справа №1.380.2019.003146
з питань забезпечення адміністративного позову
19 липня 2019 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сакалоша В.М.,
секретаря судового засідання Редкевич О.Р.;
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 1.380.2019.003146 за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенич Віри-Ярини Володимирівни, державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Носилевської Руслани Ярославіни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальника Управління охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради Зуба Володимира Івановича та головного лікаря Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенич Віри-Ярини Володимирівни, державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Носилевської Руслани Ярославіни, в якій просить суд:
-визнати незаконним та скасувати Наказ начальника Управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №204-к від 31.07.2017;
-визнати незаконним та скасувати Наказ начальника Управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №119-к від 23.07.2018;
-визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин Віри-Ярини Володимирівни від 18.08.2017 №14151070006020073;
-визнати протиправною та скасувати реєстраційну дію державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Носилевської Руслани Ярославівни від 31.10.2018 №14151070007020073;
-зобов'язати державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Фенчин Віру-Ярину Володимирівну скасувати запис від 18.08.2017 №14151070006020073;
-зобов'язати державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Носилевську Руслану Ярославівну скасувати запис від 31.10.2018 №14151070007020073.
Ухвалою судді від 27.06.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.
10.07.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява (вх.№24279) про забезпечення адміністративного позову.
У заяві позивач просить:
-постановити ухвалу, якою для забезпечення позову зупинити дію Наказу №204-к від 31.07.2017 Управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради «Про призначення на посаду головного лікаря ОСОБА_4 », яким ОСОБА_4 призначено на посаду головного лікаря Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова;
- постановити ухвалу, якою для забезпечення позову, зупинити дію Наказу №199-к від 23.07.2018 Управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради «Про продовження строку дії контракту», у відповідності до якого на два роки з 01.08.2018 до 31.07.2020 продовжено дію контракту №7 від 01.08.2017 з головним лікарем Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова, ОСОБА_4
Ухвалою судді від 17.07.2019 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Позивач на обґрунтування заяви про забезпечення позову наголошує, що йому стало відомо про грубе зумисне порушення вимог діючого Законодавства, головним лікарем Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова, яке полягає у невиконанні обов'язку своєчасного подання звітності із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до контролюючого органу. Крім того позивач звертає увагу, що відповідачем у справі при прийнятті оскаржуваних наказів, було відомо, що окрім перебування ОСОБА_4 на посаді головного лікаря, ним одночасно здійснювалася підприємницька діяльність. Також відповідачем у справі було приховано доходи отримані ОСОБА_4 від здійснення такого виду діяльності. Крім того, на момент призначення ОСОБА_4 на посаду керівника Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова обов'язки керівника вказаного закладу охорони здоров'я вже виконувала інша особа, а саме ОСОБА_6 .
Відтак, зупинення дії наказів до моменту вирішення спору у даній справі позбавить призначену особу правових підстав для подальшого вчинення будь-яких дій та прийняття рішень, направлених на порушення прав і законних інтересів позивача.
Від представника третьої особи головного лікаря Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова ОСОБА_4, 19.07.2019 (вх.№25574) через канцелярію суду отримані заперечення проти заяв про забезпечення адміністративного позову. У запереченнях, зокрема зазначено, що у заяві не наведено обставин, які можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Крім того зазначено, що на даний час є два судових рішення, ухвалених у справах щодо визнання незаконним наказу про призначення ОСОБА_4 на посаду головного лікаря Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова, якими встановлено факт законності такого призначення. За таких обставин відсутні підстави вважати, що оспорювані позивачем накази мають очевидні ознаки протиправності. З огляду на наведене просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову. Також, у зв'язку з неможливістю взяти участь в судовому засіданні, просить розгляд питання про забезпечення проводити за відсутності представника.
У судовому засіданні, позивач та представники позивача заяву підтримали, просили вжити заходи забезпечення позову зазначені у заяві.
Інші сторони у судове засідання не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили. Були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви.
Заслухавши доводи позивача та його представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, оцінивши підстави для вжиття заходів забезпечення викладені у заяві, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У силу приписів ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В обґрунтування своєї заяви позивач всупереч приписам частини 1 статті 77 КАС України не надав суду доказів на підтвердження однієї з зазначених вище вимог для забезпечення позову. Забезпечення позову у такий спосіб, як просить позивач є фактично ухваленням рішення, щодо частини позовних вимог без розгляду справи по суті, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, гласності і відкритості, змагальності тощо, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також, суд не вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову на даному етапі розгляді справи, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій, щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності (у даному випадку оскаржуваних у позові наказів) може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Окрім того суд вважає за необхідне звернути увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Більш того, суд до доводів заявника, викладених у заяві про забезпечення позову ставиться критично, позаяк оцінку протиправності оскаржуваних наказів буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
Водночас, суд вбачає за необхідне наголосити на тому, що порушене право заявника/позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 154, 243, КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , про забезпечення адміністративного позову - відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 22.07.2019.
Суддя В.М.Сакалош