Справа № 420/3464/19
22 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Юхтенко Л.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-
До суду 10 червня 2019 року з позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просив визнати протиправними дії щодо застосування з 28.02.2019 року обмеження перерахованої та виплачуваної пенсії за вислугу років максимальним розміром та зобов'язання здійснювати з 28.02.2019 року виплату перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченим розмірам з 28 лютого 2019 року по день проведення доплати.
Ухвалою від 12 червня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 15.09.2005 року отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених х військової служби та деяких інших осіб» та у зв'язку з встановленням позивачу інвалідності 2-ї групи внаслідок війни, відповідачем з 28.02.2019 року проведено перерахунок пенсії позивача.
Однак, позивач зазначив, що під час проведення вказаного перерахунку відповідачем з незрозумілих причин під час обчислення належної до виплати за перерахунком пенсії позивача застосовано обмеження пенсії максимальним розміром, що підтверджується розрахунком пенсії за вислугу років від 02.04.2019 року.
Позивач вважає, що такі обмеження здійснені відповідачем пенсії позивача максимальним розміром є протиправними, не відповідають вимогам Конституції України та порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення.
До суду 26 червня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що законодавче обмеження пенсії позивача максимальним розміром є правомірним та відповідає нормам Конституції України та законам України, забезпечує належним чином рівень пенсійного забезпечення позивача, оскільки редакція Закону України від 08.07.2011 року № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» залишилось діючою, а тому дії Головного управління щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром є правомірними та реалізовані в межах діючого законодавства України.
Позивач, в свою чергу, надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» суперечить Конституції України та на виконання ч. 4 ст. 7 КАС України не повинна бути застосована судом, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На відкрите судове засідання, призначене на 18 липня 2019 року, сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце призначення судового засідання.
У відповіді на відзив представник позивача просив розглядати справу за відсутністю позивача та його представника.
До суду 18 липня 2019 року (вхід. №ЕП/5324/19) від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З цих підстав, суд ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання вирішив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
Відповідно до Наказу Міністра оборони України №479 від 10 серпня 2005 року, полковника ОСОБА_1 , начальника навчальної частини - заступника начальника кафедри з навчальної роботи Одеської державної академії будівництва та архітектури звільнено з військової служби у запас за пунктом 67 підпункт «б» (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу (а.с.27).
Згідно з розрахунку №1116 вислуги років військовослужбовця на пенсію, полковник ОСОБА_1 має загальну кількість повних років вислуги на пенсію 36 років (а.с.28).
22.09.2005 року позивач звернувся до Малиновського РВК із заявою про призначення пенсії за вислугу років та відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років періодів служби, ОСОБА_1 призначена пенсія з 15.09.2005 року за вислугу років 37/32 в розмірі 90% окладу (а.с.21).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності безстроково з 27.02.2019 року, що підтверджено випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією (а.с. 34) та посвідченням Серії НОМЕР_2 (а.с.11).
Позивач 05 березня 2019 року звернувся до ГУПФУ в Одеській області із заявою про призначення /перерахунок пенсії, в якій просив призначити підвищення пенсії як інваліду війни 2 групи.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років станом на 02.04.2019 року, позивачу проведено перерахунок пенсії з розрахунку:
вид підвищення або надбавки до пенсії:
інвалід війни 2 групи /при виконанні обов'язків в/с інвалід війни 2 групи (ст.7) (з 01 по 30) - 598 грн.;
інваліди війни 2 групи /при виконані обов'язків вс - 50 грн.;
особливі заслуги (34%) ст. 1 п.п.2-5 Закону (з 01 по 30) - 508, 98 грн.
підсумок пенсії з надбавками : 17 695, 28 грн.
З урахуванням максимального розміру пенсії:14970, попередньої сум пенсії 5181, 38 грн. та підвищення 6708, 98 (75% від 8945, 3 грн.) - 12 733, 68 грн.:
Згідно з Постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року підвищення складає 8945, 3 грн., з них виплачується з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення 472, 65 грн.;
З 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення: 6708, 98 грн.; з 01.01.2020 року 100% щомісячно 100% від підвищення : 8945, 3 грн. - 6708 , 98 грн. (а.с.10).
Не погодившись з вказаним перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Судом досліджена належним чином засвідчена копія пенсійної справи позивача.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню повністю, з огляду на таке.
У ч.1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до статті першої Закону № 2262-ХІІ, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Приписами статті 11 Закону № 2262-ХІІ визначено, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п."а" ч. 1 ст. 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Відповідно до абз. а ст. 50 цього Закону, пенсії відповідно до цього Закону призначаються: військовослужбовцям строкової служби - з наступного дня після виписки з госпіталю, але не раніше ніж з наступного дня після звільнення з військової служби, якщо встановлення інвалідності медико-соціальною експертною комісією і звернення за пенсією відбулися не пізніше ніж через три місяці з наступного дня після виписки з госпіталю або з наступного дня після звільнення з військової служби, а сім'ям військовослужбовців строкової служби та пенсіонерів із числа цих військовослужбовців - з дня смерті годувальника або виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією. Батькам або дружині (чоловікові) зазначених військовослужбовців і пенсіонерів, які набули право на пенсію в разі втрати годувальника, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з яких було сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частиною 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з тим, суд зазначає, що вище зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.
Зокрема, Конституційний суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Так, у резолютивній частині рішення Конституційний суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме:
- частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно з вимогами пункту 2 резолютивної частини Рішення № 7-рп/2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до норм чинного законодавства рішення Конституційного суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним та не може бути оскарженим.
Таким чином, суд зазначає, що з 20 грудня 2016 року відсутня ч. 7 ст. 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII, який прийнятий 6 грудня 2016 року, вперше опублікований в газеті «Голос України» 27 грудня 2016 року та набрав чинності відповідно до прикінцевих положень з 1 січня 2017 р., у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р.» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 р.».
Таким чином, зміни, внесені Законом України № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 127/4270/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 522/16973/17.
Суд відхиляє аргументи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», з огляду на таке.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, в редакції чинній на час здійснення позивачу перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10740 грн.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу була призначена пенсія з 15.09.2015 року та з 28.02.2019 року було здійснено перерахунок пенсії, у зв'язку встановленням інвалідності 2-ї групи.
Крім того, суд вважає, що до спірних правовідносин має бути застосовані норми прямої дії Конституції України та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі та межах якого позивачу й призначена пенсія.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Отже, враховуючи, що ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, визнана неконституційною та втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/201, аналогічні положення в Законі «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не можуть бути застосовані судом.
Тому враховуючи наведені обставини та факти, та застосовані норми матеріального права, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо обмеження перерахованої та виплачуваної пенсії позивачу, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 28.02.2019 року обмеження перерахованої та виплачуваної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років максимальним розміром, є правомірними та обґрунтованими та належать задоволенню.
У зв'язку з наведеним висновком суду, суд вважає, що решт позовних вимог теж є правомірними та належать задоволенню, шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 28.02.2019 року перерахунок та виплату перерахованої пенсії у зв'язку з встановленням інвалідності без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням здійснених виплат.
Також суд вважає необхідним звернути увагу відповідача, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05 березня 2019 року визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року передбачено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Таким чином, з 05 березня 2019 року пункт 2 постанови № 103 Кабінету Міністрів України рішенням суду визнано нечинним.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, що має бути враховано відповідачем.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти та обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову не довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню у повному обсязі.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення належить негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні інші судові витрати, керуючись приписами ст. 139 КАС України, жодні судові витрати не належать стягненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) щодо застосування з 28.02.2019 року обмеження перерахованої та виплачуваної ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 28.02.2019 року перерахунок та виплату перерахованої пенсії у зв'язку з встановленням інвалідності без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням здійснених виплат.
Рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.