м. Миколаїв.
22 липня 2019 р.справа № 400/1239/19
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Долиної Ю.А.,
у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачаУправління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003
провизнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК2267/14/НП/АВ/СПТД-ФС від 07.12.18 р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулась з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (надалі - відповідач або Держпраці), в якому просить суд визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК2267/14/НП/АВ//СПТД-ФС від 7 грудня 2018 р. (надалі - Постанова), якою позивач оштрафований на суму 372 300,0 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що відповідач не встановив сам факт порушення, який став підставою для застосування штрафу, а саме створення перешкод посадовим особам Держпраці при проведенні ними інспекційного відвідування. Крім того, на думку позивача, відповідач порушив процедуру проведення інспекційного відвідування та накладення штрафу: оскільки перевірка позивача носила позаплановий характер, відповідач повинен був отримати погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері; під час інспекційного відвідування інспектори Держпраці не роз'яснили позивачу його права; їй не вручено акт, складений за результатами інспекційного відвідування; позивач не повідомлявся про розгляд Держпраці справи щодо накладення штрафу, що позбавило її можливості надати пояснення щодо обставин інспекційного відвідування.
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як стверджує відповідач, процедура проведення перевірки ним дотримана, від отримання направлення на проведення інспекційного відвідування ОСОБА_1 відмовилась, а запрошення на розгляд справи було заздалегідь надіслано на її адресу. ОСОБА_1 не допустила інспекторів Держпраці до проведення перевірки, відмовилась надавати пояснення і відповідач розцінив ці обставини, як створення перешкод в проведенні інспекційного відвідування, що тягне відповідальність, передбачену ст. 265 ч. 2 абз. 7 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) (а. с. 135-139).
Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 26-27).
Одночасно з позовом, позивач подав клопотання про відстрочення сплати судових витрат, у задоволенні якого судом відмовлено (а. с. 8, 26-27).
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні позивач та представник відповідача підтримали свої доводи, викладені в заявах по суті справи.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
7 вересня 2018 р. Головне управління ДФС у Миколаївській області (надалі - ГУ ДФС) надіслало Держпраці лист, в якому йдеться про те, що ним розглядається заява ОСОБА_2 щодо використання неоформленої найманої праці в швейному цеху, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . При розгляді цієї заяви ГУ ДФС встановлено, що за вказаною адресою знаходиться житловий будинок і магазин, які належать ФОП ОСОБА_3 Швейний цех організовано ТОВ "Лилак", генеральним директором якого є ОСОБА_4 (дочка позивача). У листі ГУ ДФС просить відповідача провести перевірку заяви ОСОБА_2 відповідно до повноважень Держпраці. До листа додана заява ОСОБА_2 , в якій зазначено, що остання працювала у ОСОБА_1 бухгалтером без належного оформлення трудових відносин (а. с. 140-145).
Заяву аналогічного змісту ОСОБА_2 подала і безпосередньо до відповідача (а. с. 146-147).
14 листопада 2018 р. Держпраці видало наказ № 406 "Про проведення інспекційних відвідувань", в додатку до якого, в якості суб'єкта господарювання, який підлягає перевірці, вказана ОСОБА_1 (а. с. 148-149).
15 листопада 2018 р. відповідач склав направлення № 780 на проведення інспекційного відвідування, в якому зазначено дві адреси: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 (а. с. 150).
В той же день, три інспектори Держпраці і два оперуповноважених здійснили вихід за адресою АДРЕСА_2 та склали акт, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовилась від отримання направлення на проведення інспекційного відвідування, але зробила його фотокопію. Також, в акті йдеться про те, що будинок по АДРЕСА_2 має ознаки приміщення, в якому виготовляють швейні вироби. ОСОБА_1 відмовила інспекторам Держпраці в допуску до цього будинку та повідомила, що цей будинок їй не належить, особи, які в ньому знаходяться їй не відомі (а. с. 151-152).
15 листопада 2018 р. інспектори Держпраці склали Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, в якому зазначено, що ОСОБА_1 створено перешкоди в діяльності відповідача, а саме:
- не надано інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, та
- не надано доступ до приміщень об'єкта відвідування за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 153-155).
26 листопада 2018 р. позивачу направлено повідомлення про призначення на 7 грудня 2018 р. розгляду її справи, яке повернуто відповідачу з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 156-157).
7 грудня 2018 р. відповідач прийняв спірну Постанову, в якій відповідач розцінив вищезазначені обставини, як перешкоджання в проведенні інспекційного відвідування і на підставі ст. 265 ч. 2 абз. 7 КЗпП України наклав на ОСОБА_1 штраф в розмірі 372 300,0 грн. (а. с. 158-160).
З приводу посилань позивача на порушення процедури проведення перевірки, суд зазначає таке.
Стаття 4 ч. 4 абз. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачає, що виключно законами встановлюються спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).
Згідно із ст. 259 ч. 1 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пункт 1 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 визначає, що Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
На момент інспекційного відвідування позивача був чинним Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 (надалі - Порядок № 295) (втратив чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 р. у справі № 826/8917/17).
Порядок № 295 не передбачає обов'язку відповідача перед проведенням позапланового інспекційного відвідування отримувати погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці, як то безпідставно вважає позивач.
Так само помилкові твердження позивача про необхідність роз'яснення йому прав перед початком інспекційного відвідування - як визначено п. 9 Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення і після пред'явлення службового посвідчення інспектор вправі приступити до проведення інспекційного відвідування.
Так як посадові особи відповідача не провели інспекційне відвідування, то і відповідний акт за його результатами складено не було, а тому зауваження позивача про те, що такий акт не було йому вручено, безпідставні.
Як вже зазначалось вище, 26 листопада 2018 р. відповідач надіслав на адресу позивача - АДРЕСА_1 , повідомлення про призначення розгляду її справи, але повідомлення було повернуто відповідачу з відміткою "за закінченням терміну зберігання", а тому відповідач виконав всі залежні від нього дії для своєчасного повідомлення позивача про час і місце розгляду його справи, але таке повідомлення позивач не отримав з власної вини.
Враховуючи викладене, суд не вбачає порушень з боку Держпраці при організації та проведенні інспекційного відвідування ОСОБА_1 .
В той же час, суд вважає недоведеним відповідачем самої події порушення позивачем законодавства про працю.
Так, в Акті про неможливість проведення інспекційного відвідування і Постанові, в якості обставин, які відповідачем розцінені як створення перешкод в проведенні інспекційного відвідування, вказано на ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування та ненадання доступу до приміщень об'єкта відвідування за адресою АДРЕСА_2 .
Суд констатує, що матеріали справи не містять жодного підтвердження того, що відповідач запитував у позивача інформацію, яка йому не було надана - відсутні письмові запити на ім'я позивача із вимогою надати інформацію, представник відповідача в судовому засіданні не надала жодних пояснень з приводу того, яку саме інформацію позивач не надала інспектором Держпраці.
Штраф на позивача накладено на підставі ст. 265 ч. 2 абз. 7 КЗпП України, яка визначає, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини (недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні), при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Що стосується нібито недопуску інспекторів на об'єкт перевірки, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця і перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку (а. с. 13).
Як зазначено в цьому свідоцтві, податковою адресою позивача є АДРЕСА_1 , а місцем провадження господарської діяльності - м. Миколаїв, ринок ТОВ СП "Арена-Н".
Видами господарської діяльності позивача є: роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в непродовольчих магазинах; роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Отже, згідно офіційних документів, позивач не проводить господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 (адреса, за якою здійснено інспекційне відвідування) і серед видів його господарської діяльності відсутній такий, як пошив одягу.
В листі ГУ ДФС, який став підставою для ініціювання Держпраці інспекційного відвідування позивача, зазначено, що за адресою АДРЕСА_2 , знаходяться житловий будинок і магазин, які належать ОСОБА_3 . Згідно інформації з мережі Інтернет, в будинку по АДРЕСА_2 ТОВ "Лилак" організувало швейний цех, директором якого є ОСОБА_4 , яка, відповідно до заяви ОСОБА_2 , є донькою позивача.
Інформація з листа ГУ ДФС суперечлива, так як в ньому відсутнє навіть прізвище позивача, а організатором швейного цеху, який використовує не оформлену найману працю, вказано юридичну особу - ТОВ "Лилак".
Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1 , на прохання знайомого вона доглядає за житловим будинком, який знаходиться поруч із будинком за адресою АДРЕСА_2 . Вранці, 15 листопада 2018 р., біля входу до будинку знайомого її зустріли інспектори Держпраці і оперуповноважені та пред'явили направлення на проведення інспекційного відвідування. Вона допустила цих осіб до будинку, в якому вони знаходились до 4 годин. Посадовим особам Держпраці вона пояснила, що будинок по АДРЕСА_2 їй не належить, нею не орендується, що в ньому знаходиться їй не відомо, доступу до нього вона не має. Інспектори Держпраці склали документи, із змістом яких вона не була ознайомлена. В наступному, позивач дізналась, що відповідач прийняв Постанову, яка була передана до органів державної виконавчої служби. Позивач стверджує, що прізвище ОСОБА_2 їй не відомо, бухгалтер нею ніколи не наймався.
Представник відповідача пояснила, що після отримання листа ГУ ДФС і заяви ОСОБА_2 , ним було призначено інспекційне відвідування ОСОБА_1 . В направленні на проведення інспекційного відвідування було зазначено дві адреси: податкова - АДРЕСА_1 і адреса, яку вказала ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 . Вранці, 15 листопада 2018 р. інспектори Держпраці і оперуповноважені прибули за адресою АДРЕСА_2 . В будинок за цією адресою зайшла жінка, двері якій відчинили інша жінка, яка вже знаходиться в будинку. Через паркан інспектори побачили, що в будинку знаходяться рулони тканини та стелажі, з чого вони зробили висновок про те, що в будинку облаштований швейних цех. Жінки, які знаходились в будинку інспекторами не опрошувались. ОСОБА_1 прибула пізніше, допустила інспекторів до іншого будинку та надала пояснення, які наведені вище.
З урахуванням цих обставин, суд не вбачає жодних перешкод з боку ОСОБА_1 в проведенні інспекційного відвідування - під створенням перешкод в проведенні інспекційного відвідування відповідач розуміє недопуск інспекторів до приміщення по АДРЕСА_2 , але окрім заяви ОСОБА_2 , яка не може слугувати єдиним і беззаперечним доказом, інших доказів на підтвердження того, що саме в цьому приміщенні і саме позивач здійснює підприємницьку діяльність із використанням неоформлених трудових відносин, відповідач суду не подав, тобто щоб стверджувати, що позивач створив перешкоди в інспекційному відвідуванні приміщення по АДРЕСА_2 , відповідач повинен був довести, що саме воно використовується позивачем, але до цього приміщення ОСОБА_1 в момент інспекційного відвідування не заходила, в ньому на момент інспекційного відвідування не знаходилась і жодні документи не доводять протилежного.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач зробив безпідставний висновок про створення позивачем перешкод в проведенні інспекційного відвідування, а тому накладення штрафу на позивача суперечить фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 723,0 грн., що підтверджується квитанцією від 10 травня 2019 р. (а. с. 34) і з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39787411,) задовольнити.
2. Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК2267/14/НП/АВ/СПТД-ФС, прийняту 7 грудня 2018 р. Управлінням Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39787411), визнати протиправною і скасувати.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39787411) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 723,0 грн. (три тисячі сімсот двадцять три гривні).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз