справа№1.380.2019.002710
16 липня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,
представників відповідача - Сільченко О.О., Тимчишин І.В.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення компенсації та відшкодування шкоди,-
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814883; 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) з вимогами:
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 компенсацію недоплат пенсій за весь період порушення її прав відповідачем та відшкодування матеріальної шкоди в загальній сумі - 290 000 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 основну суму недоплат пенсій за кожен місяць кожного року за весь період порушення її прав відповідачем в загальній сумі - 690 000 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в загальній сумі - 50 000 грн;.
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 вартість витрат на правову допомогу в загальній сумі - 20 000 грн.
Ухвалою суду від 31.05.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 19.11.2012 року, справа № 2а-470/2011, в задоволені позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова відмовлено.
Надалі, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19.11.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова провести перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2006 по 15.12.2009 включно, залишено без розгляду; визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м Львова щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням її заробітної плати (доходу) за період 01.01.1992 по 31.12.1996, отриманих відповідно до довідки акціонерного товариства закритого типу «Гал-Хвиля» про заробіток для обчислення пенсії від 12.07.2005 № 012-02/05 та довідки Державного Львівського будівельно-монтажного управління «Газмашбуд» про заробіток для обчислення пенсії від 20.02.2006 року № 1; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в залізничному районі м. Львова провести перерахунок та виплату з 16.12.2009 призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком із врахуванням її заробітної плати (доходу) за період з 01.01.1992 по 31.12.1996 року, отриманих відповідно до довідки акціонерного- товариства закритого типу «Гал-Хвиля» про заробіток для обчислення пенсії 12.07.2005 № 012-02/05 та довідки Державного Львівського будівельно-монтажного управління «Газмашбуд» про заробіток для обчислення пенсії від 20.02.2006 №1; зобов'язано головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 12 (дванадцять) гривень 30 (тридцять) копійок шляхом їх безспірного списання із рахунка управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м Львова В решті позову відмовлено.
Позивач вказує, що судове рішення управлінням пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова не було виконане належним чином, оскільки, відповідно до Розпорядження від 09.04.2014 № 165920розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення пенсії складеного УПФ України в Залізничному районі м. Львова, на виконання вимог виконавчого документа проведено перерахунок пенсії, в результаті чого, розмір пенсії зменшився та склав 2115,55 грн.
Так, позивач знову звернулася до Залізничного районного суду м. Львова про скасування вказаного Розпорядження. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 17.10.2017 у справі № 462/2064/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме: визнано дії Державного архіву Львівської області щодо визнання недійсними, шляхом відкликання, у своєму листі на адресу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 11.01.1014 № 9/01-36 з проханням вважати недійсними листи (довідки) № 1133/01-36 від 13.11.2013 та № 1250/01-36 від 02.12.2013 неправомірними; визнано дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова щодо відмови взяти до розрахунку пенсії ОСОБА_1 довідки Акціонерного товариства закритого типу «Гал-Хвиля» про заробіток для обчислення пенсії 12 липня 2005 року № 012-02/05, довідки Державного Львівського будівельно - монтажного управління «Газмашбуд» про заробіток для обчислення пенсії від 20 лютого 2006 року №1, довідки про зарплату ПГОЛОАІ «Галпромрембуд», Товариства з обмеженою відповідальністю №Люстра ЛТД", БВП Талресбуд», кооперативу «Монтажник» на підставі листів (довідок) Державного архіву Львівської області № 1133/01-36 від 13 листопада 2013 року та № 1250/01-36 від 02 грудня 2013 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з врахуванням для обчислення пенсії заробітної плати згідно довідки Акціонерного товариства закритого типу "Гал-Хвиля" про заробіток для обчислення пенсії 12 липня 2005 року № 012-02/05, довідки Державного Львівського будівельно- монтажного управління «Газмашбуд» про заробіток для обчислення пенсії від 20 лютого 2006 року № 1, довідки про зарплату ПГОЛОАІ «Галпромрембуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Люстра ЛТД», БВП «Талресбуд», кооперативу «Монтажник» на підставі листів (довідок) Державного архіву Львівської області № 1133/01-36 від 13 листопада 2013 року та № 1250/01-36 від 02 грудня 2013 року та виплатити недоплачену суму пенсії починаючи з 16 грудня 2009 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач зазначає, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 у справі № 876/10898/17 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову Залізничного районного суду м. Львова від 17.10.2017 у справі № 462/2064/16-а залишено без змін.
Позивач наголошує, що в даному випадку має місце преюдиція, оскільки, у вказаних рішеннях були встановлені обставини, а саме: визнано дії Пенсійного фонду України неправомірними та зобов'язано Пенсійний фонд України вчинити дії.
Позивач стверджує, що не один рік відстоює свої права в судових провадженнях, і добившись позитивного рішення у формі Постанови Залізничного районного суду м. Львова від 17.10.2017 року у справі № 462/2064/16-а яка була залишена без змін Постановою від 20 лютого 2018 року Львівського апеляційного адміністративного суду по справі № 462/2064/16-а, - позивач так і не отримує компенсації внаслідок багаторічного порушення її прав.
Станом на сьогодні, позивачу не виплачено весь розмір належних компенсацій, не відшкодовано матеріальну та моральну шкоду, заподіяну неправомірними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідача та не відшкодовано витрати на правову допомогу.
Від відповідача 21.06.2019 року за вх.№ 21861 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Згідно позиції викладеної у відзиві, відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на виконання судових рішень на які покликається позивач, відповідачем проведено перерахунок пенсії згідно довідки акціонерного товариства закритого типу «Гал-Хвиля» про заробіток для обчислення пенсії від 12.07.2005 № 012-02/05, довідки Державного Львівського будівельно- монтажного управління «Газмашбуд» про заробіток для обчислення пенсії від 20 лютого 2006 року № 1, довідки про зарплату ПГОЛОАІ «Галпромрембуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Люстра ЛТД», БВП «Галресбуд», кооперативу «Монтажник» на підставі листів (довідок) Державного архіву Львівської області № 1133/01-36 від 13.11.2013 року та № 1250/01-36 від 02.12.2013 року та виплачено в добровільному порядку недоплачену суму пенсії, починаючи з 16.12.2009, з урахуванням раніше виплачених сум, про що свідчить розпорядження 165920 від 13.03. 2018.
Таким чином, відповідач стверджує, що рішення суду виконане в повному обсязі, 17.09.2018 року державним виконавцем винесена постанова ВП № 56065619 про закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 462/2064/16-а, виданого 22.03.2018 року Залізничним районним судом м, Львова.
Окрім того, відповідач наголошує, що вказане рішення суду, після набрання ним законної сили, а саме - 20.02.2018 року виконане 13.03.2018 року, тобто відповідачем своєчасно здійснено перерахунок пенсії, нарахування виплат та своєчасно виплачено суму коштів позивачу.
Також відповідач наголошує, що позивач необгрунтовано заперечує виконання відповідачем даного судового рішення в повному обсязі, безпідставно стверджуючи про «формальний неповний перерахунок пенсії». При цьому позивачем не наведено жодного правового обґрунтування суми компенсацій недоплат пенсій, не подано жодного розрахунку сум, не конкретизовано період порушення прав відповідача позивачем.
Більше того, поточна пенсія нараховується та виплачується позивачу своєчасно, відповідно не має законних підстав для компенсації втрати частини доходів отримання яких вирішено в судовому порядку.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначає, що позивачем не наведено жодного факту заподіяння моральних страждань, не доведено причинного зв'язку між діями відповідача та спричиненням фізичних та моральних страждань, також, не наведено жодних доказів у чому полягає спричинена, на думку позивача, шкода, тому немає підстав для задоволення відшкодування моральної шкоди.
Щодо позовних вимог про стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу, то відповідач зазначив, що учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас такого позивачем до матеріалів справи не долучено, як і не долучено будь яких інших документів, які б містили обґрунтування та заявлену фахівцем у галузі права та адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи, не вбачається підстав для стягнення судових витрат, які понесенні позивачем, а саме витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 19.11.2012 року, справа № 2а-470/2011, у задоволені позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова відмовлено.
Надалі, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Залізничного районного суду м. Львова від 19.11.2012 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова провести перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2006 по 15.12.2009 включно, залишено без розгляду; визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м Львова щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням її заробітної плати (доходу) за період 01.01.1992 по 31.12.1996, отриманих відповідно до довідки акціонерного товариства закритого типу «Гал-Хвиля» про заробіток для обчислення пенсії від 12.07.2005 № 012-02/05 та довідки Державного Львівського будівельно-монтажного управління «Газмашбуд» про заробіток для обчислення пенсії від 20.02.2006 року № 1; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова провести перерахунок та виплату з 16.12.2009 призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком із врахуванням її заробітної плати (доходу) за період з 01.01.1992 по 31.12.1996 року, отриманих відповідно до довідки акціонерного товариства закритого типу «Гал-Хвиля» про заробіток для обчислення пенсії 12.07.2005 № 012-02/05 та довідки Державного Львівського будівельно-монтажного управління «Газмашбуд» про заробіток для обчислення пенсії від 20.02.2006 №1; зобов'язано головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 12 (дванадцять) гривень 30 (тридцять) копійок шляхом їх безспірного списання із рахунка управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м Львова. В решті позову відмовлено.
Відповідно до розпорядження 165920 від 13.03.2018 відповідачем на виконання вказаних судових рішень проведено перерахунок пенсії згідно з довідкою акціонерного товариства закритого типу «Гал-Хвиля» про заробіток для обчислення пенсії від 12.07.2005 № 012-02/05, довідки Державного Львівського будівельно-монтажного управління «Газмашбуд» про заробіток для обчислення пенсії від 20.02.2006 року № 1, довідки про зарплату ПГОЛОАІ «Галпромрембуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Люстра ЛТД», БВП «Галресбуд», кооперативу «Монтажник» на підставі листів (довідок) Державного архіву Львівської області № 1133/01-36 від 13.11.2013 та № 1250/01-36 від 02.12.2013 та виплачено недоплачену суму пенсії, починаючи з 16.12.2009, з урахуванням раніше виплачених сум, Надалі, позивач знову звернулася до Залізничного районного суду м. Львова про скасування вказаного Розпорядження.
Так, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 17.10.2017 у справі № 462/2064/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме: визнано дії Державного архіву Львівської області щодо визнання недійсними, шляхом відкликання, у своєму листі на адресу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова від 11.01.1014 № 9/01-36 з проханням вважати недійсними листи (довідки) № 1133/01-36 від 13.11.2013 та № 1250/01-36 від 02.12.2013 неправомірними; визнано дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова щодо відмови взяти до розрахунку пенсії ОСОБА_1 довідки Акціонерного товариства закритого типу «Гал-Хвиля» про заробіток для обчислення пенсії 12 липня 2005 року № 012-02/05, довідки Державного Львівського будівельно - монтажного управління «Газмашбуд» про заробіток для обчислення пенсії від 20 лютого 2006 року №1, довідки про зарплату ПГОЛОАІ «Галпромрембуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Люстра ЛТД», БВП «Талресбуд», кооперативу «Монтажник» на підставі листів (довідок) Державного архіву Львівської області № 1133/01-36 від 13.11.2013 року та № 1250/01-36 від 02.12.2013; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з врахуванням для обчислення пенсії заробітної плати згідно довідки Акціонерного товариства закритого типу «Гал-Хвиля» про заробіток для обчислення пенсії 12.07.2005 року № 012-02/05, довідки Державного Львівського будівельно- монтажного управління «Газмашбуд» про заробіток для обчислення пенсії від 20.02.2006 року № 1, довідки про зарплату ПГОЛОАІ «Галпромрембуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Люстра ЛТД"», БВП «Талресбуд», кооперативу «Монтажник» на підставі листів (довідок) Державного архіву Львівської області № 1133/01-36 від 13.11.2013 року та № 1250/01-36 від 02.12.2013 року та виплатити недоплачену суму пенсії починаючи з 16.12.2009 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 у справі № 876/10898/17 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову Залізничного районного суду м. Львова від 17.10.2017 у справі № 462/2064/16-а залишено без змін.
На думку позивача, в даному випадку має місце преюдиція, оскільки, у вказаних рішеннях були встановлені обставини, а саме: визнано дії Пенсійного фонду України неправомірними та зобов'язано Пенсійний фонд України вчинити дії, однак, позивач так і не отримує компенсації внаслідок багаторічного порушення її прав, у зв'язку із чим, позивач звернулася до суду із цим позовом.
При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами:
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано, зокрема, Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Компенсацію виплачують, в тому числі, за рахунок коштів Пенсійного фонду України (стаття 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Окрім того, питання пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати врегульовані Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Відповідно до пункту 1 Порядку 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом пунктів 2, 3 Порядку 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ч. 2 ст. 55 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (конкретна дія, а не виникнення права на таку дію) та їх несвоєчасна виплата.
Таким чином, системний аналіз вказаних норм права дає підстави стверджувати, що компенсація втрати частини доходів, зокрема пенсії, нараховується у зв'язку з порушенням строків її виплати, тобто базою нарахування компенсації є нарахована сума пенсії. Водночас жодних доказів того, що в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області обліковуються невиплачені суми пенсії позивачем не надано, жодних розрахунків не наведено, а тому позовні вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області компенсації недоплат пенсій за весь період порушення її прав відповідачем та відшкодування матеріальної шкоди в загальній сумі 290000 грн, а також стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 основної суми недоплат пенсій за кожен місяць кожного року за весь період порушення її прав відповідачем в загальній сумі 690000 грн задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в загальній сумі 50000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ст.ст.22, 23 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За правилами ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з'ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Так, стосовно розміру моральної шкоди, яку, на думку позивача, заподіяно протиправними діями/рішеннями відповідача, то суд зазначає, що розмір моральної шкоди має визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру майнових втрат (їхньої тривалості та можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, як то стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у життєвих та ділових стосунках позивача, ступінь зниження репутації, час та зусилля, докладені для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів розумності, пропорційності (співрозмірності), виваженості та справедливості.
Підсумовуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи та з'ясовуючи питання щодо визначення наявності шкоди взагалі й обов'язку її відшкодування, суд, вважає вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50000 гривень необґрунтованою, непідтвердженою належними та допустимими доказами і такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 вартість витрат на правову допомогу в загальній сумі 20 000 грн, суд зазначає наступне.
Згідно ч.3ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Відтак, ч.1 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
При цьому, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (п.2 ст.16 КАС України).
Приписами частини 1 статті 132 КАС України, передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду (ч.3 ст.132 КАС України).
Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.
При цьому, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 року (справа №826/856/18), від 16.05.2019 року № 823/2638/18.
Отже, приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи, що позивачем не надано жодного доказу у підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, доказів сплати грошових коштів з метою належного захисту інтересів позивача у Львівському окружному адміністративному суді, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд. -
У задоволені позовної заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення компенсації та відшкодування шкоди - відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293. 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2019 року