Справа №757/38893/18-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/6995/2019
18 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування шкоди,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року позовну заяву було залишено без руху, а ухвалою від 04 грудня 2018 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ст.185 ЦПК України у зв'язку із неусуненням вказаних судом недоліків позову.
Не погодившись з наведеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати через порушення норм процесуального права та направити справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Скаргу мотивувала тим, що на виконання вимог ухвали судді від 14.08.2018 року у встановлений в ухвалі строк подала клопотання про витребування доказів з додатками та зазначила, що у прохальній частині поданої позовної заяви просила саме пропорційного стягнення коштів з відповідачів. Натомість суд в порушення вимог закону зробив висновок про неусунення позивачем недоліків, а саме про те, що позивач в позовній заяві не зазначила переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; не зазначила доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); не зазначила наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не зазначила попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Вважає ухвалу суду від 04.12.2018 року про повернення позову незаконною. Твердження суду про те, що вона не долучила до позовної заяви її копії та копії всіх документів відповідно до кількості сторін у справі, не ґрунтуються на вимогах закону, а саме на ст. 177 ЦПК України. Крім того вимога про необхідність сплати судового збору у справах про відшкодування шкоди завданої прийняттям незаконних рішень є необґрунтованою. Вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а ухвала суду не ґрунтується на всіх матеріалах справи, судом не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи. За таких умов вважає ухвалу суду від 04.12.2018 року такою, що позбавляє її права у захисті своїх порушених прав, оскільки недоліки зазначені судом були усунуті.
Згідно положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав:
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14.08.2018 року позовну заяву було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст.ст. 175 і 177 ЦПК України.
17.08.2018 року позивач на виконання вимог суду подала новий варіант позовної заяви з уточненнями позовних вимог, в якій зазначила про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, зазначила щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів таких письмових або електронних доказів при цьому подала клопотання про витребування доказів на які посилається в своєму позові.
04.12.2018 року, посилаючись на неусунення позивачем частини зазначених в ухвалі від 14.08.2018 року недоліків позовної заяви, крім іншого не долученя до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, суд першої інстанції позовну заяву визнав неподаною та повернув позивачу. Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб. Але приписи ч.2 ст. 177 ЦПК України встановлені обмеження щодо подання копій документів на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на дану норму закону увагу не звернув і зробив передчасний висновок про необхідність подання позивачу таких копій.
З положень ч.5 ст.175 ЦПК України вбачається, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Обов'язку надання таких доказів при подачі позову законодавець на позивача не покладав. Позивач в у своєму позові навела усі докази щодо предмета спору, що наявні у неї, та вказала про неможливість отримання нею інших доказів від відповідача, при цьому подала письмове клопотання про витребування доказів у відповідача, про які вказував суд. За таких умов висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання позову неподаним з цього приводу не відповідають вимогам закону. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу й на ту обставину, що закон вимагає від позивача зазначити свої вимоги, вказати, до кого він їх висуває, навести обґрунтування для таких вимог, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.
Згідно ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На підставі наведеного, враховуючи порушення процесуального закону, допущені при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 грудня 2018 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження вирішення питання про відкриття провадження.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Д.О. Таргоній
К.П. Приходько