Справа № 522/10366/19
22 липня 2019 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи громадська організація «АВТОСТОЯНКА ВОЛНА», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень,-
18 червня 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи громадська організація «АВТОСТОЯНКА ВОЛНА», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому позивач просить суд:
1 Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3717-IV від 28.01.2005 р., яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0655га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3717-IV - від 28.01.2005 р., яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,0682га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3715-IV від 28.01.2005 р., яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,0492га за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3757-IV від 28.01.2005 р., яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_5 земельна ділянка площею 0,0999га за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;
5. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради № 3791-IV від 28.01.2005 р., яким був затверджений проект відведення та передана у приватну власність ОСОБА_6 земельна ділянка площею 0,0994га за адресою: АДРЕСА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2019 року на підставі ст.29 КАС України адміністративну справу №522/10366/19 передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Супровідним листом від 20 червня 2019 року Приморським районним судом м.Одеси направлено справу №522/10366/19 до Одеського окружного адміністративного суду.
17 липня 2019 року за вх. №4011/19 вказана адміністративна справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд головуючому судді Вовченко О.А.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши адміністративний позов, суд дійшов висновку, що існують підстави для відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 4 КАС України в частині 1 пункту 1 дає визначення терміну «адміністративна справа», а саме, що це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
В свою чергу пунктом 2 частини 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим спором та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
У постанові Верховного суду України від 14.12.2016 року у справі №6-2554цс16 суд вказав, що аналіз статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (в редакціях, які діяли до 15.12.2017 року) дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (статті 4, 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Конституційний Суд України в рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є правомірність рішень Одеської міської ради про передачу безоплатно в приватну власність громадянам земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7.
При цьому суд приймає до уваги те, що на земельних ділянках, розташованих за адресами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 розміщені об'єкти житлової нерухомості - житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач (член громадської організації «Автостоянка «ВОЛНА») звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, яким фізичним особам передано у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які на думку позивачів, належать на праві користування громадській організації «АВТОСТОЯНКА ВОЛНА».
Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується права власності фізичних осіб на земельні ділянки, тобто цивільного права, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, повинні розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України
Вказаний висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі №409/5363/12.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, зважаючи на викладене, Одеський окружний адміністративний суд не є судом, який «встановлений законом» при розгляді даної справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на вищевикладене, суддя дійшов в висновку про відмову у відкритті провадження у даній адміністративній справі.
Одночасно суддя роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. п.1 ч.1 ст.170, 256, 294 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи громадська організація «АВТОСТОЯНКА ВОЛНА», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень.
Суд роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Вовченко