Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
22 липня 2019 р. № 520/5366/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі по тексту - відповідач-1, Київське ОУПФ м. Харкова), Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі по тексту - відповідач-2, Індустріальне ОУПФУ м. Харкова), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Київського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України міста Харкова (код ЄДРПОУ 41247819) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.05.2018 р. по 30.11.2018 р.;
- визнати протиправною бездіяльність Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248021) по невиплаті заборгованості пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.12.2018 р. по 30.01.2019 р.;
- зобов'язати Індустріальне об'єднання Управління пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248021) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.05.2018 р. по 30.10.2018 р. з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
- відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. В зв'язку з розгортанням збройного конфлікту на Сході України у 2014 році та як наслідок - припинення роботи державних органів, позивач був змушений стати на облік до Київського ОУПФУ м. Харкова, де й перебував на обліку до грудня 2018 року. Проте за період з 01.05.2018 по 30.11.2018 Київське ОУПФУ м. Харкова без будь яких пояснень та законних підстав припинив виплачувати належну пенсію.
У грудні 2018 року позивач звернулась до Індустріального ОУПФУ із заявою про переведення пенсійної справи з Київського ОУПФУ. На підставі заяви позивача та рішення протоколу комісії УПСЗН адміністрації Індустріального району Харківської міської ради справу позивача було взято на облік з грудня 2018 року. Однак виплату пенсії позивач почала отримувати з лютого 2018 року.
Листом від 28.02.2019 р. № КУ-9050030 Головне управління ПФУ в Харківській області повідомило, що заборгованість по пенсії за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Також відновлення пенсійних виплат здійснюється згідно Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №365 від 08.10.2016 р.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідачів протиправною, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача-1 - Київським ОУПФУ м. Харкова надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що надати відзив на адміністративний позов та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки управління діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначив, що з грудня 2018 року за заявою про переведення, позивача було переведено на облік до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та надіслано макет паперової справи ОСОБА_1 .
Представником відповідача-2 - Індустріальним ОУПФУ м. Харкова надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що Пенсію позивачці призначено за даними електронної пенсійної справи.
Відповідно до наявних документів у пенсійній справі позивачки, ОСОБА_1 12.12.2018 року звернулась до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про запит пенсійної справи із Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та про поновлення виплати пенсії надавши нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.12.2018 року №6332662708 (копія заяви додається). При поданні заяви ОСОБА_1 була ознайомлена, що виплати пенсії почнуться після перевірки фактичного місця проживання та надходження інформації з управління праці та соціального захисту населення.
17.12.2018 року Індустріальним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова було зроблено запит № 2637/46-02-03 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова з проханням надіслати електронну та паперову пенсійну справу.
15.01.2019 року Індустріальним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова згідно штампу вхідної кореспонденції було отримано пенсійну справу позивача.
Відповідно до розпорядження Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова особовий рахунок закритий у зв'язку з переходом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.
Відповідно до наявних документів у пенсійній справі позивачки, ОСОБА_1 Київським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова 01.05.2018 року було відмовлено у соціальних виплатах на підставі листа Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради від 24.07.2018 № 7461-04, згідно якого надається список осіб яким скасована дія довідок внутрішньо переміщених осіб.
Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам протоколом № 16 від 19.07.2018 на підставі пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого і постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 - відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат.
Отже, заборгованість по виплаті пенсії перед позивачем складає з 01.05.2018 року по 31.01.2019 року.
Звертає увагу на те, що управління виплату пенсії не припиняло.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 - виплата сум заборгованості, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
До того ж, вищезазначені нормативно - правові акти, на підставі яких позивачці були припинені пенсійні виплати не визнані неконституційними.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Так, з огляду на те, що згідно положень ст. 258 КАС України передбачено, що даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАСУ справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13).
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком.
Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради від 12.12.2018 № 6332662708 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_3 (а.с. 15).
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач до грудня 2018 перебувала на обліку у Київському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та у зв'язку зі зміною місця проживання перейшла на облік до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому отримує пенсію відповідно до Закону № 1058-IV на підставі електронної пенсійної справи.
Зі змісту відзиву на позов Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова судом встановлено, що позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку з перевіркою фактичного місця проживання.
Листом від 28.02.2019 №КУ-9050030 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомлено позивача, що на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та після надходження пенсійної справи виплату пенсії поновлено та пенсійну виплату нараховано на лютий 2019 року (а.с.17).
Подальша виплата, в тому числі сум за минулий період, провадитиметься відповідно до порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами).
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Суд зазначає, що конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Згідно матеріалів пенсійної справи судом встановлено, що нарахування та виплата пенсії позивачу була припинена у зв'язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи на підставі протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №16 від 19.07.2018 року (а.с.36-38).
Водночас Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як "скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи".
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Однак, будь-які мотиви з посиланням на встановлену законом підставу для призупинення виплати позивачу пенсії, пенсійним органом не наведені та в матеріалах справи відсутні.
Щодо строків звернення до суду з даним адміністративним позовом суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зміст наведеної норми свідчить про те, що КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Водночас відносини щодо строків звернення до адміністративного суду регулюються не тільки нормами КАС України, а й іншими законами України.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.
Згідно з матеріалами справи, призначена пенсія виплачувалась позивачу щомісяця до 01 травня 2018 року, після чого її виплата була припинена.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.
Аналогічну позицію щодо застосування строків звернення до суду у справах цієї категорії викладено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 573/1759/17 (К/9901/3564/18).
Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами ч.1 та ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи оскаржувану бездіяльність відповідача-1 Київського ОУПФУ м. Харкова з урахуванням положень частини другої статті 2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що припинення виплати пенсії позивачу вчинено не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. При цьому вказана бездіяльність не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності, запобігання дискримінації, пропорційності, права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.
Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
Проте наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.
Суд зазначає, що за змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
При цьому згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).
Отже, ураховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, Велика Палата Верховного Суду в межах справи №805/405/18 прийшла до висновку, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону № 1058-IV.
Таким чином, з урахуванням переходу позивача на облік до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова з грудня 2018 року, позовна вимога до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова має бути задоволена шляхом визнання протиправною бездіяльності Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2018 по 30.11.2018, тобто, протягом періоду, в якому позивач перебувала на обліку у Київському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова.
Відповідно до положень ч.3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
При застосуванні судом висновків Верховного Суду в зразковій справі при розгляді даного адміністративного позову враховано, що позивач є громадянином України, має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи, є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем, відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.
Також судом враховано, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі не підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення пенсіонерів, яким призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та які є внутрішньо переміщеними особами, якщо нарахування та виплату пенсії їм припинено за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України з підстав, які передбачені п.1, 3-5 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV в редакції на день прийняття цього рішення.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по зразковій справі №805/402/18, та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог визнати протиправною бездіяльність Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248021) по невиплаті заборгованості пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.12.2018 р. по 31.01.2019 р.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Індустріального об'єднання Управління пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248021) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.05.2018 р. по 30.10.2018 р. з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до п. 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
З аналізу зазначених норм суд приходить до висновку, що при переміщені пенсіонера, виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється та поновлюється за новим місцем проживання з наступного місяця після останнього місяця припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання.
Як зазначено Індустріальним ОУПФУ м. Харкова у відзиві на адміністративний позов, заборгованість по виплаті пенсії перед позивачем складає з 01.05.2018 року по 31.01.2019 року, що також підтверджено протоколом за період з 01.05.2018-31.01.2019 року (а.с.42).
Посилання Індустріального ОУПФУ м. Харкова у відзиві на постанови Кабінету Міністрів України, які регулюють відносини, що виникають з приводу реалізації права на пенсію внутрішньо переміщеним особам не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки довідка позивача не скасовувалася, будь-яких рішень щодо припинення або зупинення виплати пенсії позивачу не приймалися, а відбулася передача пенсійної справи для продовження виплати пенсії за новим зареєстрованим місцем перебування внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Оскільки в силу приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач отримала право на пенсію за період з 01.05.2018 по 31.01.2019, вказане право не може бути обмежене нормативно-правовими актами, які суперечать Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на отримання пенсії за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що вказані виплати слід вважати "майном" у значені цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке було законодавчо передбачено та не заперечувалося відповідачем, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань".
Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.
Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію за період з 01.05.2018 по 31.01.2019, отже посилання відповідача на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, який звужує права позивача не може вважатися належною підставою для втручання в права позивача на отримання пенсії за період з 01.05.2018 по 31.01.2019.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 20.10.2000 року №2050-ІІІ та Порядком затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України та вважає за доцільне зобов'язати Індустріальне об'єднання Управління пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248021) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою від 03.06.2019 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Київського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України міста Харкова (адреса: майдан Свободи, Держпром, 2 під., 3 пов., м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819) щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 01.05.2018 року по 30.11.2018 року.
Визнати протиправною бездіяльність Індустріального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова (адреса: проспект Московський, 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) по невиплаті заборгованості пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.12.2018 року по 31.01.2019 року
Зобов'язати Індустріальне об'єднання Управління пенсійного фонду України м. Харкова (адреса: проспект Московський, 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.05.2018 року по 31.01.2019 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 22 липня 2019 року.
Суддя Бадюков Ю.В.