про залишення позовної заяви без руху
22 липня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/3205/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позову ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельнікова» до ДПІ у м. Лисичанськ ГУ ДФС у Луганській області про скасування рішення від 06.11.2015 № 000568/1704 та від 15.11.2016 № 610/1302,
19.07.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов вищевказаний позов.
Розглянувши матеріали позову, суд дійшов такого.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позову, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим її слід залишити без руху з таких підстав.
Статтею 160 КАС України встановлені вимоги до форми і змісту позовної заяви.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Позивачем в позовній заяві в якості відповідача зазначено ДПІ у м. Лисичанськ ГУ ДФС у Луганській області.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, припинено в результаті реорганізації 08.05.2019, про що до реєстру внесено запис за № 13811120015001915.
За таких обстави суд вважає за необхідне запропонувати позивачу уточнити особу відповідача.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повне найменування юридичної особи позивача - Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля», яке має в своєму складі відокремлений підрозділ «Шахта імені Д.Ф. Мельникова». При цьому позивачем в позовній заяві в якості позивача зазначено ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельнікова».
Таким чином, в порушення положень статті 160 КАС України позивачем в позовній заяві зазначено неправильне найменування позивача та не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача.
Позивачу слід надати суду уточнену позовну заяву, приведену у відповідність до вимог статті 160 КАС України. Також позивачу слід надати суду копії уточненої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частою третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачем оскаржуються рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску.
Так, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).
За положеннями частини другої статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються зокрема принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Завдання та функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, яким за положеннями статті 1 Закону № 2464-VI є орган доходів і зборів та його територіальні органи (в частині адміністрування єдиного внеску), права та обов'язки органів доходів і зборів визначені статтями 12, 13, 14 Закону № 2464-VI.
Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон № 2464-VI.
В силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно з абз. 3, 4 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до абз. 1 частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення (абз. 2 частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI).
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів (абз. 4 частини чотирнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI).
Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою та/або рішеннями органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
За положеннями пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.
Відтак, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону № 2464-VI, строк звернення до адміністративного суду тривалістю 1095 днів не застосовується.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а.
Таким чином, строк оскарження рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне нарахування) єдиного внеску встановлений в абз. 2 частини 14 статті 25 Закону № 2464-VI та становить 10 календарних днів після надходження відповідного рішення.
Судом встановлено, що оскаржені рішення від 06.11.2015 № 000568/1704 та від 15.11.2016 № 610/1302 позивач отримав 10.11.2015 та 17.11.2016 відповідно. До адміністративного суду звернувся лише 19.07.2019, тобто з порушенням десятиденного строку.
До позовної заяви позивачем додано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що 13.11.2017 ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» зверталося до суду з позовом до ДПІ у м. Лисичанськ ГУ ДФС у Луганській області про скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 06.11.2015 № 000568/1704 та від 15.11.2016 № 610/1302, однак у зв'язку з скрутним фінансовим становищем позивач не мав можливості сплатити судовий збір, тому позов було повернуто позивачу.
Розглянувши заявлене клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
Відповідно до частини першої та третьої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів його тяжкого матеріального становища та неможливості сплати суми судового збору у період часу з моменту отримання оскаржених рішень по день звернення до суду з даним позовом.
Суд також зауважує, що скрутне матеріальне становище підприємства позивача не може бути безумовною підставою для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом.
За таких обставин підстави, вказані позивачем у заяві, визнаються судом неповажними, тому клопотання позивача є необґрунтованим та безпідставним, відтак не належить до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Таким чином, позивачу слід надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні клопотання ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельнікова» про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом до ДПІ у м. Лисичанськ ГУ ДФС у Луганській області про скасування рішення від 06.11.2015 № 000568/1704 та від 15.11.2016 № 610/1302 відмовити.
Позов ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельнікова» до ДПІ у м. Лисичанськ ГУ ДФС у Луганській області про скасування рішення від 06.11.2015 № 000568/1704 та від 15.11.2016 № 610/1302 залишити без руху.
Запропонувати позивачеві протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви та її копій відповідно до кількості учасників справи; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.
В разі неусунення вказаних недоліків у встановлений термін позовну заяву буде повернуто позивачеві.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяІ.О. Свергун