Постанова
Іменем України
18 липня 2019 року
м. Київ
справа № 461/7153/16-ц
провадження № 61-27902св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: Львівська міська рада, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області,
треті особи: Головне управління Національної поліції України у Львівській області, Міністерство внутрішніх справ України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року в складі судді Стрельбицького В. В. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2017 року в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, треті особи: Головне управління Національної поліції України у Львівській області, Міністерство внутрішніх справ України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що він є пенсіонером МВС з січня 2009 року, статус інваліда війни - ветерана війни отримав з 12 січня 2009 року. На квартирному обліку у Львівській міській раді перебуває з 25 січня 2006 року за № 21633, у списку для позачергового надання житла - з 12 березня 2009 року за № 1511 (інвалід війни 3 групи), у списку для першочергового надання житла - з 13 березня 2015 року за № 6468 (багатодітна сім'я).
На неодноразові звернення до відповідних органів протягом 2010-2016 років відповідачі письмово повідомляли, що поліпшення його житлових умов можливе при виділенні додаткових коштів з бюджету.
Вважав, що бездіяльність відповідачів щодо незабезпечення його та членів його сім'ї житлом є протиправною, такою, що порушує положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 46 ЖК Української РСР.
ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, у якій просить визнати протиправною бездіяльність ГУ МВС України у Львівській області та Львівської міської ради, яка полягає у незабезпеченні його житлом у строк, що передбачений пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» та зобов'язати Львівську міську раду у встановленому чинним законодавством порядку вирішити питання щодо забезпечення його та членів його сім'ї позачергово благоустроєним житлом, яке за розміром і санітарними умовами відповідає статтям 48, 50 ЖК Української РСР відповідно до положень пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» з урахуванням переважного права на одержання житла як особи, що має статус інваліда 3 групи - ветерана війни і перебуває в списках Львівської міської ради на позачергове поліпшення житлових умов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яка полягає у незабезпеченні ОСОБА_1 житлом у строк, передбачений пунктом 18 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язано Львівську міську раду повторно розглянути питання щодо забезпечення ОСОБА_1 та членів його сім'ї позачергово благоустроєним житлом, яке за розміром і санітарними умовами відповідає статтям 48, 50 ЖК Української РСР відповідно до вимог пункту 18 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».
У решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивач неодноразово звертався до відповідачів щодо поліпшення його житлових умов, однак ГУ МВС України у Львівській області належним чином не відреагувало, обмежились лише письмовими відписками. Львівська міська рада в межах наданих їй повноважень вживала заходів для вирішення питання щодо поліпшення житлових умов позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить ухвалені в справі судові рішення в частині відмови у визнанні протиправною бездіяльності Львівської міської ради скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що на квартирному обліку у Львівській міській раді позивач перебуває з 25 січня 2006 року за № 21633, у списку для позачергового надання житла - з 12 березня 2009 року за № 1511 (інвалід війни 3 групи), у списку для першочергового надання житла - з 13 березня 2015 року за № 6468 (багатодітна сім'я).
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Львівська міська рада не здійснила належного контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1, замовником якого було Львівське міське управління МВС України у Львівській області, дозвіл на будівництво виданий 14 лютого 2008 року за № 35-08.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» він користується спеціальною пільгою на отримання житла. Ця норма зобов'язує орган, який здійснює забезпечення житловою площею, забезпечити житлом інваліда війни протягом двох років з дня взяття його на квартирний облік.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу 04 червня 2019 року передано судді Петрову Є. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 є пенсіонером МВС з січня 2009 року, статус інваліда війни - ветерана війни отримав з 12 січня 2009 року та має на утриманні багатодітну сім'ю.
Згідно з довідкою від 25 лютого 2016 року № 2501/32, виданою Управлінням житлового господарства Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, ОСОБА_1 перебуває квартирному обліку з 08 вересня 2006 року за № 21633, у списку для першочергового надання житла - з 13 березня 2015 року за № 6468 як багатодітна сім'я, у списку для позачергового надання житла - з 12 березня 2009 року за № 1511 як інвалід війни 3 групи.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідачів з питанням щодо поліпшення його житлових умов, однак ГУ МВС України у Львівській області належним чином не відреагувало, обмежились лише письмовими відписками.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інваліди війни та прирівняні до них особи, які потребують поліпшення житлових умов, позачергово забезпечуються житлом, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а інваліди I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
Згідно зі статтею 46 ЖК Української РСР поза чергою жиле приміщення надається, зокрема інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення. Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.
Відповідно до статті 5 ЖК Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Міністерство внутрішніх справ України відповідно до покладених на нього завдань вживає відповідно до законодавства заходів щодо забезпечення правового і соціального захисту осіб рядового і начальницького складу працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців та працівників внутрішніх військ МВС України, пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, членів їх сімей, розробляє пропозиції з цих питань і вносить їх на розгляд відповідних органів (підпункт 67 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 383/2011 року).
Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів (частина перша статті 9 ЖК Української РСР).
На підставі аналізу наявних у справі доказів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що право позивача на позачергове одержання житла було порушено внаслідок протиправної бездіяльності ГУ МВС України у Львівській області й це право підлягає захисту.
Суд правильно задовольнив позов в частині визнання протиправною бездіяльності ГУ МВС України у Львівській області щодо незабезпечення позивача житлом та зобов'язання Львівської міської ради повторно розглянути питання щодо забезпечення позивача та членів його сім'ї позачергово благоустроєним житлом.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо бездіяльності Львівської міської ради є безпідставними, оскільки Львівська міська рада в межах наданих їй повноважень вживала заходів для вирішення питання щодо поліпшення житлових умов позивача, зокрема була створена комісія для розгляду звернень позивача та інших громадян з питань отримання ними житла, проводились засідання комісії з цього питання, Львівський міський голова звертався до Міністра внутрішніх справ України з приводу погодження передачі земельної ділянки на АДРЕСА_1 до ГУ НП у Львівській області та передачі квартир Львівській міській раді, погоджувалось питання місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, затвердження відведення земельної ділянки.
Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Сердюк