22 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5853/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року (головуючий суддя Мірінович У.А., м. Тернопіль, повний текст складено 12.03.2019) по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області в якому просила зобов'язати відповідача видати ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) за адресою: АДРЕСА_1 із платою за таку ліцензію встановленою для сіл та селищ, які не знаходяться в межах міст, терміном дії із 12.12.208 до 12.12.2019, скасувавши ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на території міст, від 19.12.2018 реєстраційний № 19210308201800929.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року позов задоволено, зобов'язано Головне управління ДФС у Тернопільській області внести з 19 грудня 2018 року зміни у Ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями у тому числі сидром та перрі (без додання спирту) реєстраційний №19210308201800929 терміном дії з 19 грудня 2018 року до 19 грудня 2019 року, виданої ОСОБА_1 в частині місця здійснення торгівлі, а саме: замість « АДРЕСА_1 , магазин - кафетерій», зазначити - « АДРЕСА_1 , магазин - кафетерій».
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку та просило скасувати його та винести постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п. 4 підрозділу 2, розділу II Наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року №547 «Про затвердження Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги)» (далі -Наказ №547), для реєстрації РРО суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу:
1. заяву про реєстрацію РРО за формою N 1-РРО;
2. копію документа, що підтверджує факт купівлі або безоплатного отримання РРО у власність, іншого документа, що підтверджує право власності або користування РРО;
3. копію документа на право власності або іншого документа, що дає право на розміщення господарської одиниці, де буде використовуватися РРО;
4. копію паспорта (формуляра) РРО та копію паспорта модема (у разі застосування зовнішнього модема);
5. копію договору суб'єкта господарювання з ЦСО про технічне обслуговування та ремонт РРО.
Для реєстрації РРО ОСОБА_1 було подано копію договору операційної оренди об'єкта нерухомості №136/17 від 14.11.2017, де об'єктом договору виступає приміщення загальною площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 10 підрозділу 2, розділу II Наказу №547, у разі відсутності підстав для відмови в реєстрації РРО посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня надходження документів приймає рішення про можливість реєстрації РРО, формує та резервує фіскальний номер РРО в інформаційній системі ДФС та видає суб'єкту господарювання довідку про резервування фіскального номера РРО за формою N2-РРО.
Відповідно до довідки про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій ФОП ОСОБА_1 , адресою господарської одиниці зазначено АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1 розділу II Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку опломбування реєстраторів розрахункових операцій», введення РРО та зовнішніх модемів в експлуатацію, їх технічне обслуговування та ремонт здійснюються ЦСО виключно на підставі договорів про технічне обслуговування та ремонт РРО, укладених із суб'єктами господарювання. Виконання зазначених робіт іншими особами або ЦСО без укладення із суб'єктами господарювання відповідних договорів забороняється.
В акті про введення реєстратора в експлуатацію №167 від 06.12.2017, центр сервісного обслуговування ТзОв «Надзбруччя - Сервіс» виконав роботи з експлуатації реєстратора розрахункових операцій, який належить ОСОБА_1 і перебуває за адресою: Магазин АДРЕСА_1 .
Згідно п. 7 розділу II Наказу, після опломбування ЦСО видає (або додає) суб'єкту господарювання довідку про опломбування РРО за формою N1-ЦСО. Копію довідки про опломбування, виданої ЦСО, суб'єкт господарювання повинен подати до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО.
ОСОБА_1 було видано довідку про опломбування реєстратора розрахункових операцій №734 від 06.12.2017, у якій адресою господарської одиниці теж вказано АДРЕСА_1 (копія довідки №734 додається).
Окрім того, варто зазначити, що в інформаційній системі «Податковий Блок» підсистемі «Ліцензій на алкоголь, спирт і тютюн» при заповненні заяви щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями та тютюновими виробами ФОП ОСОБА_1 в графі №9 «Адреса місця торгівлі» система формує адресу: АДРЕСА_1 , магазин-кафетерій, що ідентична до адреси, зазначеної в договорі операційної оренди об'єкта нерухомості №136/17 від 14 листопада 2017 року.
Отже, враховуючи відомості у документах, що надавались для реєстрації РРО та інформації з ІС «Податковий Блок» підсистеми «Ліцензії на алкоголь, спирт і тютюн», можна зробити висновок про правильність дій податкового органу щодо видачі ліцензії за адресою здійснення торгівлі: АДРЕСА_1 .
У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернулась до контролюючого органу із заявою про одержання, зокрема ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додання спирту), в якій зазначила адресу місця торгівлі: АДРЕСА_1 . За результатами розгляду заяви відповідач видав розпорядження № 1005-р від 03.12.2018 про відмову у видачі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з підстав невідповідності розміру плати за ліцензію територіальному розташуванню населеного пункту та з урахуванням того, що згідно з даними ІС «Податковий блок» с. Лісники знаходиться в межах території м. Бережани та вказаний у заяві ЕККА зареєстрований за кодом ДПІ 1921 (Бучацька ОДПІ ГУ ДФС (м. Бережани). Після отримання зазначеного розпорядження, позивач повторно звернулась до контролюючого органу із заявою, зокрема на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додання спирту), в яких самостійно зазначила виправлену адресу місця торгівлі - АДРЕСА_1. На підставі чого, позивачу було видано ліцензію № 19210308201800929 від 19.12.2018 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додання спирту), місце здійснення торгівлі зазначено: АДРЕСА_1 , магазин - кафетерій.
Розглядаючи спір су першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до пункту 23 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 493 (далі - Тимчасовий порядок № 493) роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Пунктом 25 Тимчасового порядку № 493 визначено, що форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається, зокрема місце торгівлі.
Згідно ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, - 500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі. Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без додання спирту) становить 780 гривень на кожне місце торгівлі незалежно від його територіального розташування.
Судом першої інстанції з'ясовано, що згідно довідки від 29.11.2018 № 2439/03-12, рішенням виконкому Тернопільської обласної Ради депутатів трудящих № 722 від 29.08.1959 села Лісники і Рай Бережанського району передані у підпорядкування Бережанської міської ради, із ліквідацією сільських рад. Рішенням тридцятої сесії п'ятого скликання Бережанської міської ради № 1036 від 30.04.2010 «Про впорядкування назв вулиць», внесено зміни (поправку) щодо розмежування м. Бережани та АДРЕСА_1, а саме: від початку до № 105 та № 106 м. Бережани, а від № 107 та № 108 до кінця с. Лісники. Відповідно до Державного класифікатора об'єктів адміністративно - територіального устрою України Бережанській міській раді підпорядковані місто Бережани, село Лісники та село Рай, про що свідчить довідка від 14.12.2018 № 2574/0308.
Також суд вірно врахував, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
На підставі зазначеного, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року по справі № 500/2802/18- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.М. Судова-Хомюк
повний текст складено 22.07.2019