19 липня 2019 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,
за участю:
особи, яка притягнута до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 4 червня 2019 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,працюючого на посаді пакувальника ТОВ «АЕРОК», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 12 березня 2019 року об 11 годині в м. Корсунь-Шевченківський Корсунь-Шевченківського району Черкаської області по вул. Шевченка керував автомобілем марки «ВАЗ 2106» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що 12 березня 2019 року він керував вказаним автомобілем на вул. Шевченка в м. Корсунь-Шевченківський та був зупинений працівниками поліції, але чому останні вирішили, що він перебуваю в стані алкогольного сп'яніння, апелянту невідомо. Як вказує апелянт, він пояснив працівникам поліції, що вживав невелику кількість спиртного, але не на момент події, а в 17 годин 11 березня 2019 року, тобто, напередодні, і тому не може перебувати в стані алкогольного сп'яніння. Працівники поліції запропонували проїхати до медичного закладу для проведення освідування. Він не відмовлявся від проходження освідування, однак, вказав на той факт, що в автомобілі в якості пасажирів перебували дружина та малолітні діти 2-х та 6 років, а на вулиці температура нижче 0 градусів, і тому він не міг покинути в автомобілі дружину і дітей. Працівники поліції не зважали на такі обставини і розцінили це як відмову від проходження освідування.
Також апелянт посилається на те, що в постанові суду в резолютивній частині не вказано, що позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік є додатковою мірою мого покарання. Ця міра покарання може бути як основною так і додатковою. В постанові суду ця міра покарання є основною, а тому, на думку апелянта, він не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності двічі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування постанови місцевого суду, як і не знаходить підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 , суд послався на дані, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому викладені обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, письмові пояснення ОСОБА_1 , наявні у матеріалах справи (ас. 15-16).
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , 12 березня 2019 року об 11 годині в м. Корсунь-Шевченківський Корсунь-Шевченківського району Черкаської області по вул. Шевченка водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2106» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 2).
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими на місці зупинки, 11 березня 2019 року у вечірній час він випив пляшку пива і близько 100 грам горілки. 12 березня 2019 року він прямував на власному автомобілі в м. Корсунь-Шевченківський та був зупинений поліцією за порушення ПДР України. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків (ас. 5).
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Відповідно до вказаних нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп'яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що не поїхав до медичного закладу, оскільки в автомобілі перебували його дружина та діти, і вони прямували по справах. Про те, що він відмовився від проходження огляду, є його помилкою. Свідки поді бачили, що він ( ОСОБА_1 ) перебував в адекватному стані, але відмовився від проходження огляду з особистих причин в присутності свідків.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, передбачена адміністративна відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, сукупністю наявних та досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_1 порушено п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він о 17 годині 11 березня 2019 року вживав невелику кількість алкогольних напоїв і на момент події не міг перебувати в стані алкогольного сп'яніння, а відмова пов'язана з певними обставинами, які виникли безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу, не ґрунтуються на даних, які наявні в матеріалах справи та спростовуються первинними поясненнями ОСОБА_1 , який без будь-яких застережень зазначив про відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що в постанові суду в резолютивній частині не вказано, що позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік є додатковою мірою покарання, тобто, вона є основною, а тому він не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності двічі, є необґрунтованими, оскільки санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено тільки адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, постанова місцевого суду є законною, вмотивованою, обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Постанову Обухівського районного суду Київської області від 4 червня 2019, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва