Ухвала
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 752/17687/15-ц
провадження № 61-12874 ск 19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2018 року
та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
та збитків,
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала,
не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку
на касаційне оскарження вказаних судових рішень. Заявник зазначає,
що пропуск цього строку був зумовлений тим, що постанову апеляційного суду було отримано лише 30 травня 2019 року, однак доказів на підтвердження даної обставини не надає. Доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення касаційна скарга та додані матеріали не містять.
Наведені заявником причини, що призвели до пропуску строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними, оскільки не підтверджені належними доказами.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження
не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією
із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення,
що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, на підставі частини третьої статті 393 ЦПК України касаційну скаргу слід залишити без руху, оскільки заявником не надано належних доказів на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2018 року
та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без руху і надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова