Ухвала
Іменем України
22 липня 2019 р.
м. Київ
Справа № 161/3470/18
Провадження № 51-3594 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 , на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився у місті Керч Автономної Республіки Крим, неодруженого, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 14 листопада 2017 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 ст. 76 КК України звільненого від призначеного покарання з випробуванням та встановленням трирічного іспитового строку.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року ОСОБА_5 засуджено:
- за ч. 2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,
- за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обвинуваченому визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Згідно з ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року, та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишено попередній у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 визначено обчислювати з 06 лютого 2018 року, тобто з моменту його затримання. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року ОСОБА_5 01 лютого 2018 року, близько 13 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «АТБ маркет», що на пр-ті Соборності, 11 у м. Луцьку, діючи умисно, повторно, таємно викрав з полиць напівавтоматичний вимірювач артеріального тиску марки «Gamma Semi Plus», вартість якого відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 48 від 13 лютого 2018 року становить 734 грн., та два аерозольні антиперспіранти марки «Rexona», вартість яких згідно з висновком товарознавчої експертизи № 48 від 13 лютого 2018 року становить 63 грн. 34 коп., чим завдав ТОВ «АТБ маркет» майнову шкоду на загальну суму 797 грн. 34 коп..
Крім того, він 04 лютого 2018 року, близько 17 год. 30 хв., перебуваючи у відділі горілчаних виробів в приміщенні супермаркету «Наш Край», що на вул. Ковельській, 40, у м. Луцьку, діючи умисно, повторно, таємно викрав із полиці алкогольний напій віскі марки «Clontaft 3*0.2 л Трініті», чим спричинив ТзОВ «Арго-Р» майнову шкоду на суму 711 грн. 44 коп.
Він же, 06 лютого 2018 року, близько 12 год. 27 хв., перебуваючи у відділі горілчаних виробів в приміщенні супермаркету «Наш Край», що належить ТзОВ «Арго-Р», розташованому на вул. Ковельській, 40, в м. Луцьку, діючи умисно повторно, таємно намагався викрасти із верхньої полиці лікер марки «Baileys», ємкістю 0,5 л, вартістю 314 грн. 14 коп., не оплативши товар, однак, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, його не закінчив з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони магазину.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року змінено в частині призначеного ОСОБА_5 покарання, а саме зменшено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 КК України - до 6 місяців арешту. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді 1 року позбавлення волі. Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покаранням за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року, та визначено остаточне покарання у виді 4 років і 3 місяців позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній захисник ОСОБА_4 посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості правопорушення та особі засудженого, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду змінити і призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Зокрема, вважає, що незастосування ст. 75 КК України до ОСОБА_5 призвело до суворості призначеного йому покарання. Необхідним і достатнім для виправлення засудженого вважає призначення йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15 КК України - 6 місяців арешту, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вбачає доцільним призначити сукупне покарання у виді 1 року позбавлення волі. Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків вбачає доцільним до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року, та визначити остаточне покарання у виді 4 років і 3 місяців позбавлення волі. А також на підставі ст. 75 КК України вбачає доцільним звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Мотиви суду
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кримінально-правова оцінка його діяння за ч. 2 ст. 185, ч. 2. ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Стосовно доводів захисника про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання та суворості призначеного йому покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Згідно зі статтями 50, 65 ККУкраїни особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також визначити можливість виправлення засудженого без відбування покарання з застосуванням положень ст. 75 КК України.
Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_5 покарання, а також можливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням, ґрунтується на наведених вимогах закону.
Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, обираючи ОСОБА_5 покарання, суди належним чином врахували ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно з положеннями ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості; щире каяття, активне сприяння органам досудового розслідування, частково відшкодовані збитки потерпілим, дані про особу винного, який раніше судимий та вчинив злочини під час іспитового строку, незначну суму викраденого майна.
Апеляційний суд Волинської області при перегляді справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 повною мірою врахувавши вказані обставини, пом'якшив засудженому покарання та призначив за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді 1 року позбавлення волі (мінімальний розмір покарання, передбачений санкцією); за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту; застосовуючи ст.70 КК України до засудженого було застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, що свідчить про враховані судом пом'якшуючі обставини. За ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком апеляційний суд приєднав лише три місяці позбавлення волі, визначивши остаточне покарання у виді 4 років і 3 місяців позбавлення волі.
Разом із тим, зваживши на всі обставини справи, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника засудженого щодо можливості застосування до ОСОБА_5 положень ст. 75 КК України, та прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише з призначенням йому реального покарання у виді позбавлення волі, й підстави для застосування положень ст. 75 КК України відсутні.
Колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано встановила, що призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 ККУкраїни, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Аналогічні доводи захисник наводить і в касаційній скарзі.
Підстав вважати, що незастосування судами до засудженого положень ст. 75 КК України призвело до призначення явно несправедливого покарання через суворість, колегія суддів касаційного суду не убачає. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі захисника.
Крім цього, з системного аналізу норм кримінального закону випливає, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 ККУкраїни.
Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч. 3 ст. 78 ККУкраїни, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 ККУкраїни про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 ККУкраїни. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника та копій судових рішень не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3