Ухвала від 22.07.2019 по справі 826/19159/16

УХВАЛА

22 липня 2019 року

Київ

справа №826/19159/16

провадження №К/9901/12552/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Н.В. Коваленко, перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Касаційна скарга разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, яку викладено на російській мові, 03 травня 2019 року надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 24 квітня 2019 року.

У клопотанні ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору, вказуючи на те, що судовий збір, який слід сплатити при зверненні з цією касаційною скаргою, перевищує 5% його річного доходу за попередній календарний рік. На підтвердження цього додає відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків.

Нормами статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов якщо, зокрема розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Встановлено, що розмір судового збору, який слід сплатити за звернення з цією касаційною скаргою, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 та звільнення його від сплати судового збору.

Ухвалою від 17 травня 2019 року Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 , оскільки її було подано з порушенням вимог чинного законодавства. Так, касаційну скаргу, в порушення норм частини першої статті 10 Конституції України, частини першої статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України викладено на російській мові. Надав строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення цього недоліку шляхом направлення касаційної скарги, викладеної українською мовою.

Копію ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржник отримав 25 травня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимоги ухвали від ОСОБА_1 надійшов лист, в якому вказує, що вимога ухвали про звернення з касаційною скаргою, викладеною українською мовою, є незаконною, оскільки чинним законодавством це не встановлено.

Доводи скаржника спростовуються наступним.

Положеннями частини першої статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Нормами частини першої статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який набрав чинності 16 липня 2019 року, встановлено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Враховуючи, що вимога ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху не виконана у встановлений судом строк, касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до частини другої статті 332 та частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Коваленко

Попередній документ
83175582
Наступний документ
83175584
Інформація про рішення:
№ рішення: 83175583
№ справи: 826/19159/16
Дата рішення: 22.07.2019
Дата публікації: 23.07.2019
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки