справа№1.380.2019.002978
19 липня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, із вимогами:
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що прийняти відповідне рішення, період роботи:
з 26.08.1983 по 08.11.1983 - педагог фортепіано, концертмайстер Львівського державного училища (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
з 09.11.1983 по 07.05.1985 служба в рядах Радянської армії ( статті 8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»);
з 02.09.1985 по 04.02.2019 - викладач фортепіано, концертмайстер Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський музичний коледж ім. С.П. Людкевича (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки її стаж, який дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років, складає більше 30 років та відповідно має право на десять місячних пенсій станом на день її призначення. Позивач вважає, що позиція відповідача щодо відмови у праві на пенсію за вислугу років, згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу суперечить нормам діючого законодавства України та порушує її права в сфері соціального та пенсійного забезпечення, тому звернулася до суду з означеним позовом.
Ухвалою суду від 27.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
На заперечення проти позовних вимог відповідачем подано 08.07.2018 за вх. № 23887 до суду відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи у відзиві правомірність своїх дій відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відповідно до записів у трудовій книжці позивач працювала у період з 26.08.1983 по 08.11.1983 на посаді педагога фортепіано, концертмейстера Львівського державного музичного училища, з 11.05.1985 по 01.09.1985 на посаді концертмейстера і лаборанта кабінету музичних інструментів Львівського державного музичного училища, з 02.09.1985 по 28.02.2019 на посаді викладача фортепіано, концертмейстера Львівського державного музичного училища. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 посади концертмайстера і лаборанта у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних закладах не передбачені. У період з 09.11.1983 по 07.05.1985 позивач проходив службу в Збройних силах, оскільки зазначений період позивач не перебував на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, тому зазначений період не може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на виплату одноразової допомоги. Відповідач зазначає, що наведене не дає права на пенсію за вислугою років, відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на вказане, підстав для виплати позивачу грошової допомоги, відповідно до п.7-І розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає.
18.07.2019 за вх. № 25447 представник позивача надав відповідь на відзив, мотиви про відмову у задоволенні позовних вимог вважає необґрунтованими.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 ст.263 КАС України).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, ОСОБА_1 , згідно із записами у трудовій книжці, у період з 26.08.1983 по 08.11.1983 - педагог фортепіано, концертмайстер Львівського державного училища (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»); з 11.11.1983 по 11.05.1985 служба в рядах Радянської армії ( статті 8 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»); з 02.09.1985 по 04.02.2019 - викладач фортепіано, концертмайстер Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський музичний коледж ім. С.П. Людкевича (п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»);
ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ у Львівській області із заявою про зарахування вищенаведених періодів роботи до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років передбачених пунктами «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», та про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням ГУПФУ у Львівської області №3411/76/П-20/07.05-06 від 26.04.2019 позивачу відмовлено в виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи 35 років, підтвердженого в установленому порядку, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Пенсійний фонд послався на те, що відповідно до записів у трудовій книжці позивач у період з 26.08.1983 по 08.11.1983 працював на посаді педагога фортепіано, концертмейстера Львівського державного музичного училища, з 11.05.1985 по 01.09.1985 на посаді концертмейстера і лаборанта кабінету музичних інструментів Львівського державного музичного училища, з 02.09.1985 по 28.02.2019 на посаді викладача фортепіано, концертмейстера Львівського державного музичного училища. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 посади концертмайстера і лаборанта у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних закладах не передбачені. У період з 09.11.1983 по 07.05.1985 позивач проходив службу в Збройних силах, оскільки зазначений період позивач не перебував на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років, тому зазначений період не може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на виплату одноразової допомоги. Відповідач зазначає, що наведене не дає права на пенсію за вислугою років, відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, згідно листа відповідача від 26.04.2019 № 3411/76/П-20/07.05-06 і відзиву на позовну заяву, до стажу , який дає право на пенсію за вислугу років не включено період роботи на посадах педагога фортепіано, концертмейстера Львівського державного музичного училища, концертмайстера і лаборанта кабінету музичних інструментів Львівського державного музичного училища, викладача фортепіано, концертмейстера Львівського державного музичного училища.
Не погодившись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Спірні відносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення».
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
За приписами ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 23.11.2011 за №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.
Відповідно до п.2 вказаного Порядку, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 за №» 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» та Переліком посад артистів театрально-концертних га інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10. 1992 за № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».
Відповідно до п. 5 вказаного порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 означеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Відповідно до п. 6 вказаного порядку, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту», педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. Перелік посад педагогічних працівників системи позашкільної освіти встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту» і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні ст.4 Закону України «Про позашкільну освіту».
Початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів (п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №433 від 06.05.2001 року).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» встановлено, що в позашкільних навчальних закладах право на пенсію за вислугу років мають право громадяни, які працювали на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідувачі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
При цьому, даною постановою посада викладача не була передбачена.
Втім, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, до яких віднесено, зокрема, посади педагога, викладача.
Таким чином, оскільки позивач, як викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником, його право на пенсію за вислугу років передбачено Законом України «Про позашкільну освіту», який має вищу юридичну силу над постановами Кабінету Міністрів України.
Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13.02.2019 в справі №233/4308/17 та від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
Відповідно до абзацу другого пункту першого статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу періоду роботи: з 26.08.1983 по 08.11.1983 педагог фортепіано, концертмайстер Львівського державного училища, з 02.09.1985 по 04.02.2019 - викладач фортепіано і концертмайстер Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський музичний коледж ім. С.П. Людкевича , з 09.11.1983 по 07.05.1985 служба в рядах Радянської армії до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплату - є протиправною.
Враховуючи наведене, позивач має право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених п.п. «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи:
з 26.08.1983 по 08.11.1983 - педагог фортепіано, концертмайстер Львівського державного училища;
з 09.11.1983 по 07.05.1983 служба в рядах Радянської армії;
з 02.09.1985 по 04.02.2019 - викладач фортепіано, концертмайстер Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський музичний коледж ім. С.П. Людкевича.
Обираючи спосіб захисту, суд виходить із критерію ефективності для відновлення порушених прав, а тому вважає за необхідне застосувати найбільш ефективний спосіб на думку суду, а саме: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з вимогами ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1536,80 грн., сплачений при зверненні до суду із даним позовом.
Керуючись ст.ст.72, 77, 139, 241-246,293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії - задоволити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачених п.п. «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи:
з 26.08.1983 по 08.11.1983 - педагог фортепіано, концертмайстер Львівського державного училища;
з 09.11.1983 по 07.05.1985 служба в рядах Радянської армії;
з 02.09.1985 по 04.02.2019 - викладач фортепіано, концертмайстер Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський музичний коледж ім. С.П. Людкевича.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79022, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1536 (тисяча п'ятсот тридцять шість) грн 80 (вісімдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.