129 Конституції України, статтею 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України», no. 4436/07, від 03.07.2014, принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом. Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завданню шкоди позивачу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд пересвідчується, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясовує обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
В свою чергу ч. 9 ст. 145 ГПК України унормовано дію суду щодо вжитого заходу забезпечення позову у разі повної відмови у задоволенні позову. Формалізація цієї дії не є випадковою, адже за результатом її вчинення (або не вчинення) настають прямо протилежні наслідки. Так, у разі скасування заходів забезпечення позову рішенням суду - заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням, а у разі скасування ухвалою суду - заходи забезпечення позову втрачають свою дію негайно.
Враховуючи те, що обставини, за наявності яких судом першої інстанції вживались заходи забезпечення позову не змінилися (не зникли), суд першої інстанції в порушення ч. 9 ст. 145 ГПК України постановив ухвалу про скасування забезпечення позову, а тому, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Калуська соляна компанія» слід задоволити, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2019 у справі №909/230/19 про скасування заходів забезпечення позову від 15.04.2019 скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, апеляційний господарський суд на підставі ст.129 ГПК України дійшов до висновку про повернення з державного бюджету 50% від сплачених апелянтом 1921,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги згідно з квитанцією №ПН1876 від 26.06.2019.
Також, апеляційний господарський суд роз'яснює учасникам справи, що у відповідності до ст. 287 ГПК України не передбачено можливості оскарження ухвали про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 129, 136, 137, 145, 239, 269-271, 277, 282, 287 Господарського процесуального кодексу України, суд,
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія» б/н від 25.06.2019 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2019 в справі №909/230/19 - задоволити.
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.2019 в справі №909/230/19 - скасувати.
Заходи забезпечення позову, які вжиті Господарським судом Івано-Франківської області згідно з ухвалою від 15.04.2019 у справі №909/230/19 зберігають свою дію до набрання законної сили остаточного судового рішення в справі №909/230/19.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Калуська соляна компанія» з державного бюджету України 960,50 грн. судового збору, які сплачені за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя: С.М. Бойко
Судді: О.І. Матущак
Г.Г. Якімець
Повний текст постанови складено 19.07.2019.