0527 № 2-а-2108/11
02.06.2011 Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Міросєді А. І. ,
при секретарі Ульянцевій С.А.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача --
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області «про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум», -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області, про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він маючи статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, при встановленні 3 групи інвалідності з 03.07.2006 року, отримав одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 189 грн. 60 коп. 09.08.2006 року. При виплаті одноразової компенсації як інваліду 3 групи, відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 836). З 19.06.2009 року йому встановлено ІІ групу інвалідності та отримав одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 94 грн. 80 коп. 18.01.2011 року. Розмір різниці у компенсаціях, при виплати за ІІ групу інвалідності, повинен бути: 941x15 = 14115 грн. З урахуванням виплаченої суми, недоплата за 2009 рік склала: 14115 - 94,80 = 14020 грн. 20 коп. Просив визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача недоотриману одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, при встановленні 2 групи інвалідності, у розмірі 14020 грн. 20 коп., відповідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача вимоги позивача не визнала і у судове засідання надала письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, мав 3 групу інвалідності, а з 2009 року має 2 групу інвалідності. Всі виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачем проводилися в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, які є у справі, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії (а.с. 4), з 03 липня 2006 року мав 3 групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 30).
З 18 червня 2009 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності, пов'язану з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 29).
Згідно заперечень відповідача, позивачу було сплачено 18 січня 2011 року 94 грн. 80 коп. різниці між компенсаціями при встановленні 2 групи інвалідності (а.с. 9).
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що одноразову компенсацію учасникам ЛНА на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується: інвалідам 3 групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції - є нормами прямої дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Відповідно ст. 22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.
Позов в частині вимоги позивача до відповідача стягнути недоплачену суму одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, при виплаті різниці у компенсаціях між 3 та 2 групами інвалідності, у розмірі 14020 грн. 20 коп., відповідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підлягає частковому задоволенню.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» змін до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не вносилося.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установити з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні на місяць.
Таким чином, сума одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, при виплаті позивачу різниці у компенсаціях між III та II групами інвалідності (15 мінімальних заробітних плат) повинна складати 9375 грн. коп. (625 грн. х 15).
З урахуванням сплачених 18 січня 2011 року 94 грн. 80 коп. різниці між компенсаціями при встановленні 2 групи інвалідності, недоплачена сума одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю при, виплаті різниці у компенсаціях між III та II групами інвалідності, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», складає 9280 грн. 20 коп. (9375 грн. - 94 грн. 80 коп.).
При розгляді даної категорії спору судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», була прийнята всупереч вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання представника відповідача на цю постанову судом не приймається та оцінка правовідносин щодо виплати одноразової компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинна здійснюватися на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати на 2009 рік, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 94 КАС України суд вважає, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області «про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум» задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 сума одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю при, виплаті різниці у компенсаціях між III та II групами інвалідності, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області (ЄДРПОУ 03197428) на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю при, виплаті різниці у компенсаціях між III та II групами інвалідності, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 9280 грн. 20 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Звільнити позивача від сплати судового збору.
Текст постанови виготовлений 02 червня 2011 року.
Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, з направленням копії апеляційної скарги до апеляційної інстанції.
Суддя