справа №1.380.2019.002986
22 липня 2019 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019:
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити пенсію ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019, із здійсненням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
-допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером та зареєстрована як внутрішньо переміщена особа відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" про що їй було видано відповідну довідку. Перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. Проте рішенням УСЗН №02 від 02.10.2018 припинено дію довідки ВПО, а відтак відповідачем припинено виплату пенсії. Позивачем отримано оновлену довідку від 25.01.2019 №1322-5000020570 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Виплату пенсії позивачу поновлено з 01.11.2018. Відповідач листом повідомив, що пенсія з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019 обліковується у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості пенсії на період з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019 протиправною. Крім того, позивач зазначає у позові, що має право на виплату компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати їй пенсії, починаючи з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 20.06.2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
09.07.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що відповідно до заяви позивача про поновлення виплати пенсії з часу її припинення від 03.05.2018, довідки №0000527764 від 03.05.2018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, протоколу №4 від 10.05.2018 засідання комісії про призначенню (відновленню) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, шляхом взяття на облік, відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №22 поновлено виплату пенсії з 01.09.2016. Також відповідно до заяви позивача про поновлення виплати пенсії, виписки з протоколу №1 від 28.01.2019 «Про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» довідки №1322-5000020570 від 25.01.2019 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.11.2018 (рішення 913220130161 від 28.01.2019) від дати припинення виплати пенсії згідно протоколу №11 від 25.10.2018 засідання комісії по призначенню (відновленню) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким ухвалено припинити соціальну виплату (пенсію) з 01.11.2018. ОСОБА_1 . Крім того, відповідач вказує, що виплата пенсії позивачу за період з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019 буде проводитися згідно з окремим порядком, після затвердження Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.15 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 із змінами внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується тимчасовою довідкою №324 від 05.02.2019, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
Згідно з довідкою від 25.01.2019 №1322-5000020570 позивача (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) взято на облік як внутрішньо переміщену особу.
Оскільки позивачу не виплачено пенсію за період з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019, позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виплату пенсії за вказаний період.
У листі від 04.02.2019 за №108/03.23-36 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що рішенням №913220130161 від 28.01.2019 року поновлено виплату пенсії з 01.11.2018 року. Пенсії, які не виплачені за минулий період (з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019) обліковуються в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019, позивач звернулась до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно довідки від 25.01.2019 №1322-5000020570 ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) має статус внутрішньо переміщеної особи.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до ч.1 ст.7 даного Закону, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Пунктом 9 ч.1 ст.16 цього ж Закону передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості (пункт 1); у разі смерті пенсіонера (пункт 3); у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (пункт 4); в інших випадках, передбачених законом (пункт 5).
Відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні докази, щодо причин припинення виплати пенсії, клопотань з цього приводу не заявлено. Судом принцип офіційного з'ясування обставин справи не застосовується, оскільки, в даному випадку, таке застосування не потребує захисту прав позивача. Отже, відповідачем не надано доказів на підтвердження обставини припинення пенсії з підстави отримання інформації від відповідних державних органів.
Окрім того, відповідно до заяви позивача про поновлення виплати пенсії з часу її припинення від 03.05.2018, довідки №0000527764 від 03.05.2018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, протоколу №4 від 10.05.2018 засідання комісії про призначенню (відновленню) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, шляхом взяття на облік, відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №22 поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2016.
Згідно рішенням відповідача №913220130161 від 28.01.2019 року поновлено виплату пенсії з 01.11.2018 року.
У листі від 04.02.2019 року за №108/03.23-36 ГУ ПФУ у Львівській області зазначає, що пенсії, які не виплачені за минулий період (з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019) обліковуються в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.
Проте, відповідачем не зазначено на умовах, якого саме окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України повинна здійснюватися виплата позивачу пенсії за минулий період.
Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження як наявності підстав, передбачених законом, для припинення позивачеві виплати пенсії за спірний період.
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Суд звертає увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.06.2017 року за №826/12123/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 року та постановою Верховного суду від 20.12.2018 року визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 5 листопада 2014 р. № 637.
Відповідно до п.3 і п.8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України" (набрало статусу остаточного 07.02.2014 року) право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд звертає увагу відповідача на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019 та зобов'язання виплатити пенсію за цей період.
У даному спорі суд керується правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі №805/402/18, номер в реєстрі - 73869341, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018, номер в реєстрі - 76945461.
Що стосується вимог позивача щодо компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Застосування вищенаведених правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 року у справі № 523/1124/17, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.
З огляду на викладе, суд вважає підставними вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Відповідно до частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
У даному спорі судом вирішено зобов'язати відповідача виплатити пенсію за період з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019, відповідно рішення суду в частині зобов'язання виплати пенсії позивачу в межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, слід зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, вказаною нормою встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що ухвалою від 20.06.2019 року позивача звільнено від сплати судового збору у даній справі, а відтак судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити пенсію ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 01.09.2016 по 31.07.2018 та з 01.11.2018 по 31.01.2019, із здійсненням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Крутько О.В.