79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" липня 2019 р. Справа №909/919/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дубник О.П.
суддів Зварич О.В.
Кравчук Н.М.
за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.
розглянув матеріали апеляційної скарги Державного підприємства (далі - ДП) “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” за № 350 від 08.04.2019 (вх. № 01-05/1391/19 від 15.04.2019)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2019 (повне рішення складено 11.03.2019, суддя Малєєва О.В.)
у справі № 909/919/18
за позовом: Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ
до відповідача: ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”, м. Івано-Франківськ
про стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства в розмірі 485 739, 99 грн.
за участю представників:
від прокуратури (в режимі відеоконференції): Літвінов Р.О. - прокурор військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону (службове посвідчення № 046431 від 29.03.2017р.)
від позивача (в режимі відеоконференції): Голубчак Н.В. - представник (довіреність № 02-12/760 від 16.04.2019 року);
від відповідача (в режимі відеоконференції): Олейняш М.І. - адвокат (довіреність №67 від 23.01.2019 року).
1.Розгляд справи.
Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.
Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису, згідно зі ст.ст. 197, 222 ГПК України.
2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Учасниками справи клопотань не заявлено.
Представником апелянта надіслано на адресу суду лист №88 вих. від 02.07.2019 року (вх. №01-04/4412/19 від 09.07.2019 року) з долученими доказами до матеріалів справи. Апелянтом не наведено доводів щодо неможливості отримання та подання таких доказів у суді першої інстанції до прийняття рішення. Нові докази, здобуті апелянтом після винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, долучені до матеріалів справи, однак залишаються без розгляду в силу положень ст.269 ГПК України. Крім того суд вже відмовляв в долучені даних доказів до матеріалів справи у судовому засіданні 13.06.2019 року, про що зазначено в протоколі судового засідання.
3. Короткий зміст позовних вимог.
3.1 Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах: Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, в розмірі 485 739,99 грн.
3.2 В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що Прикарпатський військовий лісгосп, який є структурним підрозділом відповідача, 25.04.2018 видав лісорубний квиток №8 на проведення рубки прорідження в кварталі 62, виділ 10 Майданського лісництва, на земельній ділянці площею 6,0 га. Проте такий вид рубки не був передбачений в переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів. Цим переліком заплановано проведення вибіркової санітарної рубки, a здійснення рубки проріджування у цьому кварталі було заборонено. Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Прикарпатським військовим лісгоспом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та винесено припис №160 від 07.08.2018 року про усунення порушень закону, а Прикарпатським військовим лісгоспом було анульовано лісорубний квиток №8 від 25.04.2018 року. На підставі неправомірно виданого дозвільного документа вирубано 175 дерев породи ясен та дуб, чим заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу у розмірі 485 739,99 грн.
Підставами для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави зазначає те, що відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 1 Лісового кодексу України ліси є об'єктами права власності Українського народу і за приписами ст.ст. 5, 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор заявив позов, оскільки Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області неналежно здійснювала захист інтересів держави і не подала позов. Позов подано з метою відшкодування до державного та місцевих бюджетів шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев.
4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
4.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2019 у справі № 909/919/18 позов задоволено. Стягнуто з ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” в користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, в розмірі 485 739, 99 грн шляхом перерахування на р/р 33110331009503, ідентифікаційний код 38026444, отримувач: УК у Тисменицькому районі, с. Марківці, МФО 836014899998, з таким розподілом: 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Марковецької сільської ради в сумі 242 870 грн, 20 відсотків до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету в сумі 97 148 грн, 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 145 721, 99 грн. Стягнуто з ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” на користь Військової прокуратури Західного регіону України 7 286, 10 грн сплаченого судового збору.
4.2. Судове рішення у справі мотивоване ст. 16, ч. 1 ст. 17, п.1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 54, ст. 63, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 5 ст. 86, ст. 90, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України (надалі - ЛК України), ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України), ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (надалі - Закон № 1697-VII), ст.ст. 5, 40, 47, 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року №1264-XII (надалі - Закон №1264-XII), п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів", п. 5 ч. 2 розділу П, ч.ч. 3, 6, 7 Положення "Про Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області", яке затверджене наказом Державної екологічної інспекції України №652 від 28.09.2017, п.п. 2, 4, 11, 19 Правил поліпшення якісного складу лісів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №724 і зроблено висновок, що відповідач видав лісорубний квиток на здійснення рубки прорідження, яка не передбачена матеріалами лісовпорядкування та обстежень і допустив рубку 175 дерев при відсутності законних підстав для її проведення, а тому така рубка дерев є незаконною, здійсненою внаслідок неправомірних дій та/або бездіяльності відповідача, на якого покладено обов'язок по збереженню не призначених для рубки дерев. Внаслідок наведених дій (бездіяльності) відповідача лісовому господарству завдана шкода в розмірі 485 739, 99 грн, а відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства.
Суд прийшов до висновку, що Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, як орган, що уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо законності вирубки, та подавати відповідні позови до суду, не здійснювала захист державних інтересів і не подавала відповідний позов до суду внаслідок відсутності коштів для сплати судового збору, а тому вказані обставини є винятковими і достатніми для звернення прокурора з позовом для того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними.
5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
5.1. ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що в порушення вимог ч. 4 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор не обгрунтував наявність підстав для представництва в суді прав та інтересів Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області вказавши, що остання неналежно здійснює захист інтересів держави, оскільки не звернулась до суду. Зазначає, що копія листа Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 02.10.2018 №02-19/1963, у якому остання звернулась до військового прокурора Івано-Франківського гарнізону з проханням звернутись до суду з позовом, долучена до матеріалів справи у судовому засіданні тільки 21.02.2019 року, а ні прокурором ні інспекцією не надано доказів дати його відправлення та отримання. Вважає, що прокурор протягом розгляду справи не намагався обгрунтувати порушення інтересів держави. Зазначає, що позапланова перевірка проведена з грубим порушенням процедури, передбаченої Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а Акт від 07.08.2018 № 192, за результатами проведеної перевірки, складений з порушеннями вищезазначених законів та без вказівки форми заходу. Зазначає, що протокол огляду місця події від 06.08.2018 року, складений у рамках кримінального провадження, викликає сумнів у достовірності, оскільки складений слідчим, який не має відповідного фаху у лісовій галузі та без участі спеціаліста, а до протоколу не долучено додатків у виді фотознімків. Вважає неналежним висновок судової інженерно-екологічної експертизи, та зазначає, що звертався до суду з клопотаннями про призначення експертизи у даній справі, які були відхилені. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
5.2. Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що порушення під час проведення перевірки відсутні, а протокол огляду місця події від 06.08.2018 року підписаний усіма присутніми, в тому числі й Представниками Прикарпатського військового лісгоспу. Стверджує, що Прикарпатським військовим лісгоспом підтверджуючих документів щодо законності видачі лісорубного квитка до суду не надано, а розпорядженням начальника Прикарпатського військового лісгоспу №198 від 16.05.2018 року визнано те, що лісорубний квиток на проведення проріджування виписаний помилково та накладено заборону на проведення рубки. Зазначає, що відсутність у позивача коштів на сплату судового збору та подання позову тягне за собою недоотримання державним та місцевими бюджетами коштів. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.06.2018 року (справа №910/8682/16).
5.3. Військова прокуратура Івано-Франківського гарнізону у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що позивачем позов до відповідача про стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства не подавався, що свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави.
6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” засноване на державній власності і діє як державне унітарне спеціалізоване лісогосподарське підприємство відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого наказом Міністра оборони України 12.09.2017 №474 (а.с. 22-41, т.1).
Прикарпатський військовий лісгосп (далі -Прикарпатський ВЛГ) є відокремленим підрозділом ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” (п. 1.3 Положення, затвердженого 01.09.2009) і є постійним лісокористувачем (а.с. 42-47, т.1).
З 06.08.2018 по 07.08.2018 Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області здійснила позаплановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території лісового фонду Прикарпатського ВЛГ ДП "Івано-Франківського військового ліспромкомбінату" щодо розгляду звернення жительки смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області - гр. ОСОБА_1 , що надійшло від Управління захисту економіки в Івано-Франківській області (лист від 20.07.2018 № 5539/39-108/01-2018), та згідно з погодженням Державної регуляторної служби України від 03.08.2018 № 7816. Позаплановий захід державного нагляду (контролю) проведено за участю: о/у УЗЕ в Івано-Франківській області ДЗЕ НП України - Лайоша К.В., слідчого відділу СУ ГУ НП в Івано-Франківській області - Круць В.Б. та прокурора Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону - Негрича Н.М. За результатом перевірки складено акт від 07.08.2018 № 192, в якому відображене виявлене порушення (а.с. 48-62, т.1) .
Прикарпатським ВЛГ було видано лісорубний квиток від 25.04.2018 № 8 (серія ІФ ЛРК № НОМЕР_1 ) на рубку прорідження, зокрема, у кварталі 62, виділ 10, Майданського лісництва, на земельній ділянці площею 6,0 га (а.с. 74-75, т.1). Підставою видачі цього лісорубного квитка вказано план проведення лісогосподарських робіт на 2018 рік. До рубки дозволено 46 м3 дров'яної деревини. Таксова вартість деревини - 347,00 грн.
Матеріалів лісовпорядкування та обстежень, які були підставою для видачі вказаного лісорубного квитка і передбачали проведення рубки прорідження, не представлено.
Відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року Львівської державної лісовпорядної експедиції ВО "Укрдержліспроект", а саме таксаційного опису відомостей поквартальних підсумків Майданського лісництва, на аркуші 61 Проекту організації та розвитку лісового господарства Прикарпатського ВЛГ у кварталі 62 Майданського лісництва, у виділі 10, передбачена вибіркова санітарна рубка.
В переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів Прикарпатського ВЛГ на П півріччя 2018 року по Майданському лісництву також передбачено санітарну вибіркову рубку (СВГ).
Відповідно до Журналу реєстрації виписаних лісорубних квитків будь-яких інших лісорубних квитків у 2018 році у кварталі 62 Майданського лісництва, у виділі 10, не видавалось.
Начальник Прикарпатського ВЛГ видав розпорядження від 16.05.2018 за № 198 про заборону проведення рубки проріджування та проведення обстеження даної ділянки лісопатологом для включення в перелік заходів (при необхідності) по покращенню санітарного стану лісу (а.с. 72, т.1).
Інспекція видала припис від 07.08.2018 №160 щодо усунення виявлених порушень(а.с. 67, т.1).
Відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №0940/1760/18 відмовлено в позові ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” до Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування даного припису (а.с. 173-176, т.1).
Начальник Прикарпатського ВЛГ виконав цей припис, про що повідомив листом від 15.08.2018 №318. Ним було анульовано вказаний лісорубний квиток у частині проведення рубки проріджування 2018 року у кварталі 62, виділ 10.
18.06.2018 було зареєстроване кримінальне провадження № 420180907800000650 за ч.2 ст. 364 КК України та внесено в ЄРДР.
Відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 у справі №0940/1646/18 за позовом заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" визнано протиправними дії ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" щодо видачі лісорубного квитка від 25.04.2018 №8 серії ІФ ЛРК№008752 (в частині проведення рубки проріджування на території лісового фонду кварталу 62, виділ 10) (а.с. 122-128, т.1).
Станом на 06.08.2018 у кварталі 62, виділ 10, на площі 6,0 га працівником Держекоінспекції в Івано-Франківської ( ОСОБА_2 ) у присутності працівників Прикарпатського ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) та працівників УЗЕ та ГУ НП в Івано-Франківській області (Лайоша К.В та ОСОБА_7 ) для протоколу огляду місця події, який склав слідчий відділу СУ ГУ НП в Івано-Франківській області, було обліковано 175 пнів зрубаних сироростучих та сухостійних дерев ясеня та дуба звичайного, на кореневих лапах яких наявне відпускне тавро із зеленою фарбою. Дані дерева за зовнішніми ознаками виявлених пнів (забарвлення зрізів пнів, а також наявність тирси та залишків гілок крон з сухим листям) зрубані орієнтовно у літній період 2018 року. Деревина біля пнів та на лісосіці була відсутня (а.с. 80-85, т.1).
Складено відомість обліку пнів зрубаних дерев, де відображено таке: незаконна рубка 132 сироростучих дерев різних порід та 43 сухостійних дерева різних порід.
Згідно з розрахунком розміру шкоди, що проведений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 за №665, розмір шкоди визначено в сумі 485 739, 99 грн. Даний розмір шкоди підтверджений висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 19.1.2018 №385/18-28.
7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.
Як вбачається з позовної заяви, позов прокурором подано в інтересах держави з зазначенням органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах: Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області. У позовній заяві вказано, що прокурор заявив позов, оскільки Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області неналежно здійснювала захист інтересів держави і не подала позов. Позов подано з метою відшкодування до державного та місцевих бюджетів шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев.
Згідно з ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Таким законом є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (надалі - Закон № 1697-VII).
Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абз.1-3 ч.4 ст. 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Наведені міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону № 1697-VII.
Таким чином, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
За змістом ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Відповідно до п. 5 ч. 2 розділу П положення "Про Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області", яке затверджене наказом Державної екологічної інспекції України №652 від 28.09.2017, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо законності вирубки.
Згідно ч. 3, 6, 7 розділу П даного Положення Інспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування); розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області є уповноваженим органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зокрема щодо законності вирубки дерев, а тому є також належним позивачем у справі.
Згідно листа від 02.10.2018 №02-19/1963 Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області звернулась до військового прокурора Івано-Франківського гарнізону з проханням звернутись до суду для стягнення вказаної шкоди в зв'язку з відсутністю у неї коштів на сплату судового збору (а.с. 70-71, т.1). Такий лист був отриманий військовим прокурором Івано-Франківського гарнізону 09.10.2018 року, що підтверджується відміткою штампу на ньому, тобто ще до подання позову (18.10.2018 року).
Таким чином, Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області як орган, що уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо законності вирубки, та подавати відповідні позови до суду, не здійснювала захист державних інтересів і не подавала відповідний позов до суду внаслідок відсутності коштів для сплати судового збору, звернулась з листом щодо подання такого позову прокуратурою, а тому прокурором належним чином обгрунтовані підстави для представництва інтересів держави у даній справі.
Апелянт зазначає, що копія листа Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 02.10.2018 №02-19/1963 у якому остання звернулась до військового прокурора Івано-Франківського гарнізону з проханням звернутись до суду долучена до матеріалів справи у судовому засіданні тільки 21.02.2019 року, а ні прокурором ні інспекцією не надано доказів дати його відправлення та отримання. Такі доводи апелянта є безпідставними. Оскільки такий лист був долучений при поданні позову як додаток до позовної заяви, а дата отримання прокуратурою підтверджується відповідною відмітною на листі.
Частиною 1 статті 69 Закону №1264-XII встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті1166 ЦК України).
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Частиною 2 статті 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Відповідно до п. 5 ст. 54 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Згідно з ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів", підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов'язані забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.
За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно зі статтею 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Таким чином відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 ЛК України, cпеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
В порушення наведених вимог відповідач видав лісорубний квиток від 25.04.2018 № 8 (серія ІФ ЛРК № 008752) на здійснення рубки прорідження, яка не передбачена матеріалами лісовпорядкування та обстежень, та допустив рубку 175 дерев при відсутності законних підстав для її проведення. Така рубка здійснена внаслідок неправомірних дій відповідача, на якого покладено обов'язок по збереженню не призначених для рубки дерев.
Наведене підтверджується актом від 07.08.2018 № 192 Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області складеним за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території лісового фонду Прикарпатського ВЛГ ДП "Івано-Франківського військового ліспромкомбінату", приписом від 07.08.2018 №160 щодо усунення виявлених порушень, протоколом огляду місця події від 06.08.2018 року.
Апелянт зазначає, що протокол огляду місця події від 06.08.2018 року, складений у рамках кримінального провадження, викликає сумнів у достовірності, оскільки складений слідчим, який не має відповідного фаху у лісовій галузі та без участі спеціаліста, а до протоколу не долучено додатків у виді фотознімків. Однак такий протокол був складений за участі працівника Держекоінспекції в Івано-Франківської ( ОСОБА_2 ) у присутності працівників Прикарпатського ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) та працівників УЗЕ та ГУ НП в Івано-Франківській області ( ОСОБА_8 ) що підтверджено відповідними підписами, а наведені доводи не спростовують достовірності відповідного доказу.
Таким чином, внаслідок наведених дій (бездіяльності) відповідача лісовому господарству завдана шкода в розмірі 485 739, 99 грн., яка підтверджена розрахунком, проведеним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 за №665, долученим до акту перевірки, та висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 19.1.2018 №385/18-28.
Доводи апелянта про те, що 44 дерева все рівно підлягали вирубці, а від так, розмір шкоди визначено не вірно, безпідставні в силу відсутності відповідного дозволу на це (матеріали справи не містять інших лісорубних квитків, окрім доказів анулювання лісорубного квитка № 8 від 25.04.2018 серії ІФ ЛРК № 008752).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав апеляційним судом не встановлено.
Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
8. Судові витрати.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2019 у цій справі без змін.
2. Судові витрати покласти на ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.07.2019р.
Головуючий суддя Дубник О.П.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Кравчук Н.М.