Справа № 500/323/19
28 травня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Хрущ В.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання - Осадчука І. О,
представника позивачів - ОСОБА_9 ,
представника третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області- Оленяка В.Я.,
за відсутності відповідача та третьої особи-Більче-Золотецької сільської ради Борщівського району Тернопільській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
до Державного кадастрового реєстратора відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Саламахи Оксани Василівни,
треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Більче-Золотецька сільська рада Борщівського району Тернопільській області,
про: визнання протиправними та скасування Повідомлень Державного кадастрового реєстратора відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 03.12.2018 року про відмову в прийнятті заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за №ПВ-6100010052018, №ПВ-6100010072018, №ПВ-6100010082018 та №ПВ-6100010062018, зобов'язання прийняти заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та провести у встановленому законом порядку у Державному земельному кадастрі дії з державної реєстрації земельних ділянок із включенням відомостей про них, які передбачені Законом України "Про державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру, -
29.01.2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Саламахи Оксани Василівни про:
- визнання протиправним та скасування повідомлення Державного кадастрового реєстратора Саламахи Оксани Василівни, що здійснює діяльність у складі відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_3 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за №ПВ 6100010052018 від 03.12.2018 року;
- зобов'язання Державного кадастрового реєстратора Саламахи Оксани Василівни, що здійснює діяльність у складі відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, прийняти заяву від ОСОБА_3 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 2,0 га, яка розташована на території Більче-Золотецької сільської ради (за межами населеного пункту) Борщівського району Тернопільської області та провести у встановленому законом порядку у Державному земельному кадастрі дії з державної реєстрації цієї земельної ділянки із включенням відомостей про неї, які передбачені Законом України "Про державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Ухвалою судді від 01.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 27.02.2019 року.
12.02.2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла також позовна заява ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Державного кадастрового реєстратора відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Саламаха Оксана Василівна, в якій позивачі просять:
- визнати протиправним та скасувати повідомлення Державного кадастрового реєстратора Саламахи Оксани Василівни, що здійснює діяльність у складі відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_4 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за №ПВ 6100010072018 від 03.12.2018 року;
- визнати протиправним та скасувати повідомлення Державного кадастрового реєстратора Саламахи Оксани Василівни, що здійснює діяльність у складі відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_5 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за №ПВ 6100010082018 від 03.12.2018 року;
- визнати протиправним та скасувати повідомлення Державного кадастрового реєстратора Саламахи Оксани Василівни, що здійснює діяльність у складі відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_6 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за №ПВ 6100010062018 від 03.12.2018 року;
- зобов'язати Державного кадастрового реєстратора Саламаху Оксану Василівну, що здійснює діяльність у складі відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, прийняти заяву від ОСОБА_4 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 2,0 га, яка розташована на території Більче-Золотецької сільської ради (за межами населеного пункту) Борщівського району Тернопільської області та провести у встановленому законом порядку у Державному земельному кадастрі дії з державної реєстрації цієї земельної ділянки із включенням відомостей про неї, які передбачені Законом України "Про державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру;
- зобов'язати Державного кадастрового реєстратора Саламаху Оксану Василівну, що здійснює діяльність у складі відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, прийняти заяву від ОСОБА_5 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 2,0 га, яка розташована на території Більче-Золотецької сільської ради (за межами населеного пункту) Борщівського району Тернопільської області та провести у встановленому законом порядку у Державному земельному кадастрі дії з державної реєстрації цієї земельної ділянки із включенням відомостей про неї, які передбачені Законом України "Про державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру;
- зобов'язати Державного кадастрового реєстратора Саламаху Оксану Василівну, що здійснює діяльність у складі відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, прийняти заяву від ОСОБА_6 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 2,0 га, яка розташована на території Більче-Золотецької сільської ради (за межами населеного пункту) Борщівського району Тернопільської області та провести у встановленому законом порядку у Державному земельному кадастрі дії з державної реєстрації цієї земельної ділянки із включенням відомостей про неї, які передбачені Законом України "Про державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Даній справі, згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 500/429/19.
Ухвалою суду від 18.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 12.03.2019 року.
Водночас, позивачами до позовної заяви додано клопотання про об'єднання відповідно до статті 172 КАС України в одне провадження для спільного розгляду адміністративну справу №500/429/19 зі справою №500/323/19. В обґрунтування зазначеного клопотання позивачі посилаються на те, що спори у цих справах мають аналогічній предмет спору та заявлені до того ж відповідача.
Ухвалою суду від 12.03.2019 року у справі №500/429/19, клопотання про об'єднання справ в одне провадження - задоволено.
Ухвалою суду від 20.03.2019 року, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати із занесенням її до журналу судового засідання, справу №500/429/19 прийнято до провадження та об'єднано її зі справою №500/323/19 в одне провадження, з присвоєнням єдиного номеру: №500/323/19.
Відповідачем у строк визначений в ухвалах про відкриття провадження, подано до суду відзиви на позовні заяви із аналогічними обґрунтуваннями заперечень щодо заявлених позовних вимог. Зокрема зазначено, що позивачі звертались із заявами до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою, щодо відведення їм у власність земельних ділянок, орієнтовною площею 2 га кожному, для ведення особистого селянського господарства на території Більче-Золотецької сільської ради, за межами населеного пункту Борщівського району Тернопільської області. За результатами розгляду заяв, Головним управлінням позивачам повідомлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", земельний масив, за рахунок якого дані громадяни бажають реалізувати своє право на землю, на підставі наказу Головного управління №19-1794/14-18-СГ від 06.06.2018 року переданий у комунальну власність Більче-Золотецькій сільській раді (Більче-Золотецькій сільській об'єднаній територіальній громаді), в результаті чого Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області більше не являється розпорядником даної земельної ділянки.
Крім того, відповідач звернула увагу суду на те, що договір про розроблення проекту землеустрою між позивачами та ФОП ОСОБА_7 був укладений 12.07.2018 року, відповідно, уже після передачі земельного масиву Більче-Золотецькій ОТГ. Також зазначено, що земельна ділянка загальною площею 8.9834 га, за рахунок якої позивачі просили відвести їм земельні ділянки площами по 2 га, вже сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером НОМЕР_1 , відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій".
Відповідно, оскільки земельна ділянка загальною площею 8.9834 га на час звернення позивачів із заявами щодо реєстрації бажаних земельних ділянок вже належала на праві власності Більче-Золотецькій сільській об'єднаній територіальній громаді, то позивачам для розподілу земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 необхідно було отримати згоду власника даної земельної ділянки - Більче-Золотецької сільської ради.
З огляду на зазначене, відповідач стверджує, що в її діях відсутня протиправність, оскільки вона діяла в межах визначених повноважень та вимог чинного законодавства, а відтак прийняла мотивовані рішення (повідомлення) про відмову у внесенні відомостей (змін до них) про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.
Також відповідачем разом із відзивом подано до суду клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.
Вказане клопотання задоволено у судовому засіданні 27.02.2019 року ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням її до журналу судового засідання.
12.03.2019 року відповідачем було подано до суду клопотання про залучення до справи й іншої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Більче-Золотецької сільської ради як власника відповідної земельної ділянки.
Вказане клопотання задоволено відповідною ухвалою суду від 01.04.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням її до журналу судового засідання.
27.03.2019 року від Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до суду надійшли пояснення, у яких зазначено, що за результатами розгляду заяв позивачів від 04.06.2018 року про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області гр. ОСОБА_3 листом №Л-3156/0-1316/0/17-18 від 21.06.2018 року, гр. ОСОБА_4 листом №М-3160/0-1315/0/17-18 від 21.06.2018 року, гр. ОСОБА_5 листом №Р-3158/0-1312/0/17-18 від 21.06.2018 року та гр. ОСОБА_6 листом №Г-3141/0-1314/0/17-18 від 21.06.2018 року - повідомлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", земельний масив, за рахунок якого дані громадяни бажають реалізувати своє право на землю, на підставі наказу Головного управління від 06.06.2018 року №19-1794/14-18-СГ переданий у комунальну власність Більче-Золотецькій сільській раді. Відповідно, позивачам рекомендовано звернутись до органу місцевого самоврядування (Більче-Золотецької сільської ради), як розпорядника даних земель.
Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області 19.07.2018 року від ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та 24.07.2018 року від ОСОБА_3 та ОСОБА_6 отримано повідомлення, у яких зазначено, що у відповідності до пункту 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України ними укладено договори на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га їм у власність для ведення особистого селянського господарства на території Більче - Золотецької сільської ради Борщівського району Тернопільської області. За наслідками розгляду вказаних повідомлень Головним управлінням листами від 25.07.2018 року №М-333/0-423/6-1827 (адресований ОСОБА_4 ), від 25.07.2018 року №-332/0-442/6-18 (адресований ОСОБА_5 ), від 27.07.2018 року №Г-338/0-428/6-18 (адресований ОСОБА_6 ), від 27.07.2018 року №Л-337/0-428/6-18 (адресований ОСОБА_3 ) позивачів поінформовано, що у даному випадку застосування принципу мовчазної згоди порушує порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, встановлений статтею 118 Земельного кодексу України. Крім цього, у вказаних листах міститься інформація про припинення повноважень Головного управління щодо розпорядження земельним масивом, у якому вони бажають отримати у власність земельні ділянки, оскільки на виконання вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України наказом Головного управління від 06.06.2018 року №19-1794/14-18-СГ земельний масив передано у комунальну власність Більче-Золотецькій сільській раді (Більче-Золотецькій сільській об'єднаній територіальній громаді).
Також, Головним управлінням зазначається, що позивачі бажають отримати у власність земельні ділянки за рахунок вже сформованої земельної ділянки загальною площею 8.9834 га, якій внаслідок державної реєстрації 24.05.2018 року у Державному земельному кадастру присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 та на підставі вищевказаного наказу Головного управління, передано у комунальну власність Більче-Золотецькій сільській раді, за якою 20.09.2018 року зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 24.09.2018 року. Враховуючи, що упродовж терміну, встановленого статтею 118 Кодексу для розгляду заяв громадян, зацікавлених в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, відбулась передача вказаної земельної ділянки із державної власності у комунальну власність, про що, як зазначає третя особа, повідомлено позивачів, якими не взято до уваги рекомендації Головного управління щодо звернення із відповідною заявою до органу місцевого самоврядування, а відтак виготовлення ними проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за принципом мовчазної згоди суперечить нормам зазначеної статті Кодексу.
Окрім того, вказано, що чинним законодавством не передбачена можливість державної реєстрації земельної ділянки при відсутності заяви особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.
01.04.2019 року від позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій наведені обставини щодо протиправності відмови державного кадастрового реєстратора. Зокрема зазначено, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії, і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Окрім того, від позивачів надійшла й відповідь на письмові пояснення третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в якій зазначено, що рішення про надання дозволу або відмову у надані такого дозволу, на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, відповідно, такі рішення не можуть бути оформлені у вигляді листів, як це у даному випадку було зроблено Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області. Зважаючи на наведене, позивачі посилаються на те, що відмови державного кадастрового реєстратора - є протиправними.
05.04.2019 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що дії щодо відмови у внесені відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, вчинені нею в межах визначених повноважень та вимог чинного законодавства.
19.04.2019 року від Більче-Золотецької сільської ради надійшли до суду пояснення щодо заявлених позовних вимог. В даних поясненнях зазначено, що до Більче-Золотецької сільської ради від позивачів не надходило жодних заяв чи клопотань про виділення їм земельних ділянок у власність чи поділ земельної ділянки. Також, враховуючи те, що за Більче-Золотецькою сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджується Витягом з Єдиного державного речових прав на нерухоме майно, тому, відповідно,- і є підстави вважати, що державний реєстратор діяв в межах наданих повноважень.
У судовому засіданні 01.04.2019 року підготовче судове засідання відкладено на 19.04.2019 року.
Судове засідання, яке відбулось 19.04.2019 року відкладено на 24.04.2019 року.
24.04.2019 року представником позивача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю з'явитись у судове засідання.
Судове засідання 24.04.2019 року відкладено на 17.05.2019 року.
13.05.2019 року від відповідача до суду надійшла заява про проведення судового засідання без її участі, у якій відповідач також просить врахувати доводи, викладені нею відзивах та поясненнях, позовні вимоги не підтримує (заперечує).
У судовому засіданні 17.05.2019 року оголошено перерву до 28.05.2019 року.
28.05.2019 року від відповідача до суду надійшла заява про проведення судового засідання без її участі. При розгляді справи просить врахувати доводи викладені відзивах та пояснення. Позовні вимоги не підтримує.
У судовому засіданні 28.05.2019 року представник позивачів позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповідях на відзив та поясненнях.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо заявлених позовних вимог заперечував, у їх задоволені просив відмовити, з підстав наведених у поданих письмових поясненнях.
Зважаючи на належне виконання відповідачем всіх вимог суду щодо надання відзиву на позов, неодноразове прибуття у судові засідання до подачі заяв про розгляд справи без її участі, а також подані вподальшому неодноразові заяви про розгляд справи за її відсутності, враховуючи також реалізацію Більче-Золотецькою сільською радою права на надання пояснень по суті спору, - суд, враховуючи думку представника позивачів та представника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, - визнав за можливе проводити розгляд даної справи за відсутності відповідача - Державного кадастрового реєстратора відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Саламахи О.В. та третьої особи - Більче-Золотецької сільської ради.
Заслухавши у ряді відкритих судових засідань позивачів та їх представника, відповідача та представника третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та всебічному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив наступні обставини.
29.05.2018 року, реалізуючи своє конституційне право на отримання у власність земельної ділянки, позивачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , подали до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га кожна для ведення особистого селянського господарства на території Більче-Золотецької сільської ради (за межами населеного пункту) Борщівського району Тернопільської області. Позивач ОСОБА_3 аналогічну заяву подав до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області 04.06.2018 року.
Головним управлінням Держгеокадастру в Тернопільській області подано до матеріалів справи листи, адресовані позивачам: гр. ОСОБА_3 - лист №Л-3156/0-1316/0/17-18 від 21.06.2018 року, гр. ОСОБА_4 - лист №М-3160/0-1315/0/17-18 від 21.06.2018 року, гр. ОСОБА_5 - лист №Р-3158/0-1312/0/17-18 від 21.06.2018 року та гр. ОСОБА_6 - лист №Г-3141/0-1314/0/17-18 від 21.06.2018 року. Згідно даних листів за результатами розгляду заяв позивачам повідомлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", земельний масив загальною площею 8.9834 га, за рахунок якого дані громадяни бажають реалізувати своє право на землю, на підставі наказу Головного управління №19-1794/14-18-СГ від 06.06.2018 року переданий у комунальну власність Більче-Золотецькій сільській раді (Більче-Золотецькій сільській об'єднаній територіальній громаді). Для реалізації ними права на приватизацію земельних ділянок позивачам рекомендовано звернутись до органу місцевого самоврядування (Більче-Золотецької сільської ради), як розпорядника даних земель.
Згідно пояснень Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, вказані листи були надіслані позивачам простою поштовою кореспонденцією.
Проте, як стверджують позивачі, вказані листи ними - не отримувались взагалі.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б дозволяли суду дійти висновку про направлення позивачам вказаних листів та дійсне їх отримання адресатами. Третьою особою - не надано доказів дійсного направлення позивачам вказаних листів.
У зв'язку з вищенаведеним, застосувавши принцип мовчазної згоди, у відповідності до положень абзацу 3 частини 7 статті 118 Кодексу, 16.07.2018 року позивачі, з метою отримання у власність земельних ділянок, надіслали до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області повідомлення про укладення ними договорів із розробником на виготовлення відповідних проектів землеустрою та додали договори, укладені з розробником проектів землеустрою ФОП ОСОБА_7
Вподальшому, на підставі вказаних договорів ФОП ОСОБА_7 було виготовлено відповідні проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачам (кожному) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Більче-Золотецької сільської ради (за межами населеного пункту) Борщівського району Тернопільської області.
Згідно пояснень Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, за наслідками розгляду вказаних повідомлень Головним управлінням листами: від 25.07.2018 року №М-333/0-423/6-1827 (адресований ОСОБА_4 ), від 25.07.2018 року №Р-332/0-442/6-18 (адресований ОСОБА_5 ), від 27.07.2018 року №Г-338/0-428/6-18 (адресований ОСОБА_6 ), від 27.07.2018 року №Л-337/0-428/6-18 (адресований ОСОБА_3 ), поінформовано позивачів про умови застосування заінтересованою особою принципу мовчазної згоди, відповідно до положень абзацу 3 частини 7 статті 118 Кодексу та вказано, що у даному випадку застосування принципу мовчазної згоди порушує порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, встановлений статтею 118 Кодексу. Крім цього, згідно даних листів до відома позивачів мало бути доведено про припинення повноважень Головного управління щодо розпорядження земельним масивом, у якому вони бажають отримати у власність земельні ділянки, оскільки на виконання вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України наказом Головного управління від 06.06.2018 року №19-1794/14-18-СГ земельний масив передано у комунальну власність Більче-Золотецькій сільській раді (Більче-Золотецькій сільській об'єднаній територіальній громаді).
Згідно пояснень Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, вказані листи були надіслані позивачам простою поштовою кореспонденцією.
Проте, як стверджують позивачі, і вказані листи ними - не отримувались взагалі.
Суд звертає увагу на те, що належні та допустимі докази, які б дозволяли суду дійти висновку про направлення позивачам вказаних листів та дійсне отримання їх позивачами, третьою особою - не надані та в матеріалах справи - відсутні.
Окрім того, як встановлено в ході розгляду справи, вказані листи були також адресовані і Більче-Золотецькій сільській раді, оскільки, як стверджують позивачі, вони припускали, що під час розгляду Головним управлінням Держгеокадастру в Тернопільській області заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, розпорядник земель міг змінитися і, відповідно, подані заяви могли бути передані на розгляд Більче-Золотецькій сільській раді у відповідності до частини 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян".
Також згідно наявних у справі матеріалів, судом встановлено, що 14.08.2018 року Більче-Золотецькою сільською радою листами: №361/02-07, №362/02-07, №363/02-07 та №364/02-07 позивачам: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 відповідно повідомлено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-1794/14-18-сг від 06.06.2018 року передано у комунальну власність сільській раді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, в перелік яких входить і земельна ділянка, на яку претендують позивачі. На момент звернення проходить реєстрація даних земельних ділянок у комунальну власність. Що стосується застосування позивачами принципу мовчазної згоди, то в даному випадку він є таким, що порушує порядок безплатної приватизації земельних ділянок, встановлений положеннями статті 118 Земельного кодексу України.
20.09.2018 року за Більче-Золотецькою сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованим 24.09.2018 року.
Позивачами отримано висновки про розгляд проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок: Мереною О.В. - №9494/88-18 від 17.10.2018 року, ОСОБА_6 - №504/15392 від 18.10.2018 року, ОСОБА_5 - №9215/82-18 від 29.10.2018 року, ОСОБА_3 - №16060/82-18 від 06.11.2018 року.
23.11.2018 року позивачі звернулись до відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявами про державну реєстрацію земельних ділянок.
03.12.2018 року позивачі подали до Державного кадастрового реєстратора відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру з відповідними додатками і погоджені у відповідності до статті 186-1 Земельного кодексу України зазначені вище проекти землеустрою.
Цього ж дня позивачами від Державного кадастрового реєстратора у Борщівському районі (місті) Тернопільської області Саламахи Оксани Василівни отримано повідомлення про відмову в прийнятті даних заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Зокрема, ОСОБА_3 отримано повідомлення за №ПВ-6100010052018, ОСОБА_4 отримано повідомлення за №ПВ-6100010072018, ОСОБА_5 отримано повідомлення за №ПВ-6100010082018 та ОСОБА_6 отримано повідомлення за №ПВ-6100010062018.
Підставою для надання у вказаних повідомленнях відмови, із рекомендацією звернутись до розробника землевпорядної документації для приведення документації у відповідність до чинних норм законодавства, вказано те, що позивачі не можуть бути заявниками відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, оскільки, у відповідності до частини 3 статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Також зазначено, що відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає згоду власника земельної ділянки на поділ.
Вказані повідомлення позивачі вважають незаконними, у зв'язку з чим і звернулись до суду для вирішення даного питання та захисту своїх прав у судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про неможливість захисту прав позивачів у обраний ними спосіб за встановлених у ході розгляду обставин, та необхідність відмови у зв'язку з цим в задоволенні заявлених ними позовних вимог, - з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Оцінюючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, суд враховує, що правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлені Законом України "Про Державний земельний кадастр" №3613-VI від 07.07.2011, зі змінами (далі Закон №3613-VI).
Статтею 1 Закону №3613-VI визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
В статті 3 Закону №3613-VI закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
Загальні засади ведення Державного земельного кадастру визначені у статті 5 Закону №3613-VI, відповідно до якої ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.
Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.
Державний земельний кадастр є державною власністю.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 6 Закону №3613-VI ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.
Повноваження органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, закріплені в статті 7 Закону №3613-VI, відповідно до якої до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: нормативно-правове забезпечення у сфері Державного земельного кадастру; здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать, зокрема: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; погодження надання висновків за результатами проведення державної експертизи програм і проектів з питань ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і документації Державного земельного кадастру; здійснення підготовки земельно-кадастрової документації; внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; організація здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; створення документів Державного земельного кадастру; участь у погодженні матеріалів і документації Державного земельного кадастру та в установленому порядку надання відповідних висновків; організація взаємодії з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань ведення Державного земельного кадастру.
Згідно зі статтею 9 Закону №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 Закону №3613-VI).
Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки (частина 4 статті 9 Закону №3613-VI).
Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (частина 6 статті 9 Закону №3613-VI).
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (частина 7 статті 9 Закону №3613-VI).
Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення) (частина 8 статті 9 Закону №3613-VI).
Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року, зі змінами та доповненнями (далі Порядок).
Відповідно до пункту 107 Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Пунктом 109 Порядку встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: 1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; 2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; 3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).
Пунктом 110 Порядку встановлено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про землеустрій"; 3) електронний документ.
Таким чином, чинне законодавство України, регламентує порядок ведення Державного земельного кадастру та порядок державної реєстрації земельної ділянки, однозначно встановлюючи умови внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
Як встановлено судом, державним кадастровим реєстратором ОСОБА_8 , відмовлено позивачам у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, у зв'язку з тим, що із заявами звернулись особи, які не можуть бути заявниками відповідно до Порядку ведення державного земельного кадастру. При цьому, виходячи із наявної в неї інформації, державним кадастровим реєстратором заявникам надано рекомендації звернутись до розробника землевпорядної документації для приведення документації у відповідність до чинних норм законодавства, а саме: згідно пункту 3 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" роз'яснено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Також у даних повідомленнях відповідачем вказано, що відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає згоду власника земельної ділянки на поділ.
Приймаючи дану відмову державний кадастровий реєстратор виходила із наданих їй повноважень щодо перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства, внаслідок чого встановлено, що на момент звернення позивачів до Державного кадастрового реєстратора відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 03.12.2018 року із заявами про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, земельна ділянка загальною площею 8.9834 га була передана у комунальну власність Більче-Золотецькій об'єднаній територіальній громаді за наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19/1794/14-18-СГ від 05.06.2018 року, а також сформована і зареєстрована 20.09.2018 року в Державному земельному кадастрі за номером НОМЕР_1 . Відповідно, власником вказаної земельної ділянки та її розпорядником, на момент звернення 03.12.2018 року позивачів із заявами вже була Більче - Золотецька сільська рада.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, крім передбачених в Основному Законі України, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21.05.1997, зі змінами та доповненнями, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.
Конституційний Суд України в Рішенні №10-рп/2010 від 01.04.2010 (справа за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини 1 статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України) зазначив, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу №2768-III від 25.10.2001, зі змінами та доповненнями, до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Статтею 78 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до п. "б" частини 1 статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Пунктом "б" частини 1 статі 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша).
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя пункт "в").
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина четверта).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регламентований статтею 118 Земельного кодексу України, якою встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання.
Вказані норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та - для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень.
Зазначена правова позиція підтверджується постановою колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 10.12.2013 року №21-358а13
За таких обставин суд вважає, що на час виникнення спірних правовідносин та вирішення судом адміністративного спору чинне законодавство України не передбачає можливості внесення відомостей до Державного земельного кадастру при відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та/чи рішення про надання її у власність.
В даному випадку, - таким органом (власником вказаної земельної ділянки та її розпорядником), після передачі за наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19/1794/14-18-СГ від 05.06.2018 року земельної ділянки загальною площею 8.9834 га у комунальну власність Більче-Золотецькій об'єднаній територіальній громаді, її формування та реєстрації в Державному земельному кадастрі за номером НОМЕР_1 , та на момент звернення 03.12.2018 року позивачів із заявами - вже була Більче - Золотецька сільська рада.
Поряд з цим, під час розгляду даної справи поза увагою суду не можуть залишитись і наступні обставини щодо принципу мовчазної згоди, які позивачі визначають як підстави для визнання протиправними та скасування повідомлень Державного кадастрового реєстратора відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Саламахи О.В. від 03.12.2018 року про відмову в прийнятті заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за №ПВ-6100010052018, №ПВ-6100010072018, №ПВ-6100010082018 та №ПВ-6100010062018, та мають значення для вирішення питання про права позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду.
Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що до моменту передачі земельної ділянки у комунальну власність Більче-Золотецькій об'єднаній територіальній громаді - розпорядником земельної ділянки, за рахунок якої позивачі мали намір реалізувати право на отримання у власність земельних ділянок по 2га - було Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.
І з відповідними заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га кожна для ведення особистого селянського господарства на території Більче - Золотецької сільської ради (за межами населеного пункту) Борщівського району Тернопільської області, - позивачі звернулись до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області ще до прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області наказу №19/1794/14-18-СГ від 05.06.2018 року.
Такі заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - подали ще 29.05.2018 року, а ОСОБА_3 - 04.06.2018 року.
При цьому, як стверджують позивачі, - жодних рішень та листів за наслідками розгляду поданих ними заяв від Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області ні у визначений законодавством щодо прийняття таких рішень строк, ні по його закінченню, - вони не отримували.
Відповідно, у зв'язку з цим, на підставі положень статті 118 Земельного кодексу України, - ними і було застосовано принцип мовчазної згоди та укладено відповідні договори на розроблення проектів землеустрою, про що повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Абзац третій, яким доповнено частину 7 статті 118 Земельного кодексу України згідно з Законом №366-VII від 02.07.2013 року, - починаючи з моменту його дії - надав особі, зацікавленій в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в разі ненадання у встановлений строк такого дозволу або мотивованої відмови у його наданні відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.
Як видно із матеріалів, поданих представником Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, розгляд відповідних заяв позивачів від 29.05.2018 року та від 04.06.2018 року - був проведений без прийняття у порядку статті 118 Земельного кодексу України рішень про надання дозволу або мотивованої відмови у його наданні, - вже після прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області наказу №19/1794/14-18-СГ від 05.06.2018 року про передачу земельної ділянки загальною площею 8.9834 га у комунальну власність Більче-Золотецькій об'єднаній територіальній громаді.
Так, викопіювання з автоматизованої системи діловодства "ДОК ПРОФ" - свідчать про реєстрацію в цій системі та наявність відповідних листів за наслідками розгляду заяв позивачів: за заявою ОСОБА_3 - лист №Л-3156/0-1316/0/17-18 від 21.06.2018 року; за заявою ОСОБА_4 - лист №М-3160/0-1315/0/17-18 від 21.06.2018 року; за заявою ОСОБА_5 - лист №Р-3158/0-1312/0/17-18 від 21.06.2018 року; за заявою ОСОБА_6 - лист №Г-3141/0-1314/0/17-18 від 21.06.2018 року.
Вказані листи містять відомості про те, що за результатами розгляду заяв позивачам повідомлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", земельний масив загальною площею 8.9834 га, за рахунок якого дані громадяни бажають реалізувати своє право на землю, на підставі наказу Головного управління №19-1794/14-18-СГ від 06.06.2018 року переданий у комунальну власність Більче-Золотецькій сільській раді (Більче-Золотецькій сільській об'єднаній територіальній громаді). Також вказані листи містять аналогічні рекомендації про те, що для реалізації права на приватизацію земельних ділянок позивачам необхідно звернутись до органу місцевого самоврядування (Більче-Золотецької сільської ради), як розпорядника даних земель.
При цьому, суд вертає увагу на те, що в ході розгляду даної справи будь-які належні та допустимі докази, які б дозволяли суду дійти висновку про направлення позивачам вказаних листів та дійсне отримання їх позивачами, жодним з учасників справи, в тому числі відповідачем та третьою особою, - не надані та в матеріалах справи - відсутні.
Вищезазначене свідчить про те, що за відсутності належних доказів отримання позивачами відповідного дозволу або мотивованої відмови у його наданні, - позивачі вправі були вважати за можливе застосувати принцип мовчазної згоди в порядку, визначеному частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, яка діє відповідно до закону від 02.07.2013 року, та, відповідно, право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Те ж саме стосується і листів Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, за наслідками розгляду вказаних повідомлень Головним управлінням листами: від 25.07.2018 року №М-333/0-423/6-1827 (адресований ОСОБА_4 ), від 25.07.2018 року №Р-332/0-442/6-18 (адресований ОСОБА_5 ), від 27.07.2018 року №Г-338/0-428/6-18 (адресований ОСОБА_6 ), від 27.07.2018 року №Л-337/0-428/6-18 (адресований ОСОБА_3 ), - щодо повідомлення про припинення повноважень Головного управління щодо розпорядження земельним масивом, у якому вони бажають отримати у власність земельні ділянки.
Суд звертає увагу на те, що належні та допустимі докази, які б дозволяли суду дійти висновку про направлення позивачам вказаних листів, які згідно пояснень Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області були надіслані позивачам простою поштовою кореспонденцією, та дійсне отримання їх позивачами, на час проходження реєстрації земельної ділянки у комунальну власність, - суду в межах розгляду даної справи - не надані та в матеріалах справи - відсутні.
При цьому, в судовому засіданні, факт можливості застосування позивачами принципу мовчазної згоди, - третіми особами та відповідачем, зокрема, не спростований.
Поряд з цим, в ході розгляду даної справи той факт, що ними не оскаржувались дії чи бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області за наслідками розгляду порушених у їхніх заявах питань, - з боку позивачів не заперечувався та не спростовувався, натомість, як пояснив суду представник позивачів, на їхню думку, про наявність підстав для звернення до суду в даних правовідносинах вони отримали змогу дізнатись після отримання відповідних повідомлень від відповідача про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.
Водночас, як видно з матеріалів справи, питання можливості застосування позивачами принципу мовчазної згоди - не було предметом розгляду відповідача, та не ставиться під сумнів у прийнятих державним кадастровим реєстратором повідомленнях про відмову у прийняті заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, які оскаржуються позивачами.
Натомість, висновок відповідача щодо необхідності звернення позивачів до розробника землевпорядної документації як осіб, які не можуть бути заявниками відповідно до Порядку ведення державного земельного кадастру, був здійснений відповідачем з урахуванням наявних у неї відомостей про передачу відповідної земельної ділянки у комунальну власність - Більче-Золотеціькій ОТГ.
Проте, зважаючи на те, що обставини можливості застосування позивачами принципу мовчазної згоди, були встановлені судом в межах розгляду даної справи, - у суду немає підстав вважати безпідставним та протиправним, а також таким, що порушує права позивачів висновок Державного кадастрового реєстратора відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Саламахи О.В. про необхідність надання позивачам відповідної рекомендації щодо звернення до розробника землевпорядної документації.
Водночас, підставами для прийняття даних повідомлень від 03.12.2018 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, з посиланням на те, що позивачі не можуть бути заявниками відповідно до Порядку ведення державного земельного кадастру, - стали й інші обставини, а саме: відсутність згоди на поділ земельної ділянки нового власника (розпорядника), яким з 20.09.2018 року- є Більче-Золотецька сільська рада.
Як вже було зазначено вище, право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 , згідно з Витягом з Єдиного державного речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2018 року, - було зареєстроване за Більче-Золотецькою сільською радою 20.09.2018 року.
Тобто, на момент звернення 03.12.2018 року позивачів до відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із відповідними заявами про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельних ділянок площею 2,0 га, які розташовані на території Більче-Золотецької сільської ради (за межами населеного пункту) Борщівського району Тернопільської області, - їм необхідно було отримати згоду Більче-Золотецької сільської ради на поділ такої ділянки. Цього позивачами зроблено не було.
Вищезазначене свідчить про те, що станом на 03.12.2018 року, за відсутності згоди Більче-Золотецької сільської ради на поділ земельної ділянки, якій було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 , у відповідача, Державного кадастрового реєстратора відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Саламахи О.В., - не було і правових підстав для проведення у встановленому законом порядку у Державному земельному кадастрі дії з державної реєстрації відповідних земельних ділянок із включенням відомостей про них, які передбачені Законом України "Про державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Відтак, оцінюючи обставини справи, суд приходить до висновку, що за встановлених судом обставин, дії відповідача при прийнятті 03.12.2018 року повідомлень про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, - були правомірними та прав позивачів при цьому порушено не було.
Поряд з цим, позивачі не позбавлені права, застосувавши принцип мовчазної згоди у визначеному частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України порядку, та отримавши на підставі застосованого принципу відповідні погодження (висновки) за наслідками розгляду проектів землеустрою щодо відведення бажаних земельних ділянок, звернутись до Більче-Золотецької сільської ради із відповідними заявами щодо отримання згоди на поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , та подальшого вирішення питання про реєстрацію земельних ділянок, з урахуванням прийнятих рішень за наслідками розгляду таких заяв.
При цьому, суд звертає увагу на те, що висловлені в судовому засіданні припущення позивачів, щодо можливого отримання на даний час відмови від Більче-Золотецької сільської ради у поділі вказаної земельної ділянки, зважаючи на відповіді, отримані ними у серпні 2018 року від Більче-Золотецької сільської ради про необхідність першочергового забезпечення своїх жителів земельними ділянками, та на пояснення, подані сільською радою до суду, - не мають під собою правового обґрунтування, оскільки жодним чином не свідчать про те, що у випадку належного звернення позивачів при вирішенні вказаного питання у відповідності до статті 122 Земельного кодексу України - Більче-Золотецька сільська рада дійсно може і буде діяти всупереч вимогам чинного законодавства, порушуючи права позивачів на безоплатне набуття права власності на земельну ділянку, право на яке гарантоване їм статтею 14 Конституції України, та, відповідно, не може бути обмежене бажаннями жителів відповідної ОТГ.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту .
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.
При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
З огляду на вказане, слідує висновок, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року по справі №800/134/15.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ. Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ.
Так, зокрема, відповідно до положень пункту 25 рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (№63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку що під час розгляду справи - позивачами не було надано достатніх та належних доказів на підтвердження посилань протиправності відносно них та невідповідності вимогам законодавства повідомлень відповідача, як відповідного суб'єкта владних повноважень, прийнятих за наслідками розгляду заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, в межах наданих законом повноважень, - суд приходить до висновку, що прийняття даних повідомлень відбувалося із дотриманням норм чинного законодавства.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищенаведеного, під час розгляду справи на підставі наявних в ній в сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, встановлено, що при прийнятті повідомлень про відмову у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, Держаний кадастровий реєстратор відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області діяв в межах визначених повноважень та надала мотивовані повідомлення про відмову у прийнятті заяв позивачів. При цьому, за усіх вищенаведених обставин, права позивачів - порушені не були.
Водночас, якщо позивачі дійдуть висновку про можливе порушення їхніх прав чи інтересів з боку інших осіб, - вони не позбавлені можливості звернутись до суду із відповідними вимогами в порядку відповідного судочинства, обґрунтувавши такі вимоги належним чином.
Відтак, і посилання позивачів на можливі допущення порушень з боку інших осіб, - не можуть бути підставою для задоволення даного позову адміністративним судом, завдання якого полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, надавши в межах публічно-правових аспекту оцінку правомірності рішень (повідомлень) відповідача, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування повідомлень Державного кадастрового реєстратора відділу у Борщівському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Саламахи О. В. від 03.12.2018 року про відмову в прийнятті заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за №ПВ-6100010052018, №ПВ-6100010072018, №ПВ-6100010082018 та №ПВ-6100010062018, та зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії, та, відповідно, - і про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Зважаючи на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню - судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на позивачів.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 червня 2019 року.
Головуючий суддя Хрущ В.Л.
Копія вірна:
Суддя Хрущ В.Л.