Ухвала
03 червня 2019 року
м. Київ
справа № 601/1929/13-к
провадження № 51-9380ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в межах кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Встановлені обставини
За вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 липня
2018 року ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК
до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Стягнуто із ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 150 000 грн на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційні скарги
обвинуваченого, прокурора і представника потерпілих залишено без задоволення,
а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 - без змін.
Суть питання
У касаційній скарзі засуджений зазначає про незаконність рішень місцевого й апеляційного судів через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому просить скасувати ці судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням, вказуючи на недотримання місцевим судом норм матеріального і процесуального права, засуджений у касаційній скарзі
не навів обгрунтування незаконності вироку цього суду з наведених підстав,
не вказав, у чому полягають такі порушення, як вони вплинули на законність та обгрунтованість постановленого судового рішення, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вироку місцевого суду відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК із огляду на положення статей 370, 374, 412 і 413 цього Кодексу в їх взаємозв'язку.
Висуваючи прохання про скасування вироку місцевого суду, засуджений у касаційній скарзі не наводить доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо допустимості усіх доказів, покладених в основу цього судового рішення, із зазначенням того, які конкретно норми процесуального закону було порушено цим судом.
Касаційна скарга не містить доводів на обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду та допущених, на думку засудженого, цим судом порушень норм матеріального і процесуального права.
У касаційній скарзі відсутні доводи щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційної скарги обвинуваченого, з посиланням на конкретні положення норм процесуального і матеріального права.
Натомість засуджений вказує на однобічність і неповноту судового розгляду та фактично просить дати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку ніж місцевий та апеляційний суди, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.
Крім того, засуджений не зазначає, чи були заявлені стороною захисту в апеляційному суді клопотання, які всупереч ч. 3 ст. 404 КПК цей суд безпідставно
не задовольнив,а також, які конкретно доводи його апеляційної скарги в порушення ст. 419 цього Кодексу суд апеляційної інстанції не дослідив,
не перевірив та не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
Відсутність у касаційній скарзі згаданих обґрунтувань та недотримання положень ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 липня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року щодо нього залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3