Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/824/10611/2019
м. Київ Справа №759/10258/17
18 липня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Слободяник Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шевченко Марії Олександрівни на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року, постановлену під головування судді Величко Т.О., про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеда М.В. щодо розрахунку заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 54520181/1, стягувач: ОСОБА_2 , -
17 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеда М.В. щодо розрахунку заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 54520181/1.
Скаргу обґрунтовував тим, що судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2017 року у справі №759/10258/17 з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10 липня 2017 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а від того часу аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
На теперішній час вищевказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ВП 54520181/1.
04 лютого 2019 року, під час судового засідання, йому було надано для ознайомлення розрахунок його заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей від 01.02.2019 року, здійснений старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кеда М.В., відповідно до якого його заборгованість перед стягувачем по сплаті аліментів нібито складає 28 585,63 грн.
Зазначив, що з липня 2018 року він регулярно отримує фактичний заробіток (дохід) за виконання робіт за цивільно-правовими угодами, не є фізичною особою - підприємцем на спрощеній системі оподаткування, а тому, відповідно до ч.1 ст.195 СК України має сплачувати присуджену частку від фактичного заробітку (доходу), а не як було нараховано державним виконавцем в розрахунку - з фактичного заробітку та середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Вважав, що під час складання вказаного розрахунку заборгованості за аліментами державний виконавець помилково двічі здійснив нарахування йому заборгованості із середньої заробітної плати по місту Києву, як непрацюючому платнику аліментів і із заробітку за виконання робіт за укладеними ним цивільно-правовими угодами. Крім того, при нарахуванні аліментів з винагороди по цивільно-правовим угодам, виконавцем не враховані сплачені ним податки і збори, а саме - ПДФО 18% та військовий збір 1,5%. Зазначив також, що під час розрахунку боргу на 30.01.2019 року державний виконавець додатково допустився серії арифметичних помилок на суму 213,37 грн. Загальна сума помилково нарахованих аліментів склала 28 621,96 грн.
Враховуючи наведене просив суд визнати неправомірним рішення від 01.02.2019 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кеда М.В., у вигляді розрахунку заборгованості за аліментами у ВП 54520181/1; зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кеда М.В. здійснити перерахунок розміру заборгованості за аліментами по судовому наказу Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2017 року у справі №759/10258/17 згідно чинного законодавства.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеда М.В. на рішення державного виконавця - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 11 червня 2019 року представник ОСОБА_1 адвокат Шевченко Марія Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, постановлена без повного і всебічного з'ясування обставин справи та без надання оцінки всім аргументам скаржника, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважала, що законодавець виокремив декілька варіантів визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку, а саме: у разі якщо особа не працює (не отримує дохід) - плата за аліментами визначається, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості; у разі якщо в особи наявний дохід (заробіток) розрахунок аліментів повинен відбуватися з урахуванням вимог ч.1 ст.195 СК України - заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в України чи за кордоном.
Таким чином, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за аліментами повинен був здійснюватися державним виконавцем з його фактичного доходу за цивільно-правовими угодами після утримання з цього заробітку (доходу) податків, а не як було йому нараховано в розрахунку - з фактичного заробітку та середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, як непрацюючому платнику аліментів . Також при нарахуванні аліментів з винагороди по цивільно-правовим угодам, виконавцем не враховані сплачені ОСОБА_1 податки і збори.
Судом першої інстанції не надано оцінку вказаним доводам скаржника і не зазначеного нічого в судовому рішенні щодо подвійного нарахування заборгованості за аліментами, не досліджено доказів на підтвердження даного факту.
Крім того, суд не взяв до уваги й те, що розрахунок не може вважатися законним, оскільки вчинений з безліччю арифметичних помилок, що вплинуло на загальну суму розрахованих аліментів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що в розрахунках старшого державного виконавця фактор подвійності нарахування відсутній. Вважає, що не погодившись з розрахунком заборгованості за аліментами, боржник мав звернутися до виконавця для проведення коригувань. Крім того, оскільки спір виник з приводу заборгованості за аліментами, то він підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а не в порядку оскарження рішень державного виконавця.
В судовому засіданні стягувач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеда М.В. в судовому засіданні також просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку. Представником апелянта адвокатом Шевченко Марією Олександрівною було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з запланованою нею відпусткою та перебуванням за межами України в період з 05.07.2019 року по 01.08.2019 року, на підтвердження вказаних обставин надала суду ксерокопію двох сторінок свого закордонного паспорта з відміткою аеропорту Бориспіль про виліт 05.07.2019 року. Доказів того, що вона перебуває відпустці і станом на день розгляд справи 18.07.2019 року суду не надала, а тому відсутні підстави для визнання поважними причин її неявки в судове засідання 18.07.2010 року. ОСОБА_1 причин своєї неявки суду не повідомив, а тому колегією суддів було відхилено дане клопотання та ухвалено про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та його представника.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № 54520181 з виконання судового наказу Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2017 року у справі №759/10258/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10 липня 2017 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а від того часу аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
01 лютого 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеда М.В. складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №54520181 з якого вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період з липня 2017 року по січень 2019 року становить 28 585,63 грн. (а.с.29-30)
Не погоджуючись з діями державного виконавця щодо здійснення розрахунку його заборгованості за аліментами, ОСОБА_1 подав до суду дану скаргу посилаючись в ній на те, що під час здійснення розрахунку його заборгованості за аліментам, державний виконавець помилково двічі нарахував йому заборгованість з середньої заробітної плати по місту Києву, як непрацюючому, та із його заробітку за укладеними цивільно-правовими угодами, а також не врахував сплачені ним з вказаного доходу податки і збори та допустив арифметичні помилки.
Відмовляючи ОСОБА_5 в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не працював, але отримав певний дохід відповідно до цивільно-правового договору (в залежності від умов договору), а тому заборгованість скаржника за аліментами держаним виконавцем обгрунтовано визначена, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості та одночасно із доходу, отриманого ним за цивільно-правовим договором.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При розгляді скарги на дії державного/приватного виконавця суд повинен перевіряти законність дій виконавця.
Предметом оскарження ОСОБА_1 у даній справі є дії ( рішення) старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеда М.В. при здійсненні розрахунку його заборгованості за аліментами від 01.02.2019 року.
Відповідно ч.1 ст.68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Згідно ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
У відповідності до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеда М.В. при здійсненні розрахунку його заборгованості за аліментами від 01.02.2019 року, суд першої інстанції керувався абзацом другим пункту 2 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, яким визначено, що у разі якщо боржник отримує заробіток (доходи) у різних місцях, відрахування аліментів із кожного виду виплат здійснюється за окремими постановами про звернення стягнення на доходи боржника згідно з розміром утримання, визначеним виконавчим документом.
При цьому, суд не звернув увагу на те, що вказаний пункт Інструкції застосовується, якщо боржник отримує заробіток (доходи) у різних місцях.
У даному випадку, встановлено, що в період нарахування заборгованості за аліментами боржник ОСОБА_1 працював за цивільно-правовими угодами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю " Декор Лайт" та отримував дохід за виконану за вказаними угодами роботу в період з червня 2018 року по січень 2019 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що абзац 2 пункту 2 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 не підлягає застосуванню в даному випадку.
Частиною 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Згідно вимог ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
З системного аналізу зазначених норм законодавства слідує, що законом встановлено декілька варіантів визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку ( доходу) платника аліментів, а саме: у разі якщо особа не працює - заборгованість за аліментами визначається, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості; у разі якщо в особи наявний заробіток (дохід) - заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення.
З наданих суду та досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування, з червня 2018 року отримує дохід за цивільно-правовими угодами.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що заборгованість за аліментами ОСОБА_1 мала визначатися державним виконавцем, виходячи з його фактичного заробітку (доходу), отриманого за цивільно-правовими угодами, а в разі відсутності такого доходу - виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Одночасне нарахування заборгованості за аліментами ОСОБА_1 , як непрацюючому боржнику, виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості та з його фактичного заробітку (доходу), який він отримав за цивільно-правовими угодами є подвійним нарахуванням заборгованості за аліментами, що суперечить чинному законодавству.
Також обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що виконавцем при здійсненні розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за аліментами не враховані сплачені ним податки і збори, а саме - ПДФО 18% та військовий збір 1,5% , з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що визначаючи розмір аліментів з доходу скаржника, одержаного за цивільно-правовими угодами, державний виконавець виходив з доходу без утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що суперечить ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.29,33)
Доводи апеляційної скарги про допущення державним виконавцем арифметичних помилок при здійсненні розрахунку заборгованості за аліментами, колегія суддів відхиляє, так як наявність в розрахунку арифметичних помилок є підставою для звернення боржника до державного виконавця з заявою про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Частиною 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення скарги, визнання неправомірним дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кеда М.В. щодо здійснення розрахунку заборгованості за аліментами у ВП 54520181/1 від 01.02.2019 року та зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кеда М.В. здійснити перерахунок розміру заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів по судовому наказу Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2017 року у справі №759/10258/17 згідно чинного законодавства.
Керуючись ст.ст.68,70,71 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 195 СК України, ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384,451 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шевченко Марії Олександрівни задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кеда М.В. щодо розрахунку заборгованості за аліментами у виконавчому провадженні № 54520181/1, стягувач: ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кеда М.В., щодо здійснення розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за аліментами у ВП 54520181/1 від 01.02.2019 року.
Зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кеда М.В. здійснити перерахунок розміру заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів по судовому наказу Святошинського районного суду м. Києва від 25.07.2017 року у справі №759/10258/17 згідно чинного законодавства.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 19 липня 2019 року.
Головуючий: Судді: